Провадження № 11-кп/803/1524/24 Справа № 186/1394/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023041380000295 від 14 серпня 2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Першотравенську Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 травня 2024 року, включно.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку про доведеність прокурором ризиків, п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які не зменшились, у зв'язку з чим продовження строку тримання під вартою є необхідним.
Зазначені висновки суду засновані на тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, має міцні соціальні зв'язки на території м. Першотравенська Дніпропетровської області, є працездатним, працює, неодружений, має на утриманні дитину, проте неодноразово судимий за вчинення злочинів з корисливих мотивів, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у період іспитового строку за попереднім вироком суду, що свідчить про те, що, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому вказані підстави виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів. Доводи захисту щодо даних про особу обвинуваченого, тривалість утримання останнього під вартою, судом прийняті до уваги, однак вказані обставини судом не визнані такими, що здатні мінімізувати встановлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, застосувавши стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, при цьому всі клопотання прокурора є однаковими за змістом. Зазначає, що судом застосовано принцип автоматичного продовження тримання під вартою, оскільки клопотання прокурора є ідентичним з попередніми та містить новий доводів та доказів щодо вказаних ризиків.
Зазначає, що судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою та з огляду на те, що на даний час судовий розгляд триває, свідки по справі допитані, заявлені ризики зі спином часу є мінімізованими. Зауважує, що стороною обвинувачення на підтвердження заявлених ризиків не надано будь-яких доказів здійснення спроб переховування чи незаконного впливу на свідків та потерпілого.
Вважає, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, утримує неповнолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабусю - ОСОБА_9 , яка є особою похилого віку та має низку захворювань. Крім того, на час вчинення злочину ОСОБА_7 працював гірником на допоміжних роботах в шахтах ВСП «Шахта «Степова» ШУ «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», що додатково свідчить про наявність засобів на існування та шлях виправлення.
Твердження прокурора про обґрунтоване обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, яке прийнято судом на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, не відповідає дійсності, а його дії пов'язані з діями потерпілого ОСОБА_10 , який заподіяв обвинуваченому легкі тілесні ушкодження, тому правова кваліфікація дій ОСОБА_7 по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 , є штучно завищеною.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим про дату та час апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції не з'явився та подав клопотання про проведення судового розгляду без його участі та підзахисного ОСОБА_7 .
Прокурор, обвинувачений будучи належним чином повідомлені про дату та час апеляційного провадження до суду не з'явились, заяв, клопотань про проведення судового розгляду за їх обов'язковою участю не подавали.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явилися, заяв про участь у розгляді справи не подавали, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КК України (в редакції Закону України № 1027-IX від 02.12.2020 р.) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції частково дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області є обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК для запобігання якому продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
Суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, тому, перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання, може переховуватись від суду.
Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину безумовно не є вирішальною підставою для подальшого утримання обвинуваченого під вартою, проте як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнається вагомим фактором при оцінці ризику, що обвинувачена особа може переховуватись від органу досудового розслідування або суду.
Крім того, як слідує з матеріалів провадження, при оцінці вагомості цього ризику суд правильно врахував те, що ОСОБА_7 є особою, яка раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, крім того інкримінований злочин ОСОБА_7 вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком суду, що свідчить, про те, що обвинувачений є особою схильною до протиправної поведінки, який належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Також обґрунтованими є висновки суду щодо наявності ризику продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений є особою раніше неодноразово судимою за вчинення злочинів проти власності та в період іспитового строку вчинив новий тяжкий злочин.
При оцінки ризиків, колегія суддів враховує і характер пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, а саме вчинення злочину, яке посягає на два об'єкти охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, а саме: порушення громадського порядку, а також на здоров'я людини, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме те, що ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у громадському місці, використовуючи револьвер моделі “MAJOR Eagle 2,5” № НОМЕР_1 , калібру 4 мм призначений до тренувальної стрільби завдав один удар у ліву частину голови ОСОБА_10 , в результаті чого згідно з висновком експерта заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
Крім того суд апеляційної інстанції враховує також наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, який не зменшився, беручи до уваги, що судовий розгляд триває, усі докази по справі ще не досліджені, учасники кримінального провадження усі не допитані, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Доводи захисника щодо позитивних характеризуючих даних обвинуваченого, зокрема міцності соціальних зв'язків, перебування на утриманні неповнолітньої дитини та бабусі похилого віку, яка за станом здоров'я потребує сторонньої допомоги, були предметом оцінки судом першої інстанції і з такою оцінкою погоджується апеляційний суд, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.
Твердження захисника щодо необґрунтованості пред'явленого обвинувачення та штучного завищення стороною обвинувачення правової кваліфікації, оскільки дії ОСОБА_7 нібито були зумовлені протиправною поведінкою потерпілого, суд апеляційної інстанції вважає передчасними на даній стадії кримінального провадження, оскільки належна правова оцінка цим доводам буде надана під час вирішення справи по суті.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Доводи захисту щодо застосування судом автоматичного продовження запобіжного заходу та ідентичних мотивів викладених у клопотанні прокурора, що є істотним порушенням ст. 5 ЄКПЛ, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали, судом першої інстанції були проаналізовані обставини, що мають місце щодо цього обвинуваченого на даний час, та прийняте рішення на їх підставі.
Аналізуючи доводи захисника щодо невизначення застави, колегія суддів знаходить слушними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначення застави є обов'язком слідчого судді, суду при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і таке рішення приймається з врахуванням, наявних ризиків, процесуальної поведінки підозрюваного/обвинуваченого та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК. Крім того, рішення суду в частині не визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу повинно бути належним чином вмотивоване.
Аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом не наведено даних про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК, які б давали право суду не визначати розмір застави, також матеріали судового провадження не містять таких доказів.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Пунктом першим частини першої ст. 413 КПК передбачено, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи викладене, беручи до уваги вказані норми закону, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню.
Приписи ч. 4 ст. 182 КПК визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час, а саме з 16.08.2023 утримується під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд триває, свідки по справі частково допитані, усі речові докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення та суду, з огляду на тривалість застосування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, заявлені ризики можуть бути нівельовані шляхом визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахування вищенаведених обставин, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який працевлаштований, має легальне джерело доходу, дані про його особу, урахуванням характеру та обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та у даному випадку буде цілком достатнью та перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду або іншим чином порушувати процесуальну поведінку.
Аналізуючи доводи клопотання прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК, колегія суддів вважає їх слушними та доведеними, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування, з метою уникнення від відповідальності, крім того обвинувачений є особою раніше судимою та інкримінований злочин вчинив в період іспитового строку, тому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового розгляду є виправданим.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави, колегія суддів, вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК є достатньо вагомими для прийняття такого рішення. У подальшому доцільність застосування запобіжного заходу може бути предметом перегляду, втім на даному етапі судового провадження встановлені ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб.
З урахування викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню з огляду на допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону, а клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора ОСОБА_11 від 15 березня 2024 року про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23 травня 2024 року.
Визначити, що у разі внесення обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду;
- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не з'явлення його за викликом до прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Термін дії обов'язків, у разі внесення застави, встановити до 23 травня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4