26.03.2024 року м.Дніпро Справа № 914/2950/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Дубінін Р.В., керівник;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 (суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 21.04.2023) у справі №914/2950/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб"
до ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 355 117, 68 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 355 117,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що грошові кошти у загальному розмірі 355 117,68 грн., присуджені до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” за рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.11.2021 у справі № 536/295/20, є збитками товариства, оскільки спричинені незаконним звільненням працівника відповідачем, який на той час перебував на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб”.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2022 справу № 914/2950/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” до ОСОБА_1 про стягнення коштів передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №914/2950/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 355 117,68 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 261,42 грн.
15.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким у позові відмовити.
При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на відсутність вини Відповідача у завданні матеріальної шкоди Позивачу. Наголошує, що у рішенні у справі №536/295/20 прямо не встановлено вини Відповідача у незаконному звільненні ОСОБА_2 . Крім того, Позивачем не наведено жодного доказу покладення на Відповідача трудових обов'язків щодо контролю за дотриманням порядку звільнення працівників і, відповідно, порушення конкретного трудового обов'язку Відповідача, яке спричинило незаконність звільнення.
З 09.10.2019 ОСОБА_1 кожного робочого дня був присутній впродовж більш ніж 8 годин за місцем знаходження ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ»: 81555, Львівська обл., Городоцький р-н., смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 192-Е. ОСОБА_1 виявлено, що за даними податкової звітності в ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» працює ОСОБА_2 на посаді бухгалтера, однак, ОСОБА_2 не була присутня на робочому місці, про цей факт ОСОБА_1 складений відповідний акт від 09 жовтня 2019 року.
У подальшому відсутність ОСОБА_2 підтверджена актом від « 11» листопада 2019 року (період відсутності працівника з 10.10.2019 по 11.11.2019) та Актом від « 28» листопада 2019 року (період відсутності працівника з 12.11.2019 по 28.11.2019). Додатково відсутність ОСОБА_2 за наведений період підтверджувалася відеоматеріалами з камер спостереження, розміщених на території ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» (з 25.11.2019 по 29.11.2019). Згадані Акти та відеоматеріалами з камер спостереження розміщених на території ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» були долучені представником ТОВ "Деревовиріб" ОСОБА_3 до матеріалів справи №536/295/20 разом з відзивом на позовну заяву у вказаній справі, в якому позовні вимоги заперечувалися в повному обсязі.
І лише 29.11.2019 приблизно о 10:00 ОСОБА_2 прибула за місцем знаходження ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» (81555, Львівська обл., Городоцький р-н., смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 192-Е) та подала письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці, які полягали в тому, що з вересня 2019 року вона, за вказівкою попереднього директора ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» ОСОБА_4 , перебувала за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, жодних доказів підставності перебування не за місцем знаходження «ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» ОСОБА_2 на момент звільнення не надала (ні наказу про визначення робочого місця за вказаною адресою, ні доказів виконуваної роботи за вказаний період). Також пояснення ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки будинок АДРЕСА_1 є житловим будинком і ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» не має і не мало жодних відокремлених підрозділів за даною адресою, більш того, ОСОБА_2 не вказала квартири, в якій вона нібито виконувала роботу.
Відтак, визнавши причини відсутності на роботі неповажними, Директором ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» ОСОБА_1 (Відповідачем) був правомірно виданий Наказ №29/11/2019-1 від 29.11.2019, відповідно до якого з ОСОБА_2 був розірваний трудовий договір на підставі п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Звертає увагу, що відповідно до ст. 233 Кодексу Законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відтак, зважаючи на те, що ОСОБА_2 подано позовну заяву лише 11 березня 2020 року (як випливає із ухвали про відкриття провадження у справі №536/295/20), ОСОБА_2 був пропущений місячний строк на звернення до суду, передбачений ст. 233 Кодексу Законів про працю України, відтак, у справі №536/295/20 позов не підлягав задоволенню. Про це теж було вказано у відзиві на позовну заяву у справі №536/295/20.
Оскільки ОСОБА_4 свідомо визнав позовні вимоги ОСОБА_2 , ігноруючи фактичні обставини справи та подані раніше заперечення, що були наведені у відзиві на позовну заяву у справі №536/295/20, тому Відповідач заперечує наявність вини у незаконному звільненні ОСОБА_2 , відповідно, відсутній склад трудового правопорушення, яке тягне за собою матеріальну відповідальність працівника.
Позовну заяву підписано ОСОБА_4 як адвокатом, який представляє інтереси ТОВ «Деревовиріб» на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги та адвокатського ордеру (наявні в матеріалах справи).
Відповідно до даних з ЄДР ЮО ФОП та ГФ вищестоящим органом відносно керівника (директора) ТОВ «Деревовиріб» є Загальні Збори Учасників.
Наведені норми свідчать, що правом на звернення до суду з позовом до посадової особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі наділені виключно власник (власники), учасник (учасники) юридичної особи, а не сама юридична особа.
Таким чином, позов у цій справі подано неналежною особою, та не долучено рішення компетентного органу (Загальних зборів учасників) ТОВ «Деревовиріб» про прийняття рішення щодо звернення з цим позовом.
Відхиливши вищенаведені аргументи представника Відповідача, з посиланням на «надмірний формалізм», суд першої інстанції прямо порушив вимоги щодо належності Позивача у справі та допустив порушення норм ст. 19 Конституції України, ч. 4 ст. 136 Кодексу Законів про працю України та п. 12 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху внаслідок оформлення її з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у складі головуючого судді (доповідача) Вечірко І.О., суддів: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі № 914/2950/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 02.08.2023.
04.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/2950/22 у зв'язку з рішення ВРП від 29.06.2023 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №4 від 03.07.2023, розпорядження керівника апарату суду №5 від 04.07.2023.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, справу №914/2950/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. - (доповідач), судді: Чус О.В., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 06.09.2023.
05.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/2950/22 зв'язку з відпусткою судді Чус О.В. та відставкою судді Антоніка С.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023, справу №914/2950/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощеєв І.М., розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.10.2023.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023, у зв'язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами.
Автоматизованою системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дармін М.О., які ухвалою суду від 19.10.2023 прийняли справу до провадження, із призначення її розгляду на 24.01.2024.
В той же час, за службовою запискою судді-доповідача Кощеєва І.М. 23.01.2024 на підставі розпорядженням керівника апарату суду від 23.01.2024 №18/24 проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, оскільки зазначена справа віднесена до категорії, яку не слухає визначений склад суду (справи, що виникають із корпоративних відносин).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024, справу №914/2950/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Іванов О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., якою справу прийнято до свого провадження, із призначення її розгляду на 26.03.2024.
26.03.2024 представником Відповідача адвокатом Праскович І.М. подано клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивоване закінченням строку довіреності представника Скаржника (Апелянта) та недосягнення згоди щодо продовження представництва у цій справі; необхідністю надання додаткового строку для заміни представника.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з клопотання представника Відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає - закінчення строку довіреності представника Скаржника (Апелянта) та недосягнення згоди щодо продовження представництва у цій справі.
Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що Відповідач мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і через іншого представника, шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.
Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Відповідач не зазначив.
При цьому, Відповідачем не зазначено об'єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі закінчення строку довіреності представника Скаржника (Апелянта) не впливає на обґрунтованість неявки Відповідача у судове засідання. Недосягнення згоди щодо продовження представництва у цій справі відноситься суто до суб'єктивних причин.
У даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
В свою чергу, саме Відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб'єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його представника у судове засідання, враховуючи, що повідомлені Відповідачем причини неявки не визнаються судом поважними, повторну неявку представника Відповідача у судове засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 26.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Згідно з наказом № 01/09-2019 від 13.09.2019 ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” з 16 вересня 2019 року з посадовим окладом 15 000 грн.
Згідно з п. 2 вказаного наказу, місце виконання трудових обов'язків та робоче місце бухгалтера ОСОБА_2 визначено в офісному приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з наказом № 29/11/2019-1 від 29.11.2019, підписаним директором ОСОБА_1 , в зв'язку з відсутністю на роботі без поважних причин (прогул) в період з 09 жовтня по 28 листопада 2019 року на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України розірвано трудовий договір з бухгалтером ТОВ “Деревовиріб” ОСОБА_2 з 29 листопада 2019 року, підставою вказано: акт про відсутність працівника від 09.10.2019, акт про відсутність працівника від 11.11.2019, акт про відсутність працівника від 28.11.2019, дані Табелю обліку робочого часу.
Вказані обставини встановлені рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.11.2021 у справі № 536/295/20.
Цим рішенням суду задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб”, треті особи: ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” з 29.11.2019.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 341 858 гривень 30 коп. та судові витрати в сумі 9 000 гривень.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” 4259 гривень 38 коп. судового збору у дохід держави.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.11.2021 у справі № 536/295/20, Товариством з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” було сплачено ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 350 858,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 19.11.2021, 2 від 19.11.2021, № 3 від 22.11.2021, № 4 від 22.11.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 22.11.2021, № 7 від 23.11.2021.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що виплата заробітної плати працівнику за час вимушеного прогулу є збитком для Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб”, оскільки ОСОБА_2 , як працівник, не принесла своїми посадовими діями користі товариству, а її продуктивна праця не була врахована і використана у господарській діяльності Товариства внаслідок незаконного звільнення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до частин 2-6 статті 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Так, від такого стану може залежати як вартість частки учасника товариства, так і можливість прийняття товариством рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.
Похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути.
Зокрема, до них належить інститут так званого похідного позову. Відповідно до частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Згідно із частинами 2, 3 статті 54 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (співвласники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) цієї юридичної особи має (мають) право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він (вони) набуває (набувають) таких самих процесуальних прав та обов'язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.
Таким чином, власник (учасник, акціонер) юридичної особи є представником юридичної особи у такому спорі відповідно до норми закону (законне представництво) і для такого представництва йому не потрібні інші правові підстави (договір чи довіреність).
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19.
Отже, за похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.
Якщо одна особа одночасно є і учасником товариства, і його керівником, то її неможливо розглядати ізольовано лише з одного аспекту діяльності (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 905/1076/16).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України").
Як вбачається із матеріалів справи у даному випадку позивачем у спорі є Товариство з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб”, позовну заяву від імені такої особи підписано ОСОБА_4 .
Незважаючи на те, що у позові визначено, що ОСОБА_4 здійснює представництво інтересів ТОВ “Деревовиріб” на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 02-11/22 від 01.11.2022, ордер серії ЛВ № 110142 від 01.11.2022, ОСОБА_4 є єдиним учасником (засновником) та керівником ТОВ “Деревовиріб”, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як було вказано вище, власнику (учаснику, акціонеру) юридичної особи у такому спорі не потрібні окремі правові підстави (договір чи довіреність) для здійснення представництва юридичної особи.
У постанові Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 917/178/23 наведена наступна правова позиція:
«Не зважаючи на зазначення при підписанні ОСОБА_2 позовної заяви правового статусу "директора Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Євромістобуд"", фактично остання вважається підписаною та поданою саме власником юридичної особи, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 є одночасно єдиним учасником (власником) товариства та його директором.
При цьому Суд зазначає, що враховуючи положення пункту 12 частини 1 статті 20 та статті 54 Господарського процесуального кодексу України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, так і сама юридична особа.».
За таких обставин, відсутні правові підстави стверджувати, що позов у цій справі від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” поданий без згоди єдиного власника (учасника) такої юридичної особи.
Отже, посилання заявника апеляційної скарги на зазначення ОСОБА_4 у позовній заяві як представника за договором, а не учасника (керівника) юридичної особи, є надмірним формалізмом, про що правомірно зазначено господарським судом.
Згідно з частиною другою статті 89 Господарського кодексу України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Так, неправомірність дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Древовиріб” ОСОБА_1 полягали у неправомірному звільнені з посади бухгалтера ОСОБА_2 . Вказаний факт встановлений рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.11.2021 у справі № 536/295/20 і має преюдиційне значення під час розгляду цього спору.
Як було вказано вище, рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.11.2021 у справі № 536/295/20 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб” заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 341 858 гривень 30 коп., судові витрати в сумі 9 000 гривень, 4259 гривень 38 коп. судового збору у дохід держави, загалом: 355 117,68 грн.
Виплата заробітної плати працівнику за час вимушеного прогулу є збитком для Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревовиріб”, оскільки ОСОБА_2 , як працівник, не принесла своїми посадовими діями користі товариству, а її продуктивна праця не була врахована і використана у господарській діяльності Товариства внаслідок незаконного звільнення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у cправі № 918/685/21.
З викладено вище вбачається, що у діях ОСОБА_1 наявні всі елементи складу правопорушення.
Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність вини Відповідача у завданні матеріальної шкоди Позивачу; про те, що у рішенні у справі №536/295/20 прямо не встановлено вини Відповідача у незаконному звільненні ОСОБА_2 ; Позивачем не наведено жодного доказу покладення на Відповідача трудових обов'язків щодо контролю за дотриманням порядку звільнення працівників і відповідно порушення конкретного трудового обов'язку Відповідача, яке спричинило незаконність звільнення, є безпідставними, оскільки вина Відповідача виражена в тому, що обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" та достовірно знаючи про покладені на нього чинним законодавством та статутом обов'язки, будучи відповідальною посадовою особою за дотримання встановленого порядку прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників підприємства, він не забезпечив дотримання встановлених вимог закону під час звільнення з посади ОСОБА_2 , чим допустив незаконне звільнення останньої з займаної посади, що мало наслідком стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" грошових коштів у загальному розмірі 355 117,68 грн.
Вищезазначені обставини встановлені рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.11.2021 у справі № 536/295/20 та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 був пропущений місячний строк на звернення до суду, передбачений ст. 233 Кодексу Законів про працю України, відтак, у справі №536/295/20 позов не підлягав задоволенню, стосуються незгоди із вищезазначеним рішенням суду та не можуть бути предметом апеляційного перегляду у цій справі.
У зв'язку із зазначеними незаконними діями завдані збитки Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" у зазначеному розмірі.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та правомірно задоволені господарським судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі № 914/2950/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі № 914/2950/22 - залишити без змін.
Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков