26.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6748/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники учасників провадження:
від заявника: Войтович Л.В. (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 (повна ухвала складена 08.01.2024, суддя Владимиренко І.В.) у справі №904/6748/23
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання неплатоспроможним,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 повернуто ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на порушення при її ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , направити справу для подальшого розгляду до господарського суду.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що представником Боржника в заяві про усунення недоліків щодо сплати авансування винагороди арбітражного керуючого зазначено, що, згідно квитанції №Р850-857Т-АКМА-40В2 від 12.09.2023 платіж здійснено ОСОБА_2 на загальну суму 40 260,00 грн. Проте, судом не прийнято до уваги той факт, що призначення платежу в даній квитанції зазначене: «Оплата авансування винагороди арбітражному керуючому, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 »
В обґрунтування законності сплати авансування винагороди арбітражного керуючого іншою особою аніж Боржник, представник Боржника посилався на Велику Палату Верховного Суду, яка вважає помилковим твердження про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжне доручення лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача. Треба враховувати весь зміст платіжного документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об'єкта справляння судового збору). Визначальним виступає факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спецфонду Держбюджету.
Враховуючи ту обставину, що стаття 116 КУзПБ не містить положення, щодо заборони сплати авансування винагороди арбітражного керуючого іншою особою та із зазначенням в призначенні платежу конкретної особи боржника, а також здійснення оплати винагороди саме в такий спосіб не є підставою для відмови у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в розумінні норм ГПК України та КУзПБ, вважає, що в даному випадку необхідно застосувати аналогію закону (заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів оскарження ухвали на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.01.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/6748/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
17.01.2024 матеріали справи №904/6748/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання апелянтом доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 2422,40 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6748/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.03.2024.
21.03.2024 до суду від представника апелянта - адвоката Войтович Л.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
В судовому засіданні 26.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду від 01.01.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропоновано заявниці усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду:
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України);
- копії всіх кредитних договорів та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором;
- належні докази сплати ОСОБА_1 авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у розмірі 40 260,00 грн.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
02.01.2024 на електронну адресу суду заявниця (боржник) надіслала заяву (вх. суду №223/24) про усунення недоліків, в якій представник ОСОБА_1 зазначив наступне.
Щодо того, що боржником не додано до заяви відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках та вказані відомості підтверджуються довідкою податкового органу, представник боржника пояснив, що органи ДФС України мають інформацію про відкриті банківські рахунки платника податків виключно при реєстрації платника податків як фізичної особи-підприємцем. Інформація щодо відкритих банківських рахунків, а тим паче щодо наявності на рахунках грошових коштів, у податкових органів відсутня. В результаті дзвінка Заявника на гарячу лінію ДФС України спеціаліст повідомив, що податкові органи не надають таку інформацію в зв'язку з її відсутністю. Форми відповідних письмових запитів та відповідей у податкових органів відсутні в зв'язку з чим запитувана інформація є не коректною, а тому представник ОСОБА_1 просить суд прийняти до уваги та врахувати інформацію про відкриті рахунки та залишок коштів на них, яка надається заявником при подачі до суду цієї заяви.
Судом пояснення представника заявниці прийняті до відома.
Стосовно того, що заявницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано лише копію договору: ТОВ "Діджи Фінанс", інших копій договорів, засвідчених належним чином заявницею до заяви не надано, представник боржника пояснив, що боржник протягом 2017-2023 років перебував у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.
Загальна історія кредитних відносин Боржника відображається у відповідній кредитній історії станом на 11.12.2023, яка була складена та сформована в електронному вигляді ТОВ “Українське бюро кредитних історій” (надалі - ТОВ “УБКІ”) у відповідності до ЗУ “Про організацію формування та обігу кредитних історій” (Витяг з електронної Кредитної історії у паперовій формі додається, оригінал електронного документу знаходиться у ТОВ “УБКІ”, автентичність звітів та довідок від Українського бюро кредитних історій є можливість перевірити на Інтернет ресурсі за допомогою Коду для перевірки звіту, який міститься на передостанній сторінці Витягу з електронної Кредитної історії у паперовій формі або за QR-кодом, який міститься на останній сторінці Витягу з електронної Кредитної історії у паперовій формі).
Також до даної заяви ОСОБА_1 подається Кредитна історія боржника в паперовій формі як копія електронного документа, станом на 11.12.2023 із роздруківкою витягу кваліфікованого електронного підпису та печатки уповноваженої особи ТОВ “УБКІ”.
Окрім того, представником боржника адвокатом Пушкарьовим О.О. 12.09.2023 та 06.10.2023 були направлені адвокатські запити кредиторам Боржника щодо підтвердження наявності заборгованості боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів.
Також, усім кредиторам був направлений запит від 14.12.2023 від імені самого боржника щодо підтвердження наявності заборгованості боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів.
А тому, представник ОСОБА_1 просить суд прийняти до уваги дані пояснення щодо не надання заявницею всіх копій договорів укладених з кредитними установами.
Судом пояснення представника заявниці прийняті до відома.
Щодо ненадання заявницею відомостей про роботодавця (роботодавців) боржника, представник боржника пояснив, що згідно із останнім записом в трудовій книжці Боржника, остання звільнена з роботи 19.06.2023 та на сьогоднішній день не перебуває в трудових відносинах із жодним роботодавцем.
Боржник також надає Декларації про майновий стан за 2020-2023 року, в яких зазначає відомості про свої доходи за вказані роки.
Усі види та розмір доходів боржника та членів сім'ї зазначено у Деклараціях про майновий стан боржника за відповідний рік.
Крім того, згідно пункту 9 Примітки до Декларації про майновий стан боржника, типова форма, яка затверджена Наказом Мінюсту від 21.08.2019 №2627/5 “Боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається “Член сім'ї не надав інформацію”.
У зв'язку з цим боржником було зазначено, що не отримав від членів сім'ї повну інформацію, необхідну для заповнення Декларацій за 2020 - 2023 роки, тому змушений був у деяких графах щодо членів сім'ї у відповідних рядках проставити відмітку “Член сім'ї не надав інформації”.
Щодо інформації про наявність чи відсутність нерухомого майна у членів сім'ї, то Боржником додано до цієї заяви Інформаційні довідки з ДРРП щодо нерухомого майна членів сім'ї та зазначено відповідну інформацію в Деклараціях про майновий стан, а саме: витяг з ДРОРМ Боржника від 30.11.2023; Витяг з ДРРП № 358684077 ОСОБА_1 від 11.11.2023; Витяг з ДРРП № 349549422 ОСОБА_3 від 08.10.2023; Роздруківка з Електронного кабінету водія Боржника щодо відсутності/наявності транспортних засобів; Роздруківка з Електронного кабінету водія ОСОБА_3 щодо відсутності/наявності транспортних засобів; Довідка про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств ОСОБА_1 ; Довідка про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств ОСОБА_3 ; Роздруківка з Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ щодо наявності/ відсутності об'єктів промислової власності ОСОБА_1 ; Роздруківка з Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ щодо наявності/відсутності об'єктів промислової власності ОСОБА_3 .
Судом пояснення представника заявниці прийняті до відома.
Стосовно того, що заява боржника не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України), представник боржника зазначив, що згідно з вимогами ч.2 ст. 116 КУзПБ у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а тому представник боржника вважає, що зауваження суду є безпідставним, оскільки в ч.2 ст. 116 КУзПБ відсутні такі вимоги.
Судом пояснення представника заявниці прийняті до відома.
Стосовно того, що суд в ухвалі зазначив надати належні докази сплати ОСОБА_1 авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у розмірі 40 260,00 грн., представник ОСОБА_1 зазначив, що як доказ авансування винагороди арбітражному керуючому, заявниця надала квитанцію про сплату цих коштів іншою особою, а не боржником.
В квитанції №Р850-857Т-АКМА-40В2 від 12.09.2023 платником зазначено ОСОБА_2 , але у призначенні платежу чітко визначено: "Авансування винагороди арбітражному керуючому у справі про неплатоспроможність за ОСОБА_1 .
Представник заявниці посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20 в якій зазначено, що вважає помилковим твердження про неможливість прийняти як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжне доручення лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача.
Виносячи оскаржувану ухвалу від 08.01.2024 про повернення ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень. Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією здійснюється саме боржником, жодних виключень про можливість авансування винагороди керуючому реструктуризацією за боржника іншими особами в Кодексі України з процедур банкрутства не визначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Отже, заявниця мала право укласти угоду з ОСОБА_2 про авансування винагороди керуючому реструктуризацією у справі про свою неплатоспроможність, але ОСОБА_1 до суду такої угоди не надала.
Щодо посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20, господарський суд зазначив, що в даній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядалось питання саме сплати третьою особою судового збору за подання позовної, питання щодо сплати третьою особою за боржника авансування винагороди керуючому реструктуризацією не розглядалось, а тому твердження представника ОСОБА_1 , щодо оплати авансування ОСОБА_2 є безпідставним та таким що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Приймаючи до уваги невиконання заявником вимог ухвали господарського суду від 01.01.2024 про залишення заяви без руху і ненадання витребуваних судом доказів, господарський суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає поверненню, оскільки заявниця не усунула недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим, частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи, якщо:
- заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
- до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі;
- заявником до цього суду подано іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху.
У зв'язку чим виникла колізія між зазначеними нормами Кодексу України з процедур банкрутства та ст.174 ГПК, як загальною нормою, яка регулює питання залишення позову без руху.
Така колізія повинна бути усунена шляхом застосування до вказаних правовідносин ст. 174 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ці особливості стосуються вимог, які законодавець виклав відносно заяв про відкриття провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що містяться у ст. ст. 34 та 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, суддя у разі виявлення невідповідності заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, має протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду постановити ухвалу про залишення заяви без руху. А у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків, повернути заяву заявникові (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На виконання вимог ухвали суду від 01.01.2024 про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником подана заява про усунення недоліків, в якій викладено письмові пояснення щодо допущених недоліків заяви.
Щодо ненадання Заявником належних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
При поданні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника до заяви була додана копія квитанції № Р850-857Т-АКМА-40В2 від 12.09.2023, відповідно до якої оплату авансування винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 здійснено ОСОБА_2 .
У призначенні платежу чітко визначено: «Авансування винагороди арбітражному керуючому у справі про неплатоспроможність за ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ».
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим твердження про неможливість прийняти як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви платіжне доручення лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача. Треба враховувати весь зміст платіжного документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об'єкта справляння судового збору). Визначальним виступає факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спецфонду Держбюджету.
Висновки сформовані у постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.
Велика Палата Верховного Суду стверджує, що суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Тому судовий збір не заборонено сплатити іншій особі.
Також висновок про те, що неприйняття квитанції через зазначення у ній платником іншої особи, є обмеженням в доступі до суду, наведений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №752/4567/19, зокрема:
«Згідно з п.3 ч.4 ст.356 ЦПК до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У даній справі апеляційний суд не прийняв як доказ сплати судового збору квитанцію, оскільки у назві реквізиту «Платник» указано особу, яка не є стороною у справі і не подає апеляційної скарги.
Однак, до поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у необхідному розмірі. Окрім того, у назві реквізиту «Призначення платежу» зазначено, зокрема, номер справи, оскаржене рішення та особу, в інтересах якої подано скаргу.
Як відомо, Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом («Shishkov v. Russia», №26746/05, §110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття квитанції як доказу сплати судового збору у зв'язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не учасника справи чи представника, а відтак і застосування наслідків невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є обмеженням особи в доступі до суду, передбаченим ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.».
Таким чином, додана до заяви квитанція про оплату авансування винагороди є правомірною та підтверджує факт оплати авансування винагороди арбітражного керуючого саме Ляховою Є.О.
Колегія суддів констатує, що жодні з норм ГПК України чи КУзПБ не містять заборони сплати авансування винагороди арбітражного керуючого іншою особою, при тому, що в призначенні платежу у квитанції чітко зазначені відомості про те, за яку саме заяву здійснюється платіж.
Враховуючи ту обставину, що стаття 116 КУзПБ не містить положення, щодо заборони сплати авансування винагороди арбітражного керуючого іншою особою та із зазначенням в призначенні платежу конкретної особи боржника, а також здійснення оплати винагороди саме в такий спосіб не є підставою для відмови у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в розумінні норм ГПК України та КУзПБ, колегія суддів вважає, що в даному випадку можливо застосувати до вищевказаних відносин висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20 та у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 752/4567/19 та вважати оплату авансування винагороди арбітражного керуючого згідно квитанції №Р850-857Т-АКМА-40В2 від 12.09.2023 такою, що здійснена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
В той же час, господарський суд безпідставно послався на ст. 528 ЦК України, оскільки зобов'язання ОСОБА_1 щодо оплати авансування винагороди арбітражного керуючого виникло не із договору, вимог Цивільного кодексу чи іншого акту цивільного законодавства або зобов'язальних правовідносин, а із прямої вказівки процесуального закону.
Отже, висновок господарського суду про невідповідність заяви про неплатоспроможність вимогам КУзПБ (та, як наслідок, повернення заяви) через відсутність належних доказів авансування боржник, є безпідставним.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення господарським судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги в частині відкриття провадження у судовій справі про неплатоспроможність боржника, оскільки це відноситься до компетенції господарського суду першої інстанції), ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6748/23 слід скасувати; справу необхідно направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Зважаючи на вимоги п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (що є чинною на даний час), в разі скасування ухвали суду першої інстанції із направленням справи на подальший розгляд до місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду відповідної справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, за результатами розгляду заяви боржника про визнання неплатоспроможним, має здійснити розподіл суми судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подачу даної апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6748/23 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6748/23 - скасувати.
Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков