Справа № 204/13134/23
Провадження № 2/204/573/24
(заочне)
06 лютого 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лавриненко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
15 вересня 2023 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 січня 2021 року, у сумі 94535 гривень 11 копійки, станом на 11 червня 2023 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 77333 гривні 55 копійок, заборгованості за простроченими відсотками у сумі 17201 гривня 56 копійок (а. с. 1-5).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 06 січня 2021 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу відкрито кредитний рахунок із початковим лімітом, розмір якого у подальшому було збільшено до 77340 гривень. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок цього, станом 11 червня 2023 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 94535 гривень 11 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 77333 гривні 55 копійок, заборгованості за простроченими відсотками у сумі 17201 гривня 56 копійок та, яку позивач прохає стягнути з відповідачки разом із судовими витратами у сумі 2684 гривень.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 годину 20 хвилин 06 грудня 2023 року (а. с. 45), яка надіслана учасникам справи 23 жовтня 2023 року за вихідним № 31637/23-вих/2/204/3557/23 (а. с. 46).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, з позовній заяві прохав суд про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а. с. 4 на звороті).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 56), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 06 січня 2021 року відповідач підписав заяву позивача № б/н від 06 січня 2021 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви, відповідач погодився з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а. с. 13-20).
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом 11 червня 2023 року, за відповідачем перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 94535 гривень 11 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 77333 гривні 55 копійок, заборгованості за простроченими відсотками у сумі 17201 гривня 56 копійок (а. с. 8-9).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Приписами ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, на підтвердження того, що між банком і відповідачем було укладено договір про надання кредиту, позивачем надано в якості письмового доказу заяву ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк» (а. с. 13-20).
Як вбачається з п. 3 вказаної заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк», сторони між собою узгодили, що при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч. але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами Кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом так способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку. Кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах. Мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір.
Сторони визнають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткових підтверджень.
Крім того, позивачем надано паспорт споживчого кредиту від 06 січня 2021 року (а. с. 21-22 та на звороті).
Також, на підтвердження того, що між банком і відповідачем було укладено договір про надання кредиту б/н від 06 січня 2021 року, позивачем надано в якості письмового доказу паспорт споживчого кредиту від 25 лютого 2021 року.
Натомість, суд зазначає, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту від 06 січня 2021 року не підтверджує жодних домовленостей між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору від 06 січня 2021 року, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення, тим більше, що його інформація зберігає чинність та є актуальною до 21 січня 2021 року.
Крім того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами згоди на укладення кредитного договору та погодження всіх його істотних умов, зокрема стосовно розміру отриманого кредиту, розміру відсоткової ставки за користування кредитом, порядок погашення кредиту, розмір щомісячного платежу, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить сім типів кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник.
Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
Отже, як встановлено судом, сторони узгодили те, що підписання Заяви буде в електронному вигляді, в даному випадку заява про приєднання до Умов та правил була підписана відповідачем стилусом на планшеті у відділенні Банку (а. с. 13-20), тобто, підписуючи в електронному вигляді дану заяву, відповідач погодився зі всіма умовами та правилами кредитного договору та погодився з вказаними у ній умовами кредитування.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач погодився зі всіма умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пеню, відсотками за користування кредитними коштами.
Так, позивачем на підтвердження своїх вимог, щодо користування відповідачем кредитними коштами позивача за договором № б/н від 06 січня 2021 року та наявності у останнього заборгованості за ним, в тому числі і за простроченими відсотками, надано суду виписку по карткових рахунках відповідача (а. с. 10). Вказана виписка є первинним банківським документом, а тому може бути належним доказом у справі. Однак надана позивачем виписка по карткових рахунках відповідача, не береться судом до уваги, оскільки вона надана за період часу з 16 грудня 2021 року по 01 січня 2023 року, а стягнути заборгованість позивач прохає станом на 11 червня 2023 року та за договором від 06 січня 2021 року, а отже вказаною випискою не охоплено весь період спірних правовідносин сторін.
Тобто вказана виписка не охоплює весь період заборгованості, а відтак у суду відсутня можливість перевірити рух коштів по вказаним у ній рахункам, а також достовірно встановити суми використаних кредитних коштів відповідачем за казаним кредитним договором та суми внесених ним коштів в рахунок погашення заборгованості.
Разом з тим, з вказаної виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що останній користувався кредитними коштами та ним витрачено 75032 гривні 35 копійок, з останню транзакцією 02 квітня 2022 року, після чого фактичне користування кредитними коштами банку відповідачем не здійснювалося, а тіло кредиту збільшувалося за рахунок стягнення відсотків за користування кредитом. При цьому, розмір кредитного ліміту розширявся за рахунок списання відсотків, нарахування яких здійснювалося на суму фактично наданої відповідачу позики та розміру відсотків за попередній місяць, а також суми комісії та пені, тобто сума відсотків нараховувалася на суму позики + розмір відсотків за попередні місяці + розмір пені та комісії.
Крім того, з наданої позивачем виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що останнім у зазначений період часу з 16 грудня 2021 року по 01 січня 2023 року внесено грошові кошти на загальну суму 208 гривень.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц вказала на те, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично відповідачем використано кредитних коштів на суму 75032 гривні 35 копійок, а повернуто банку кошти в розмірі 208 гривень, тобто сума заборгованості за тілом кредиту становить 74824 гривні 35 копійок (різницю сум витрачених та внесених грошових коштів), суд доходить висновку, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як заборгованість за тілом кредиту.
Отже, вказаною випискою підтверджено, що відповідач користувався вказаними кредитними коштами позивача, але не повернув, тому станом 11 червня 2023 року, за ним утворилася заборгованість за тілом кредиту у сумі 74824 гривні 35 копійок та заборгованість за відсотками у сумі 17201 гривня 56 копійок, а всього 92025 гривень 91 копійка.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем отримано грошові кошти від позивача, однак не виконано взятого на себе обов'язку щодо їх повернення на умовах визначених договором, суд доходить висновку, що право позивача на отримання власних коштів порушено, а тому підлягає захисту, а відтак останній має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , реалізував це право, звернувшись до суду. Натомість, відповідач жодних заперечень на предмет позову до суду не надав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» на підставі кредитного договору від 06 січня 2021 року підлягає стягненню заборгованість у сумі 92025 гривень 91 копійка, станом на 11 червня 2023 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 74824 гривні 35 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 17201 гривня 56 копійок.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у розмірі 97,35 % від заявленої суми, виходячи із розрахунку 92025,91*100/94535,11, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2612 гривень 75 копійок, виходячи із розрахунку (2684)*97,35/100.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 січня 2021 року у сумі 92025 (дев'яносто дві тисячі двадцять п'ять) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка, станом на 11 червня 2023 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 74824 (сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 35 (тридцять п'ять) копійок та заборгованості за відсотками у сумі 17201 (сімнадцять тисяч двісті одна) гривня 56 (п'ятдесят шість) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у сумі 2612 (дві тисячі шістсот дванадцять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна