номер провадження справи 21/32/23
28.03.2024 Справа № 908/2868/23 (910/14309/23)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2868/23 (910/14309/23)
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua)
про стягнення 40 306 092, 38 грн.
в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Керуючий санацією - Шестопалов О.В. (поштова адреса: АДРЕСА_1 , Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
розгляд заяви відповідача (вх. № 6347/08-08/24 від 19.03.2024) про відстрочку виконання рішення
За участю представників сторін:
Представник позивача (керуючого санацією Шестопалова О.В.) - Ткаченко О.В., ордер серії АР № 1132689;
Представник відповідача - Погосян С.Г., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)
19.03.2024 до системи "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява (вх. № 6347/08-08/24 від 19.03.2024) в якій просить суд, прийняти заяву АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії ВП ЗАЕС до розгляду. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/2868/23 (910/14309/23) про стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" 29 785 273,63 грн. основного боргу, 147 243,30 грн. 3% річних, 9 048 384,88 грн. інфляційних втрат і 604 591,40 грн. судового збору, на строк до 20.02.2025.
Згідно протоколу судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2024 наведену вище заяву передано для розгляду судді Черкаському В.І.
Відповідно до п. п. 1.2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З огляду на вищевикладене, суд ухвалою від 21.03.2024 прийняв заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вх. № 6347/08-08/24 від 19.03.2024) до розгляду. Призначив судове засідання для розгляду заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вх.№ 6347/08-08/24 від 19.03.2024) на 28.03.2024, 09 - 30.
До суду надійшли заперечення ТОВ "СОЮЗ ПІДРЯДНИКІВ АТОМНИХ СТАНЦІЙ "АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС" (вх. № 6647/08-08/24 від 25.03.2024) на заяву.
Судове засідання 28.03.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 28.03.2024 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено про те, що повний текст ухвали буде виготовлено протягом 5-ти днів.
У засіданні представник заявника підтримав заяву, представники позивача заперечили з підстав, наданих пояснень.
Розглянувши у засіданні матеріали справи, заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вх. № 6347/08-08/24 від 19.03.2024), заслухавши представників сторін, суд установив.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com) 29 785 273 (двадцять дев'ять мільйонів сімсот вісімдесят п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 63 коп. основного боргу, 147 243 (сто сорок сім тисяч двісті сорок три) грн. 39 коп. 3 % річних, 9 048 384 (дев'ять мільйонів сорок вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 88 коп. втрат від інфляції, 604 591 (шістсот чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн. 40 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
19.03.2024 видано наказ на виконання рішення.
Заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/2868/23 (910/14309/23) на строк до 20.02.2025, посилаючись на наступні обставини.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів. Боржник позбавлений можливості в добровільному порядку виконати судове рішення Господарського суду Запорізької області 20.02.2024 по справі № 908/2868/23 (910/14309/23), а отже, з метою недопущення понесення Боржником додаткових витрат з оплати виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження в разі відкриття виконавчого провадження виконавчою службою звертається до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661). Вказаною постановою затверджено Статут Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Статут).
Згідно з пунктами 1, 2 Статуту, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - товариство) утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "HAEK "Енергоатом") є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня його державної реєстрації.
11.01.2024 відбулась державна реєстрація акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та його філій (відокремлених підрозділів), що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПтаГФ. 11.01.2024 відбулася державна реєстрація припинення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661), номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - № 1000741120251000221, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.01.2024.
Таким чином, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продовжує здійснювати діяльність, розпочату Державним підприємством, в тому числі, і щодо безпеки діяльності всіх атомних станцій, направлених на отримання електричної енергії для подальшого постачання її споживачам.
Опис обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. ДП "НАЕК "Енергоатом" (в подальшому - Акціонерне товариство) було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 1268 від 17.10.1996. Цією постановою на ДП "НАЕК "Енергоатом" покладено функції експлуатуючої організації. Відповідно до статуту ДП "НАЕК "Енергоатом" (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 24.02.2021), підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб'єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.
Дохід ДП "НАЕК "Енергоатом" на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.
В зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, строк дії якого на теперішній час продовжено до 13.05.2024.
04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька атомна електрична станція (далі - ВП ЗАЕС) були захоплені військовими формуваннями російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада (код: UA23040110000019947), в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, включена до "Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (пп. "Василівський район" п. 4 "Запорізька область" р. ІІ "Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України" цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022.
З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11.09.2022 ВП ЗАЕС повністю зупинена. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами АТ "НАЕК "Енергоатом", до моменту окупації військовими рф найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час Відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об'єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Відповідача. Так, вже за І півріччя 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" отримані збитки в розмірі 4,8 млрд. грн. За таких обставин, у період втрати Відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об'єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки АТ "НАЕК "Енергоатом" перед Позивачем. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, "Енергоатом", відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", зобов'язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, АТ "НАЕК "Енергоатом" спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.
Відповідно до п. 6.1 і п. 6.2 Положення про відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ПЛ-П.1.10.025-20 від 08.10.2020: "6.1 Відокремлений підрозділ здійснює свою діяльність на підставі розроблених ним і затверджених Компанією поточних і перспективних планів. 6.2 Фінансування відокремленого підрозділу здійснюється на підставі затвердженого бюджету та кошторису витрат Компанії". Таким чином, видатки за боргами ВП ЗАЕС були заплановані саме в бюджеті цього відокремленого підрозділу. Формування бюджету на наступний рік відбувається у грудні року, що передує бюджетному року. Відповідно, видатки інших відокремлених підрозділів, а також дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" (головного офісу) були заплановані заздалегідь і не враховували можливості здійснення розрахунків за інші відокремлені підрозділи. Наразі, в умовах постійних обстрілів критичної інфраструктури, в тому числі підприємств генерації та розподілу електричної енергії, критично важливою є здатність атомної енергетики стабільно та надійно виконувати роботу з генерації електричної енергії.
На даний час, з метою забезпечення ядерної енергії та радіаційної безпеки Компанією здійснюються заходи, а саме: відбуваються ремонти енергоблоків ВП ПАЕС, виконуються роботи з технічного обслуговування та ремонту електротехнічного обладнання ВПР ВП АЕС; виконується великий обсяг робіт стосовно укріплення та захисту електротехнічного обладнання на відкритих розподільчих пристроях для можливості стабільної передачі електричної енергії споживачам. Крім того, у ДП "НАЕК "Енергоатом" завжди повинні бути фінансові ресурси для негайних закупівель ЗІП, особливо для електротехнічного обладнання, яке здійснює генерацію та передачу електричної енергії для потреб країни, дизельного палива для ліквідації наслідків відмов обладнання, в тому числі з причин збройної агресії рф. Все обладнання забезпечує стабільну генерацію електричної енергії і втрата можливості придбати одну з необхідних деталей або робіт створює ризики для функціонування виробничих підрозділів ДП "НАЕК "Енергоатом". Перерозподіл коштів на даному етапі і у даній ситуації і спрямування їх на погашення боргів ВП ЗАЕС, який не отримує жодних фінансових надходжень, а є дотаційним внаслідок тимчасової окупації міста Енергодар, неможливе без завдання шкоди функціонуванню інших підрозділів ДП "НАЕК "Енергоатом" і, насамперед шкоди функціонуванню АЕС (Південноукраїнської, Рівненської, Хмельницької). Зазначені обставини істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/2868/23 (910/14309/23) щодо стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "СПАС "АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС" заборгованості у розмірі 29 785 273, 63 грн. за Договором № 0908/2021/20-121-01-21-10596 від 25.08.2021, 147 243, 30 грн. 3 % річних, 9 048 384, 88 грн. інфляційних втрат і 604 591, 40 грн. судового збору.
АТ "НАЕК "Енергоатом" внесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83). Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів ДП "НАЕК "Енергоатом". В свою чергу стала робота енергетичних об'єктів ДП "НАЕК "Енергоатом" залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об'єктів. Внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об'єкти енергетичної системи України, спричинено шкоду, яка в 2023 році склала 30 % енергетичних потужностей держави, про що також наголосив Президент України у своєму зверненні. Це означає, що основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС. Таким чином, збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною - агресором. Водночас негайне виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/2868/23 (910/14309/23) і стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об'єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України взагалі. Окрему увагу слід звернути на те, що відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, на АТ "НАЕК "Енергоатом", як найбільшого виробника електричної енергії, покладені спеціальні обов'язки для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення (далі - ПСО).
Так, відповідно до зазначеного Положення, на АТ "НАЕК "Енергоатом"» завжди було покладено основне навантаження в рамках як "товарної", так і "фінансової" моделі покладення спеціальних обов'язків. Однак Компанія, враховуючи соціальну відповідальність щодо забезпечення потреб побутових споживачів, докладає всіх зусиль задля належного виконання покладених на неї обов'язків. Виходячи із змісту та обсягу покладених спеціальних обов'язків на АТ "НАЕК "Енергоатом", можливо зробити висновок, що саме Компанія несе тягар основного фінансового навантаження, кінцевим результатом якого є підтримка постачальникам універсальної послуги та, відповідно, "дотування" кінцевого побутового споживача - населення.
Фактично це означає, що, зокрема, завдяки АТ "НАЕК "Енергоатом" можливе утримання встановленого тарифу на електричну енергію для населення на поточному, низькому рівні. Негайне виконання АТ "НАЕК "Енергоатом" судового рішення може спричинити невиконання АТ "НАЕК "Енергоатом" спеціальних обов'язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. В той же час, невиконання ПСО унеможливить досягнення основної мети покладення таких обов'язків - забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки; загрожує нормальному функціонуванню ринку електричної енергії України та катастрофічно впливає на стан соціального благополуччя населення України.
За таких обставин ухвалення відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/2868/23 (910/14309/23) буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності.
У запереченнях ТОВ "СОЮЗ ПІДРЯДНИКІВ АТОМНИХ СТАНЦІЙ "АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС" (вх. № 6647/08-08/24 від 25.03.2024) зазначає наступне.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, виконання Рішення, яким Відповідача зобов'язано сплатити Позивачеві кошти за виконані роботи та компенсувати у передбачений договором і законом спосіб негативні наслідки, завдані несвоєчасним виконанням договору, є прямою і невід'ємною складовою права на судовий захист від неправомірного позбавлення Позивача можливості володіти належним йому майном. В випадку якщо виконання судового рішення не забезпечується, - не відбувається і відновлення порушеного права, що, в свою чергу, нівелює саму сутність права на справедливий суд, гарантованого кожній особі статтею 6 Конвенції. Подібний підхід к обов'язковості виконання судового рішення поділяє і Конституційний Суд України в своїх рішеннях, зокрема, № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. та № 11-рп/2012 від 25.04.2012 р. Дійсно, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України допускає відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, однак, з огляду на наведені вище правила і принципи, подібний захід має розглядатися як виключення із загального правила і застосуватись лише за наявності поважних причин ТА ПРИ НАЙМЕНШІЙ ШКОДІ КРЕДИТОРУ. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Для з'ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи. В частині 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення суд має враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, а Пленум Вищого господарського суду України у пункті 7.2 згаданої вище Постанови пропонує брати до уваги такі фактори, як: матеріальні інтереси обох сторін; їхній фінансовий стан; наявність інфляційних процесів в економіці держави; загрозу банкрутства (будь-якої сторони, а не лише відповідача); відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
З огляду на встановлені вище рекомендації щодо оцінки факторів, які мають братися до уваги при розгляді заяви про відстрочення виконання судового рішення, Позивач наголошує на тому, що підстави для задоволення заяви Відповідача у спірних відносинах відсутні повністю, і, зокрема, звертає увагу суду на таке.
1. У справі, що розглядається, з Відповідача стягнуто заборгованість за роботи, які були виконані Позивачем в грудні 2021 року і, за умовами договору, мали бути оплачені Відповідачем у строк до 13 лютого 2022 року.
Рішення суду набрало чинності 19 березня 2024 року, тобто, Позивач отримав можливість пред'явити його до примусового виконання через двадцять п'ять місяців (!) після спливу граничного строку оплати. Таким чином, Відповідач вже отримав відстрочення виконання грошових зобов'язань перед Позивачем більш, аніж два роки, тож, додатковий рік, про який просить Відповідач, є точно надто тривалою затримкою, що завдає невиправданої шкоди кредитору.
2. Визначальним фактором при розгляді питання про відстрочення є не тільки винятковість наявних для цього обставин, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, тобто прямий причинний зв'язок між конкретною обставиною та неможливістю виконати рішення. Так, підставою для відстрочення виконання можуть обставини, які, дійсно, ускладнюють цей процес або роблять його неможливим, а не загальні труднощі, з якими сторона зштовхнулася у власній господарській діяльності, тим більш, через події, від яких постраждала не лише вона. Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що питання про відстрочення виконання Рішення на цілий рік Відповідач обумовлює перш за все війною та негативними наслідками, яких Відповідач, як енергогенеруюча компанія, зазнав через втрату контролю над Запорізькою атомною електростанцією. Однак, з цієї точки зору варто звернути увагу суду на ту очевидну обставину, що станом на момент настання всіх обставин, на які посилається Відповідач в заяві, а саме: початок повномасштабної війни (22 лютого 2022 року); окупація міста Енергодар (04 березня 2022 року); "повна зупинка ВП ЗАЕС" (11 вересня 2022 року), грошові зобов'язання Відповідача перед Позивачем вже були прострочені, а отже, насправді причинний зв'язок між наведеними в заяві обставинами та бажанням Відповідача ще рік не оплачувати роботи підрядника повністю відсутній.
Або, якщо бути більш точним, всі наведені в заяві обставини не завадили б Відповідачу виконати свої зобов'язання, якби він дотримувався умов договору, який, як наголошує закон, є обов'язковим для виконання кожною із сторін, що його уклала. До того ж, із заяви Відповідача абсолютно не вбачається, яким чином ситуація, на яку він посилається, зміниться станом на 20 лютого 2025 року, адже жодних об'єктивних підстав очікувати до вказаного строку повного відновлення енергогенеруючих потужностей Відповідача поточна ситуація в країні, не демонструє.
Також Відповідач, зі свого боку, навіть не намагається пояснити, з яких джерел, відсутніх наразі та таких, що з'являться за рік, він збирається розрахуватися з Позивачем.
За таких обставин подана Відповідачем заява сприймається Позивачем як намагання боржника якомога довше не мати проблем із примусовим стягненням з нього коштів, сподіваючись радше на отримання від держави певного захисту від такого стягнення (наприклад, шляхом введення мораторію на погашення боргів енергогенеруючих компаній), аніж на дійсне поліпшення власного фінансового стану.
3. Звертаючись до суду, Позивач просив стягнути з Відповідача, окрім суми заборгованості, також інфляційні втрати, яких він зазнав через допущене Відповідачем прострочення, а також три відсотки річних за користування Відповідачем грошовими коштами, що належать Позивачу.
У відзиві на позовну заяву Відповідач, зокрема, просив зменшити суму «неустойки», якою він називає інфляційні втрати та відсотки, посилаючись при цьому саме на ті обставини, якими наразі обґрунтовує клопотання про відстрочення.
Суд при вирішенні спору зважив на позицію Відповідача та визнав за можливе зменшити абсолютно обґрунтовано нараховані Позивачем на суму заборгованості відсотки в ДЕСЯТЬ разів, стягнувши з Відповідача не 1 472 433, 87 грн., як просив Позивач, а лише 147 243, 39 грн.
До наведеного варто було б додати, що вказана вище сума заявлених відсотків була нарахована Позивачем станом на 05 вересня 2023 року, а інфляційні втрати обчислені лише по липень 2023 року, тим часом, коли, як вже зазначалося, Рішення набрало чинності більш ніж через півроку. Отже, насправді цілком реальні втрати Позивача, навіть за мінімальним розрахунком, встановленим частиною 2 статті 425 Цивільного кодексу України, є значно більшими, аніж визначено в Рішенні.
За таких обставин Позивач вважає, що всі негативні наслідки, на які посилається відповідач як на причину неможливості виконати рішення, вже знайшли адекватну оцінку під час розгляду справи, тож, надання Відповідачеві подальших преференцій є беззаперечним і нічим не обґрунтованим порушенням балансу інтересів сторін та завданням невиправданої шкоди кредитору, що, як було наведено, порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколами до неї, та суперечить практиці Європейського суду з прав людини як джерела права.
4. Зрештою, як було згадано вище, приймаючи рішення про наявність або відсутність підстав для відстрочення виконання рішення, суд має, зокрема, враховувати фінансовий стан сторін та вірогідність банкрутства кожної з них. Рішення, про відстрочення виконання якого йдеться, ухвалено судом в межах справи про банкрутство Позивача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2024 року у даній справі введено процедуру санації Позивача та затверджено план санації. Вказаний план, зокрема, передбачає, що за рахунок стягнення дебіторської заборгованості з Відповідача Позивач фінансово оздоровиться, стабілізує фінансову і господарську діяльність, частково задовольнить вимоги конкурсних кредиторів та в повному обсязі вимоги забезпеченого кредитора, що дозволить зберегти робочі місця і платоспроможного суб'єкта господарювання.
Як зазначено в ухвалі суду про затвердження Плану санації, очікуваними результатами (наслідками) виконання цього Плану є відновлення платоспроможності Боржника внаслідок погашення за рахунок дебіторів кредиторської заборгованості боржника. За результатом виконаного Плану санації передбачено повне погашення заборгованості боржника з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, за виключенням 6 (шостої) черги задоволення, яка підлягає списанню. Реалізація вказаних в Плані санації заходів розрахована на 12 місяців, тобто очікувано має повністю завершитися приблизно в той самий строк, на який Відповідач наразі просить відстрочити виконання Рішення. При цьому, саме ті суми, які стягнуті з Відповідача цим Рішенням, становлять основну частину активів Позивача, що належить використати для розрахунків з кредиторами. Позивач звертає увагу суду, що під час розроблення Плану санації ним були враховані всі проблеми, з якими наразі пов'язане примусове стягнення боргів з Відповідача, адже навіть те судове рішення, яке на момент затвердження Плану санації вже півроку як набрало законної сили, дотепер не виконано, хоча виконавче провадження щодо його виконання відкрито і триває.
За таких обставин задоволення клопотання Відповідача напряму суперечитиме Плану санації, що вже затверджений господарським судом, зводить нанівець всі передбачені заходи відновлення платоспроможності Позивача та не фігурально, а цілком реально призводить до його банкрутства і ліквідації.
До наведеного, при цьому, варто додати, що Відповідач, попри всі фінансові труднощі, на які він посилається в заяві, в стані банкрутства натепер все ж не перебуває. Враховуючи, що, як було зазначено вище, для розгляду заяви про відстрочення виконання обов'язково має встановлюватися баланс інтересів обох сторін та співставлятися значення справи для кожної з них, оцінюватися ступень вини відповідача у виникненні спору, мінімізуватися негативний вплив відтермінування розрахунку саме для добросовісного кредитора, а також враховуватися інфляційні та інші економічні процеси в державі (які під час війни точно є далекими від стабільності), - у спірних відносинах наявні цілком очевидні підстави вважати, що: - вплив війни на господарську діяльність Відповідача нівелюється тим фактом, що прострочення виконання договірних зобов'язань почалося задовго до виникнення цього впливу; - спір доведений до суду через пряме ухилення з боку Відповідача від виконання договірних зобов'язань; - тяжкий фінансовий стан Відповідача вже було враховано судом при винесенні. Рішення шляхом майже повного звільнення Відповідача від сплати відсотків за користування належними Позивачу грошовими коштами; - загроза банкрутства та інші негативні наслідки відкладення розрахунку для Позивача є набагато більш реальними і суттєвими, аніж для Відповідача у випадку негайного виконання Рішення. На підставі викладеного вище, керуючись ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, просить: відмовити Акціонерному товариству "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення від 20.02.2024 р. у справі № 908/2868/23 (910/14309/23).
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду в справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Разом з тим, відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Відповідно ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).
Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду по даній справі.
Суд також враховує, що відповідач отримав від позивача послуги за договором, у встановлені в договорі строки, не розрахувався. Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси, що відбуваються в державі.
Відокремлений підрозділ "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" не має статусу юридичної особи. Відповідачем у справі та боржником за наказом є юридична особа - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", місцезнаходженням якого є м. Київ, що не є окупованою територією.
Проаналізувавши доводи заявника щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
Ухвалою від 26.02.2024 суд ввів процедуру санації боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс". Затвердив план санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" у редакції, схваленій зборами кредиторів від 02.02.2024. Призначив керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича. Зазначений план санації передбачає відновлення платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс", шляхом погашення кредиторських вимог протягом 1 року з моменту затвердження плану санації судом.
Відстрочення виконання рішення на строк до 20.02.2025 об'єктивно унеможливить виконання плану санації позивача, затвердженого судом, порушить майнові інтереси кредиторів у справі № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс".
За таких обставин, заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вх. № 6347/08-08/24 від 19.03.2024) слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 197, 232-235, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вх. № 6347/08-08/24 від 19.03.2024) залишити без задоволення.
Копію ухвали надіслати сторонам, керуючому санації (до електронного кабінету).
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 05.04.2024.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ