Справа № 2/714/98/24
ЄУН: 714/30/24
"05" квітня 2024 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого-судді: Костишин Н.Я.
секретар судового засідання Ротар М.В.
за участі: представника позивача - прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури Шестак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -
Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.
У позовній заяві вказує, що під час вивчення питань щодо дотримання іноземцями земельного законодавства України виявлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.07.2013 р., зареєстрованого в реєстрі за №484, набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 7320785000:01:001:0104, площею 0,5020 га, яка знаходиться в с.Тернавка Чернівецького (колишнього Герцаївського) району Чернівецької області. Рішенням приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Єнакаке Ю.А. від 09.07.2013 р., індексний №3797798, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний №1580585. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 протягом року з моменту набуття права власності добровільно не відчужив земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах. Вказує, що оскільки орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель - ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області протягом розумного строку не звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , то представництво інтересів держави у цій справі здійснює прокурор. З огляду на зазначене просить припинити громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах та стягнути понесені витрати на сплату судового збору.
В судовому засідання представник позивача прокурор Шестак О.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти винесення судом заочного рішення.
В судове засідання представник ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області не з'явився, однак засобами електронного зв'язку начальник ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області Савчук С. подав клопотання про проведення розгляду справи без участі представника ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, а також не подав відзив на позов. За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив, що ОСОБА_1 - громадянин Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_1 , отримав спадщину за законом, а саме земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 7320785000:01:001:0104, площею 0,5020 га, яка знаходиться в с.Тернавка Чернівецького (колишнього Герцаївського) району Чернівецької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.07.2013 р., зареєстрованого в реєстрі за №484 приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Єнакаке Ю.А.
В цей же день 09 липня 2013 р. право власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , громадянином Російської Федерації, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №352647432 від 01.11.2023 р.
21 вересня 2023 р. ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області листом 10-24-0.7-2741/2-23 проінформувало прокуратуру, що управлінням не вживались заходи щодо конфіскації земельної ділянки у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування; не заперечувало, якщо заходи буде вжито прокуратурою.
Відповідно до листа Управління ДМС у Чернівецькій області наданого у відповідь на запит Чернівецької окружної прокуратури від 14.07.2023р., ОСОБА_1 за обліками ЄІАС УМП ДМС України ВП «Облік іноземців та біженців» значиться як громадянин Російської Федерації. Документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 05.09.2012 р. безстроково. В матеріалах його справи наявна задекларована ним адреса: с.Підвальне, Герцаївського району, Чернівецької області.
У ст.ст.13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право», виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
У ч.1 ст.1 ЗК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Приписами ч.1, 2, 4 ст.374 ЦК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Так, згідно ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
У ч.2 ст.35 ЗК України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
При цьому, згідно ч.5 ст.22 ЗК України (в редакції станом на дату набуття права власності - 09.07.2013 р.) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Згідно ч.1, 3 ст.130 ЗК України (в редакції чинній на дату розгляду справи) набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.
У ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
У п.п.д), е) ч.1 ст.140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
При цьому, відповідно до ст.145 ЗК України (в редакції станом на дату набуття права власності - 09.07.2013 р.) якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.145 ЗК України (в редакції чинній на дату розгляду справи), якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Отже, аналізуючи вищенаведені положення законодавства України, судом встановлено, що станом на 09 липня 2013 р. була встановлена законодавча заборона на передачу земель сільськогосподарського призначення, до яких відносяться земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у власність іноземцям.
Як на дату набуття права власності, так і на час розгляду справи у суді іноземці можуть отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства лише на умовах оренди.
При цьому, після набуття ОСОБА_1 , громадянином Російської Федерації, у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній є особою, до якої перейшло право власності на земельну ділянку, яка у 2013 р. за ЗК України не може перебувати в її власності, на останного покладався обов'язок щодо відчуження набутої ділянки протягом року з моменту переходу такого права, тобто до 09 липня 2014 р. А у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягала примусовому відчуженню за рішенням суду.
На підставі досліджених письмових доказів, суд встановив, що ОСОБА_1 , як іноземець, маючи обов'язок протягом року з моменту набуття права власності відчужити земельну ділянку для особистого селянського господарства, яка не може перебувати у його власності, такий обов'язок не виконав.
Оскільки на час розгляду справи у суді, з врахуванням внесених до ЗК України змін, на іноземців, до яких перейшло право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може набуватися ними у власність, також покладається обов'язок щодо відчуження набутої земельної ділянки протягом року з моменту переходу такого права, а у разі невиконання такого обов'язку така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду з подальшим продажем на земельних торгах та виплатою ціни проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, її колишньому власнику, то в діях ОСОБА_1 наявне порушення чинного земельного законодавства України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1302 від 09.12.2021 р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру №603 від 23.12.2021 р., Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та їй підпорядковане.
Згідно ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, у ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ч.3 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Оскільки ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 р. по справі №912/2385/18.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.12, ч.ч.1, 3 ст.13, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, встановивши, що ОСОБА_1 , будучи громадянином Російської Федерації, упродовж встановленого законодавством строку з 09.07.2013 р. по 09.07.2014 р., після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7320785000:01:001:0104, площею 0,5020 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка не може перебувати у власності іноземців, не виконав свого обов'язку щодо відчуження такої ділянки, враховуючи триваючий характер порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства України, яке й на даний час передбачає для іноземців лише право оренди земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого спірна земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду, суд приходить до висновку, що позов Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації підставний та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачу ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 2 684 грн.
На підставі ст.ст.13,14, 41 Конституції України, ст.ст.1, 22, 35, 80, 81, 125, 130, 140, 145 ЗК України, ст.ст. 321, 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст.38-39 Закону України «Про міжнародне приватне право», керуючись ст.ст.2-4, 12-13, 17-19, 56, 76-82, 89, 93, 95, 141, 223, 240, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 280-284, 288-289, 352, 354-355 ЦПК України, -
Позов Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовільнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,502 га, кадастровий номер 7320785000:01:001:0104, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Тернавка Чернівецького району Чернівецької області, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2013р. за №1580585, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100506273207, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910120; адреса місця знаходження: 58001, Чернівецька область, м.Чернівці, вул.М.Кордуби, 21А; р/р у форматі IBAN UA378201720343110001000004946; банк -ДКСУ м.Київ, МФО - 820172) судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складене 05 квітня 2024 р.
Суддя