Справа № 686/9433/24
Провадження № 1-кс/686/3051/24
05 квітня 2024 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024242210000005,
встановила:
04.04.2024 прокурор Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:03:011:0658 площею 4,7155 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та земельну ділянку з кадастровим номером 6825083000:04:001:0313 2,7236 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), із позбавленням права на відчуження та розпорядження, з метою збереження речових доказів.
Дослідивши наявні матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню, у зв'язку із наступним.
СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024242210000005 від 26.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3,4 ст. 358 КК України.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року вказувалося на порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливість виконання завдань, для виконання яких слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч. 7 ст. 132 КПК України до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Однак витягу з ЄРДР до клопотання не долучено, що позбавляє слідчу суддю можливості переконатися у предметі досудового розслідування, легітимності ініціатора клопотання та прийняти законне, обґрунтоване рішення.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю власника майна.
Однак, прокурором не зазначено у клопотанні контактні дані власників майна - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (зокрема, номера мобільних телефонів, адреси їх електронної пошти), що, з урахуванням визначеного ст. 172 КПК України стислого строку розгляду клопотання виключає надіслання повідомлення поштою, та фактично унеможливлює повідомлення власників майна про судовий розгляд клопотання. Вказане позбавляє слідчого суддю можливості дотриматися вимог ст. 22, 24-28, 172 КПК України та суперечить п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин клопотання прокурора про арешт майна не може бути розглянуто по суті і підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст.ст.171-173 КПК України, слідча суддя -
постановила:
Клопотання прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024242210000005 повернути прокурору.
Встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Роз'яснити прокурору, що у разі повернення клопотання про арешт майна прокурору, тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя