СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2595/24
ун. № 759/4714/24
04 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
У березні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
26.03.2024 року від представника позивача - адвоката Кудряшова О.Ю. надійшла заява на виконання ухвали суду.
У зв'язку із перебуванням судді Горбенко Н.О. у відпустці, вказана заява отримана суддею 01.04.2024 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Підстави для застосування виключної підсудності відсутні. Жодних доводів задля застосування правил альтернативної підсудності позивач не наводить, відтак, має бути застосоване загальне правило.
У поданій позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Із відповіді №485067 від 08.03.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 із 30.09.2008 року по 07.09.20214 року.
Іншої інформації щодо актуального місця реєстрації ОСОБА_2 суд отримати не взмозі.
У відповідності до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Як встановлено судом, останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 не відноситься до Святошинського району міста Києва.
Позивачка у поданому позові не наводить свої підстави звернення до Святошинського районного суду м. Києва.
Окрім зазначеного, відсутні і підстави для застосування правил альтернативної підсудності, що передбачені ч. 3 ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Крім того, право звернутися з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином має лише потерпілий від злочину або особа, яка має право діяти від його імені. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» звертає увагу судів на те, що особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, набуває передбачених законом прав учасника процесу лише після визнання її потерпілим. Визнання особи потерпілим у справі або відмова в цьому мають бути процесуально оформлені постановою органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. У разі, коли внаслідок злочину настала смерть потерпілого, право на відшкодування шкоди мають його родичі, які в установленому законом порядку повинні визнаватися потерпілими.
Втім, доказів визнання ОСОБА_1 , потерпілою у кримінальному провадженні надано не було.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь- яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Компенсація шкоди, як правило, здійснюється особою, яка вчинила злочин. Так, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. В іншому випадку шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні або позову, що подається в порядку цивільного судочинства, коли по справі винесено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.
Однак, до матеріалів справи не долучено вирок, що набрав законної сили, стосовно ОСОБА_2 , який би дав змогу встановити, що ОСОБА_1 звертається до суду із позовом про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 .
Зважаючи на викладене, суд дійшов наступного.
Частиною 9 ст. 187 ЦПК України визначено якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Таким чином, справа підлягає передачі за підсудністю, оскільки належним доказів проживання відповідача у Святошинському районі міста Києва надано не було.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 32 ЦПК України встановлює, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином суд встановив, що відповідач мав останнє місце реєстрації у Солом'янському районі міста Києва,що не входить до територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва.
Враховуючи вищевикладене, підстави для розгляду цивільної справи Святошинським районним судом міста Києва відсутні, а справа підлягає передачі за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідача - до Солом'янського районного суду м. Києва.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва (03037, вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ).
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О. Горбенко