Справа № 203/7615/23
Провадження № 2/0203/532/2024
04.04.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
21 грудня 2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось КП «Теплоенерго» ДМР з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання КП «Теплоенерго» ДМР протягом опалювальних періодів з жовтня 2016 року по 2021 рік надавало теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де, відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 12028 від 28.12.2020 р., зареєстрованими користувачами є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Відовідачка, на підставі відкритого особистого рахунку № 17-40408, повинна була сплачувати за надані послуги щомісячно. Однак оплата за ці послуги не здійснювалася належним чином, у зв'язку з чим станом на 01 листопада 2020 року з'явився борг перед позивачем у розмірі 19 546,88 грн. за період з 01.10.2016 р. по 01.11.2020 р. Даний борг було реструктуризовано шляхом укладання зі споживачем ОСОБА_1 договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання строком на 12 місяців. Пунктом 3 цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» ДМР має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку. Відповідно до пункту 2 вищезгаданого договору, споживач здійснює оплату не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Пунктом 2.1 передбачено, що у разі несвоєчасної сплати, підприємством КП «Теплоенерго» ДМР буде нараховуватися пеня в розмірі від 0,01% до 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше ніж 100% від загальної суми заборгованості. Таким чином перебіг строку виконання зобов'язання починається з 21 числа місяця наступного за розрахунковим. Проте, станом на момент подачі позову заборгованість споживачем сплачена не була, у зв'язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 30 956,34 грн., яка складається з: 17 276,07 грн. - основна заборгованість, 10 881,90 грн. - інфляційні збитки, 2 798,37 грн. - 3% річних та стягнути витрати по сплаті судового збору. (а.с.1-4)
Після надходження з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.25), ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників. (а.с.26)
Судове засідання 22 лютого 2024 року не відбулося у зв'язку із зайнятістю судді в іншому провадженні. (а.с.29)
В судове засідання 13 березня 2024 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04 квітня 2024 року. (а.с.36)
04 квітня 2024 року було проведено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності в якій не заперечував проти винесення заочного рішення. (а.с.39)
Відповідачка в судові засідання не з'явилась, відзив на позов до суду не надходив. Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на її адресу реєстрації судових повісток та СМС повідомлень. (а.с.а.с.27, 28, 30, 31, 37, 38) Конверт, направлений на адресу відповідачки, повернувся до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». (а.с.32) Клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не надала, про причини неявки не повідомила.
З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що КП «Теплоенерго» ДМР є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для задоволення потреб опалення та гарячого водопостачання населення та інших груп споживачів. (а.с.14-19)
З матеріалів справи вбачається, що КП «Теплоенерго» ДМР надає послуги з централізованого опалення, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 12028 від 28 грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , значяться зареєстрованими: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5)
Встановлено, що ОСОБА_1 , як відповідальному квартиронаймачу було відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким вона повинна була сплачувати комунальні послуги щомісячно, проте систематично порушувала зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 листопада 2020 року становила 19 546,88 грн. за період з 01.10.2016 р. по 01.11.2020 р. (а.с.7-8)
Договір між позивачем та відповідачкою про надання послуг теплопостачання не укладався.
04 січня 2021 року між КП «Теплоенерго» ДМР та ОСОБА_1 було укладено договір № 1/2021р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до вказаного договору КП «Теплоенерго» ДМР та ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , особистий рахунок № НОМЕР_1 , уклали договір про зобов'язання сплатити заборгованість за використану теплову енергію, яка виникла станом на 01.11.2020 року в розмірі 19 546,88 грн. Також умовами договору передбачено, у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» ДМР має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку. (а.с.6)
Згідно п.1 вказаного договору споживач бере на себе відповідальність сплатити заборгованість за використану теплову енергію, яка виникла станом на 01.11.2020 року у розмірі 19 546 грн. 88 коп. протягом 12 місяців відповідно до наведеного графіку.
Пунктом 2 договору передбачено, що споживач здійснює оплату не пізніше 20 числа слідуючого за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п.2.1 договору в разі несвоєчасної оплати споживачем, підприємство нараховує пеню в розмірі від 0,01 % до 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми заборгованості.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем складає 30 956,34 грн., з яких: 17 276,07 грн. - основна заборгованість, 10 881,90 грн. - інфляційні збитки, 2 798,37 грн. - 3% річних. (а.с.9-11)
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; з послуг з постачання гарячої води суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Теплоенерго» ДМР здійснює економічну діяльність, зокрема, з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а також неспеціалізовану оптову торгівлю, вантажний автомобільний транспорт, технічні випробування та дослідження та будівництво житлових і нежитлових будівель. (а.с.13) Тобто, створено з метою задоволення потреб населення та інших споживачів, незалежно від форм власності, в послугах централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, а також обслуговування всіх інженерних мереж, споруд, вузлів тепломереж.
Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється і на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.
Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляються на основі типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ч.2 ст.7, ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов'язок саме споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послу підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов'язком виконавця згідно норм даного Закону є підготовка для укладання договору про надання відповідних послуг.
Згідно ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє споживача обов'язку щодо оплати наданих йому послуг централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07 липня 2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (який діяв до 01 травня 2019 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п.35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до п.15 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року № 6-2951цс15.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
На підставі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною першою ст.598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд також зазначає, що інфляційні втрати розраховані позивачем до 23.02.2022 року включно, що не порушує законодавство, зокрема постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, у повному обсязі доведеними з його боку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 30 956,34 грн., яка складається з: 17 276,07 грн. - основна заборгованість, 10 881,90 грн. - інфляційні збитки, 2 798,37 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст.141 ЦПК України також слід стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.67, 68 ЖК України, ст.ст.15-16, 509, 526, 610, 612, 615, 625 ЦК України, ст.ст.3, 4, 11-13, 76-81, 141, 209, 247, 258-259, 263-265, 274, 280, 282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (р/р НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК»; код ЄДРПОУ - 32688148; МФО 32047; адреса: 49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504) заборгованість за теплопостачання в розмірі 30 956 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 34 копійки, з яких: 17 276,07 грн. - основна заборгованість, 10 881,90 грн. - інфляційні збитки, 2 798,37 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (р/р НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК»; код ЄДРПОУ - 32688148; МФО 32047; адреса: 49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Єдаменко