Справа № 346/176/24
Провадження № 3/346/529/24
04 квітня 2024 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України складені відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №903892, 05.01.2024 року близько 07:30 години, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виконував неодноразове законне розпорядження вимогу про припинення адміністративне правопорушення, а саме домашнє насильство, поводив себе зухвало, нахабно, чим вчинив злісну непокору поліцейському ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при виконанні ними службових обов'язків.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав та пояснив, що зранку 05.01.2024р. з роботи повернувся додому і його брат ОСОБА_4 з другого поверху почав кидати в нього інструментами (ключами для ремонту автомобіля), потім вибіг з будинку з ножем та кидався до нього, в будинку в цей час перебувала дружина брата. Через деякий час приїхали працівники поліції та затримали його і повезли до Коломийського РВП. Пояснення в нього там не відбирали, складений протокол для ознайомлення не надавали.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Працівником поліції ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
У ст. 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Так, зазначене правопорушення обов'язково передбачає наявність законного розпорядження (вимоги) працівника поліції.
Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги (розпорядження) були висунуті працівниками поліції та які дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вказаним вимогам (розпорядженням).
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року передбачено, що згідно зі ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих,неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Дане положення знайшло своє відображення і в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В даній справі в якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення працівником поліції надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 903892 в якому вказано дату та час вчинення правопорушення - 05 січня 2024р. о 07:30 год., місце вчинення - АДРЕСА_1 , та суть порушення - невиконання ОСОБА_1 неодноразового законного розпорядження працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
- протокол про адміністративне правопорушення АП 318 № 045626, з якого вбачається, що 05.01.2024р. ОСОБА_1 було затримано у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ст.. 185 КУпАП.
- рапорт поліцейського про отримання повідомлення від ОСОБА_5 на службу 102 з приводу вчинення братом домашнього насильства в АДРЕСА_1 .
- рапорти поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з яких слідує, що прибувши на місце виклику 05.01.2024р. в АДРЕСА_1 , було виявлено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно свого брата ОСОБА_5 . На неодноразові зауваження припинити правопорушення не реагував, вів себе зухвало та нахабно, після чого почав виражатись нецензурною лайкою в адресу працівників поліції. Після попередження продовжував дані дії, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейських.
- копію протоколу про адміністративне правопорушення за ст.. 173-2 ч.1 КУпАП, складеного відносно ОСОБА_1 05.01.2024р.
Згідно ст.. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши і оцінивши в сукупності вищевказані докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд прийшов до наступного висновку.
Пунктом 7 Розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 р. №1395, передбачено, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
В постанові від 20.05.2020р. по справі №524/5741/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Отже, рапорти поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути належним доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, оскільки за суттю обвинувачення ОСОБА_1 не виконував законні розпорядження саме даних поліцейських, а тому в їхній неупередженості в даній справі існує обґрунтований сумнів.
Протокол про адміністративне затримання та копія протоколу про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ст.. 173-2 ч.1 КУпАП, не містять відомостей, які б вказували на обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 185 КУпАП, а отже доказового значення для даної справи не несуть.
Варто звернути увагу, що згідно з ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають фото і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліції для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання ПДР.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція №1026), п. 5 розділу ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до Інструкції № 1026, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 2 розділу І).
Відповідно до п.1, 2 розділу VІІ Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1)самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Відтак, прибувши за отриманим повідомленням на місце виклику за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання своїх службових обов'язків, працівники поліції були зобов'язані ввімкнути портативні відеореєстратори, відеозаписи з яких були б належним доказом обставин, зазначених в складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, матеріали даної справи таких відеозаписів не містять, а інші зібрані в справі докази є неналежними та не достатніми для підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні за ст.. 185 КУпАП.
Суд наголошує, що якість формування матеріалів протоколу є дуже важливою складовою справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Саме від якісно складених адміністративних матеріалів працівниками поліції і залежить повне та об'єктивне з'ясування обставин події, встановлення особи правопорушника та притягнення його до відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є недоведеним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 185, 221, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя: Третьякова І. В.