ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 квітня 2024 року Справа № 902/1327/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Петухов М.Г.,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 22.12.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Савчука Леоніда Миколайовича
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій"
про стягнення 103 461,70 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" на користь Фізичної особи-підприємця Савчука Леоніда Миколайовича 66508,00 грн заборгованості за надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу згідно наряду-замовлень та 1380,28 грн судових витрат зі сплати судового забору.
Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 31025,16 грн інфляційних втрат та 5928,54 грн 3% річних. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 766,92 грн залишено за позивачем.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що господарські відносини між сторонами у даній справі виникли на основі вчинення взаємних дій щодо надання відповідачем транспортного засобу з метою проведення ремонтних робіт автомобіля марки Ssang Yong Rexton 2.7 xdi АКПП та виконання позивачем ремонтних робіт, оформлення рахунків на оплату та складення актів виконаних робіт.
Суд зазначає, що неодноразове підтвердження відповідачем замовлення послуг з ремонту транспортного засобу, їх виконання, систематичне виконання ремонтних робіт саме відносно наданого юридичною особою автомобіля марки Ssang Yong Rexton 2.7 xdi АКПП, шляхом проведення безготівкових розрахунків, в сукупності дає підстави вважати, що складені позивачем наряди замовлення, рахунки на плату, акти виконаних робіт від 13.10.2020 на суму 43008,00 грн та від 29.10.2020 на суму 23500,00 грн, які не містять підпису та печатки Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", підтверджують факт наданих послуг ФОП Савчуком Л.М.
Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів проведення повної та своєчасної оплати відповідачем за надані послуги технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 66508,00 грн заборгованості є правомірною, обґрунтованою та такою що підлягає до стягнення.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем актів виконаних робіт і не можливість встановити момент виникнення прострочення виконання зобов'язань Приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій" з оплати наданих послуг, дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення від 19.12.2023 скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позову ФОП Савчука Л.М. до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 103461,70 грн заборгованості відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт вказує, що складені позивачем наряд - замовлення, рахунки на плату, акт виконаних робіт від 13.10.2020 на суму 43008,00 грн та наряд-замовлення, рахунки на плату, акт виконаних робіт від 29.10.2020 на суму 23500,00 грн не містять підпису та печатки Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", відтак останні не можуть вважатись належними доказами у справі і свідчити про участь відповідача у здійсненні господарських операцій за цими актами та рахунками.
Окрім того, вказує, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" та його уповноважені представники не отримували від позивача листа з вимогою погашення заборгованості у сумі 66508,00 грн, а належних та допустимих доказів щодо його направлення та отримання відповідачем позивач до суду першої інстанції не надав.
У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що посилання апелянта на відсутність підписів та печатки на актах виконаних робіт, як на правомірну підставу непроведення розрахунків за отримані ним послуги та поставлені йому запасні частини, суперечить принципам цивільного законодавства, зокрема щодо обов'язку боржника здійснити оплату за отримані ним послуги та придбані товари.
Разом з тим вказує, що в апеляційній скарзі відповідач підтверджує наявність партнерських господарських відносин між сторонами у 2020 році, що свідчить про неодноразове та систематичне надання позивачем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля відповідача. Зазначає, що позивачем кожного разу оформлялись всі необхідні для такого виду діяльності документи, однак підпису та печатки відповідача не було проставлено на жодному акті наданих послуг, що не заважало останньому оплачувати їх надання.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у даній справі без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи протягом 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Савчуком Леонідом Миколайовичем (СТО "Bosh Service Автостиль") та Приватним сільськогосподарським підприємством "ОБРІЙ" загалом укладено ряд договорів на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту згідно наряду-замовлення, за якими відповідачем своєчасно проведено оплату.
На підтвердження зобов'язальних правовідносин, позивач до матеріалів справи додав акти виконаних робіт № НФ-0000013 від 09.01.2020, № НФ-0000039 від 09.01.2020, № НФ-0000083 від 30.01.2020, № НФ-0000451 від 22.04.2020, № НФ-0000992 від 23.07.2020, № НФ-0001242 від 29.08.2020, а також платіжні інструкції №1667 від 25.02.2020 року, №1756 від 14.05.2020 та №153 від 03.11.2020, що підтверджують часткову оплату відповідачем за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу.
Також, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач подав до суду першої інстанції: наряди-замовлення на технічне обслуговування автомобіля марки Ssang Yong Rexton 2.7 xdi АКПП (державний номерний знак НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 від 13.10.2020 та № № НОМЕР_3 від 29.10.2020; рахунки на оплату послуг по його технічному обслуговуванню та ремонту №НФ-00001514 від 13.10.2020 на суму 43008,00 грн та №НФ-00001528 на суму 23500,00 грн та акти виконаних робіт № НФ-00001514 від 13.10.2020 та № НФ-00001528 від 29.10.2020.
Вищевказані наряди-замовлення, рахунки та акти виконаних робіт від 13.10.2020 та 29.10.2020 на суму 43008,00 грн та 23500,00 грн відповідно, відповідачем оплачені не були.
Відтак, враховуючи відсутність відповідачем оплати за надані послуги, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" 66508,00 грн заборгованості за надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу згідно нарядів-замовлень від 13.10.2020 та 29.10.2020.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього 66 508,000 грн заборгованості, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 31025,16 грн інфляційних втрат та 5 928,54 грн 3% річних апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" щодо безпідставності стягнення 66508,00 грн заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.
Частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Згідно ст.184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Статтею 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У письмові формі вчиняються правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу ( п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Окрім того, ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх доводів про надання відповідачу послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу - автомобіля марки Ssang Yong Rexton 2.7 xdi АКПП (державний номерний знак НОМЕР_1 ) надав акти виконаних робіт № НФ-00001514 від 13.10.2020 на суму 43008,00 грн та № НФ-00001528 від 29.10.2020 на суму 23500,00 грн.
Однак, останні підписані в односторонньому порядку, про що свідчить відсутність на них підпису чи печатки відповідача.
Відтак, колегія суддів надаючи оцінку вищевказаним актам, які містить підпис лище уповноваженої особи та відтиск печатки позивача (виконавця), не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо їх належності та вірогідності, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт виконаних робіт набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.
Відтак, оскільки акти виконаних робіт №НФ-00001514 від 13.10.2020 та № НФ-00001528 від 29.10.2020, які наявні в матеріалах справи, містять відомості про відповідні господарські операції, то вони є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, первинні документи для надання їх юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних документів.
Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Водночас, колегія суддів враховує приписи ст. 58-1 Господарського кодексу України, які встановлюють, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Водночас, використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Отже, підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов'язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов'язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.
Як вбачається із актів виконаних робіт № НФ-00001514 від 13.10.2020 та № НФ-00001528 від 29.10.2020 останні не містять підпису уповноваженої особи відповідача та відтиску печатки його підприємства .
Таким чином, вищевказані акти виконаних робіт хоч і містять відомості про здійснення господарської операції, проте відсутність підпису уповноваженої особи відповідача (замовника) та печатки не може свідчити про участь відповідача в господарських операціях.
Надані позивачем акти підписані лише позивачем, а з боку відповідача - підпис та відбиток печатки на актах відсутній, тому вони не підтверджують ні факту надання послуг, ні їх вартості.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що акти виконаних робіт №НФ-00001514 від 13.10.2020 та № НФ-00001528 від 29.10.2020, які містять лише підпис уповноваженої особи та відтиск печатки позивача, за відсутності на них підпису уповноваженої особи та відтиску печатки сторони відповідача не можуть бути належними доказами у справі на підтвердження факту здійснення господарських операцій, відображених в них. А тому, з врахуванням ст. 638, 639, 649 Цивільного кодексу України, останні не були укладені між сторонами, та як наслідок не можуть бути підставою для виникнення зобов'язань, зокрема з оплати надання послуг технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу.
Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №280/5647/19).
Так, крім актів виконаних робіт № НФ-00001514 від 13.10.2020 та № НФ-00001528 від 29.10.2020 на підтвердження надання відповідачу послуг з технічного обслуговування і ремонту, позивач надав акти виконаних робіт за інші періоди, а саме: №НФ-0000013 від 09.01.2020, №НФ-0000039 від 09.01.2020, №НФ-0000083 від 30.01.2020, №НФ-0000451 від 22.04.2020, №НФ-0000992 від 23.07.2020, №НФ-0001242 від 29.08.2020, які підписані в односторонньому порядку ФОП Савчуком Л.М. і не містять підпису уповноваженої особи Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій".
В матеріалах справи також наявний загальний взаєморозрахунок по фірмі "Bosh Service Автостиль", який скріплений підписом та печаткою ФОП Савчука Л.М., однак останній не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт взаєморозрахунків відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб'єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 03.12.2020 у справі №904/1161/20.
Таким чином, у даному випадку акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, який засвідчував би факт здійснення будь-яких господарських операцій, зокрема надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Позивачем не надано суду будь-яких доказів у підтвердження надсилання та вручення відповідачу рахунків, актів виконаних робіт від 13.10.2020 та 29.10.2020 та листа - вимогу про стягнення з останнього заборгованості у сумі 66508,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів у підтвердження виникнення між сторонами правовідносин з надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля саме 13.10.2020 та 29.10.2020.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов суперечливих висновків наведені висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні є суперечливими, оскільки встановивши факт наявності у відповідача зобов"язання з оплати наданих послуг з технічного обслуговування і ремонту, суд не зміг встановити момент виникнення прострочення виконання такого зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими, а тому рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 в частині стягнення з відповідача 66508,00 грн заборгованості підлягає скасуванню.
Водночас, зазначений апелянтом у прохальній частині апеляційної скарги номер справи - №902/327/23 замість правильного №902/1327/23, апеляційний суд вважає технічною опискою.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Відтак, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем з повернення 66508,00 грн заборгованості за послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, яку просить позивач стягнути у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, про наявність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині.
Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Разом з тим, враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції, стягнені судові витрати зі сплати судового збору з відповідача у розмірі 1380,28 грн, згідно ст.129 ГПК України, залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1327/23 - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1327/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" на користь Фізичної особи-підприємця Савчука Леоніда Миколайовича заборгованості у розмірі 66508,00 грн скасувати та прийняти нове рішення.
3. В задоволені позову в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" на користь Фізичної особи-підприємця Савчука Леоніда Миколайовича заборгованості у розмірі 66508,00 грн - відмовити.
4. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1327/23 в частині відмови у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Савчука Леоніда Миколайовича до Приватного сільськогосподарського підприємства "ОБРІЙ" про стягнення 31025,16 грн інфляційних втрат та 5928,54 грн 3% річних - залишити без змін.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Савчука Леоніда Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (24434, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Тирлівка, вул. Центральна, буд.1А, код ЄДРПОУ 04527885) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 коп).
6. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.