Справа 206/1645/24
Провадження 2-о/206/296/24
05 квітня 2024 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
за участю секретаря Ляшко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
за участі заявниці представника заявниці, адвоката Лагоди О.А.,
29.03.2024 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_1 звернулась адвокат Лагода Олена Анатоліївна з заявою про видачу обмежувального припису, в якій заявник просить суд:
- заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ) та місць частого відвідування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими є: КЗО «Навчально-виховний комплекс №87» за адресою м. Дніпро, вул. Мальовнича. 55, Дошкільний навчальний заклад (ясласадок) АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та неповнолітню ОСОБА_3 та спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
І. Стислий виклад позиції заявниці та представника заінтересованої особи.
В обґрунтування своєї заяви заявниця зазначила, що познайомилася з ОСОБА_2 в 2017 році, в 2019 році в них зав'язалися стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася спільна дитина ОСОБА_4 . Після чого вони разом із дітьми почали проживати в будинку заявниці за адресою: АДРЕСА_1 . Проте невдовзі після цього ОСОБА_2 став проявляти агресію відносно заявниці. Кілька разів вчиняв сварки безпідставно, ображав нецензурною лайкою, принижував у присутності інших, чим вчиняв психологічний тиск. З початком військової агресії з боку рф, його агресивна поведінка стала систематичною, він погрожував відібранням спільної дитини. 24.12.2023 року ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, безпідставно вчинив сварку, став штовхати її, вдарив в області горла, потім почав наносити інші удари по спині, голові. Заявниця забігла до будинку, хотіла викликати поліцію, але ОСОБА_2 цьому перешкоджав, вихопив в неї телефон, який так і не повернув. При цьому отримав доступ до її контактів, та від її імені посилав непристойні повідомлення її контактам аби ще більше принизити заявницю. Заявниця прокричала старшій дитині аби вона покликала бабусю та вже бабуся викликала поліцію. При цьому заінтересована особа всіляко цьому перешкоджав, хапав заявницю, перешкоджав їй при виході з кімнати, де він її мордував. ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 погрожував заявниці вбивством, каліцтвом, зброєю. Ці погрози заявниця сприймала як реальні. Ткож, 24.02.2024 року ОСОБА_2 побив скло в будинку та накинувся на неповнолітню доньку заявниці з погрозами та нецензурною лайкою. В той час вона перебувала вдома з бабусею ОСОБА_5 , вони разом змушені були втекти з власного будинку та чекати поліцію на території поліклініки. Через такі дії заінтересованої особи, заявниця та її діти, що були свідками цього, змушені були покинути місце свого постійного проживання на тлі погроз вбивством та зброєю, не почувалися безпечно у власному будинку, втратили спокій та сон. Через страх за життя своє та дітей заявниця виїхала до кризового центру Дніпровської міської ради для постраждалих від домашнього насильства КЗ СЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Мамине щастя».
Крім того, знаючі, що заявниця має досить низький дохід у зв'язку із тим, що останні три роки опікувалася малолітньою дитиною, була обмежена у доходах та засобах заробітку у зв'язку із доглядом за дитиною до трьох років. Заінтересована особа 23.12.2023 відібрав в неї телефон, який не повернув, вимагав віддати якійсь речі, що належать Заявниці, заявниця залишилася без засобу зв'язку і комунікації, де зберігаються її персональні дані, в тому числі фото, дитячі фото, застосунки із банківськими акаунтами, застосунок дія з документами, контактні дані її знайомих та близьких, що фактично нанесло шкоду її соціальним зв'язкам, та є економічним домашнім насильством. З телефону заявниці, користуючись її соцмережами, направляв повідомлення до доньки заявниці ОСОБА_3 , її тренеру, вчителям, які носили непристойний характер. Також, у зв'язку із агресією з боку ОСОБА_2 кілька разів протягом 2023 року викликалася поліція та ОСОБА_1 сподівалася, що він виправиться.
З огляду на викладене, заявниця звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 з метою забезпечення дієвого та ефективного захисту від недопущення повторних випадків вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та її дітей (а.с. 1-6).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила обставини, зазначені у заяві та просила її задовольнити. Суду також пояснила, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 вона не перебуває. Більше року тому назад вони перестали жити разом, але іноді ОСОБА_2 міг приїхати до неї та переночувати. У нього є ключі від будинку. 23.12.2023 року у молодшого сина був день народження та ОСОБА_2 приїхав, почав вмовляти заявницю продати будинок, сварився, бив її, погрожував зброєю, ображав дітей нецензурною лайкою. Раніше заявниця терпіла це, сподіваючись, що він виправиться, але тепер вирішила звернутись до суду.
Представник заявника - адвокат Лагода Олена Анатоліївна підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, просила суд задовольнити їх повністю.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судові засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення судової повістки поштою за зареєстрованим місцем проживання та за місцем служби у військову частину. Будь-яких клопотань або заперечень проти заяви про видачу обмежувального припису до суду не надходило. В матеріалах справи міститься також довідка про доставку повідомлення про дату судового засідання у додаток «Viber».
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що є донькою ОСОБА_1 . ОСОБА_2 часто вчиняв сварки, останній раз - 3 місяці тому назад, внаслідок чого їй з матір'ю та братом довелось виїхати у притулок. ОСОБА_2 часто ображав її нецензурною лайкою, кричав на неї, направляв тренеру непристойні повідомлення.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що є матір'ю заявниці, а ОСОБА_2 - її співмешканець. Коли у них з'явилась спільна дитина, він змінився, став агресивним, здійснював фізичне насильство, виражався нецензурною лайкою, також і на адресу доньки ОСОБА_1 , почав погрожувати зброєю на словах. У грудні він дуже сильно побив ОСОБА_1 , забрав у неї телефон. З цього приводу вона викликала поліцію та вимушена була покинути домівку та жити у центрі.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні (а.с.35).
Під час розгляду справи судом були заслухані пояснення заявниці та її представника, допитано свідків, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що 23 червня 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 792) (а.с. 13). ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 15 січня 2021 року Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (актовий запис № 4) (а.с. 11). Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданих відділом формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 12, 14). Як вбачається з витягу №372977525 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2024 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві приватної власності належить по 39/400 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №42871, виданого 29.12.1998 Товарною біржею «Українська» (а.с. 45-46). На підтвердження вчинення відносно заявниці ОСОБА_1 домашнього насильства за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП заявниця надала суду: - копії постанов Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2023 року (справа № 206/98/23), від 30.01.2024 року (справа № 206/305/24), відповідно, які набрали законної сили (а.с.16-19); - копію відповіді на адвокатський запит від 19.03.2024 року, наданої начальником ВП №4 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про виклики на лінію 102 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 22-23). - копію всиновку спеціаліста судово-медичного експерта № 4210 від 27.12.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців на обличчі, в підщелепній області праворуч, тулубі та верхніх кінцівках, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в термін, на який вказує обстежена. За своїм характером, виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6 (а.с. 28-29). За відомостями з довідки Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Мамине щастя» Дніпровської міської ради від 18.03.2024 року № 95, ОСОБА_1 . разом з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . були зараховані до центру 23.01.2024 року, де отримала безпечне місце перебування з комунально-побутовими послугами. Під час проживання в закладі ОСОБА_1 та її діти отримали комплекс безкоштовних соціальних, психологічних, інформаційних, консультативних, медичних послуг тощо. Було складено план безпеки для постраждалої особи від домашнього насильства, який може запобігти подальшому нанесенню шкоди родині. За допомогою фахівців центру жінка пройшла медичне обстеження для себе і дітей, отримала паспорт на себе, замість втраченого, оформила паспорт для доньки ОСОБА_3 , ІНН для сина ОСОБА_4 . З ОСОБА_1 та її дітьми ведеться психологічна, соціально-педагогічна робота з метою підтримки та нормалізації психо-емоційного стану, налагодження соціальних зв'язків (а.с. 25-27, 30).
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом.
Порядок розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України, а відповідні правовідносини - Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року № 2229-VIII.
Згідно зі ст. 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Відповідно до положень пунктів 1-3 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'ю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вказаною статтею також визначено, що кривдник - це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Згідно зі ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок про те, що враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2019 у справі № 607/10122/19, за якою визначено, що суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналіз викладених вище норм чинного законодавства України, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, а також встановлених в ході судового розгляду справи обставин справи, наявних в матеріалах справи письмових доказів, дає суду підстави дійти висновку про обґрунтованість вимог заявниці та необхідність вжиття заходів реагування, визначених законом. Судом було проведено оцінку ризиків (вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення) у поведінці кривдника - ОСОБА_2 , відносно заявниці та її дітей, що постраждали від домашнього насильства. Це підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи усі надані заявницею письмові докази, з огляду на встановлені судом обставини справи, а саме: систематичне вчинення домашнього насильства у формі фізичного та психологічного насильства, суд дійшов висновку, що наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення ОСОБА_2 , домашнього насильства щодо заявниці та її дітей.
У ході судового розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , зі встановленням декількох заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у виді заборон наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання та місць частого відвідування заявниці та її дітей; обмеження будь-яких форм спілкування з дитиною ОСОБА_3 та заборона розшукувати, переслідувати та у будь-який спосіб спілкуватися із заявницею та її дітьми.
Відповідно до положень п. 12-1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви про видачу обмежувального припису.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі заяву ОСОБА_1 , щодо видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , та встановлення заходів тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього обов'язків відносно заявниці та її дітей.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що з огляду на викладені вище положення ч. 7 ст. 294, ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, п. 12-1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись статтями 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 350-1-350-6, 350-8, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити повністю.
Видати обмежувальний припис, строком на шість місяців, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом шести місяців та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ) та місць частого відвідування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими є: КЗО «Навчально-виховний комплекс №87» за адресою м. Дніпро, вул. Мальовнича. 55, Дошкільний навчальний заклад (ясласадок) АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , неповнолітню ОСОБА_3 та спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видати строком на шість місяців.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений та проголошений 05.04.2024 року.
Суддя А.О.Сухоруков