Справа № 201/4710/23
Провадження № 1-кп/201/317/2024
22 березня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження № 22022050000001331 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2022 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця м. Маріуполь Донецької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , особу якого документовано паспортом громадянина України серія № НОМЕР_2 , виданим Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 29.01.1997, з вищою освітою, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого
у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
І. Історія кримінального провадження в суді
1. В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022050000001331 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України в якому здійснювалось спеціальне досудове розслідування.
2. 24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався і, зокрема, Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Таким чином, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється в умовах воєнного стану з особливостями визначеними КПК України.
3. Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 20 травня 2022 року до цього часу Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Маріуполь Донецької області.
На порушення порядку, встановленого Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на території м. Маріуполь Донецької області, яка є невід'ємною складовою частиною території України, так званим указом ватажка терористичної організації «ДНР» «Про адміністрацію м. Маріуполя» № 108 від 31.05.2022 незаконно створено місцеву адміністрацію «ДНР» - адміністрацію м. Маріуполя.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного суду своїм розпорядженням від 06.03.2022 №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ, що підсудні Жовтневому районному суду м. Маріуполя на Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська..
Так як злочин в якому обвинувачується ОСОБА_3 , згідно обвинувального акта, вчинено на території Центрального району м. Маріуполя, то розгляд кримінального провадження, згідно вищевказаного розпорядження Голови Верховного суду здійснюється Жовтневим районним судом и. Дніпропетровська
4. В підготовчі судові засідання призначені на 20.06.2023, 27.06.2023 та 04.07.2023 року не з'явився обвинувачений ОСОБА_3 незважаючи на те, що судом було дано оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) від 13.06.2023, а тому ухвалою суду від 04.07.2023 було постановлено здійснити спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 22022050000001331 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Після цього обвинувачений був належним чином повідомленим про судовеі засідання призначене на 06.09.2023 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_5 , однак в судове засідання не з'явився, а тому підготовче судове засідання проведене за відсутності обвинуваченого і обвинувальний акт призначено до судового розгляду.
Протягом судового розгляду про всі судові засідання обвинувачений повідомлялвся належним чином, шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в газеті «Урядовий кур'єр» № 117 від 13.06.2023, 176 від 01.09.2023 та № 50 від 08.03.2024, однак в судові засідання не з'явилась, а тому судовий розгляд здійснено за участі прокурора і захисника обвинуваченої з дотриманням вимог КПК щодо розгляду справи “in absentia”.
ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченим і яке визнане судом доведеним
5. Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації, а також інші представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
З цією метою 22.02.2022 Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації.
В цей же день Президент Російської Федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до АДРЕСА_2 , яке було задоволено.
Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Президент Російської Федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.
Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Указом Президента України № 757/2022 від 7 листопада 2022 року його строк повторно продовжено на 90 діб.
З метою створення окупаційної адміністрації в м. Маріуполь Донецької області, за вказівки невстановлених представників РФ, у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, створюються не передбачені законодавством України так звані «державні адміністрації». З метою надання вигляду законності діяльності вказаним структурним підрозділам, керівниками «ДНР» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:
- так званою Конституцією «ДНР» від 14.05.2014, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно-територіальними одиницями «ДНР» є райони та міста республіканського значення;
- так званою Постановою «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях Донецької народної республіки» № 32-6 від 08.09.2014, у якій зазначається, що Голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням Голови ради міністрів «ДНР»;
- так званим Указом «Голови ДНР «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» № 13 від 19.01.2015, відповідно до якого, з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР».
На підставі вказаних документів, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на території м. Маріуполь Донецької області, яка є невід'ємною складовою частиною території України, так званим указом ватажка терористичної організації «ДНР» «Про адміністрацію м. Маріуполя» № 108 від 31.05.2022 незаконно створено місцеву адміністрацію «ДНР» - адміністрацію м. Маріуполя.
У невстановлений в ході досудового розслідування період часу, але не пізніше 30 травня 2022 року на території м. Маріуполь невстановленими в ході досудового розслідування представниками окупаційної влади захоплено майновий комплекс Маріупольського регіонального експлуатаційного центру Відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система» ПАТ «НЕК «Укренерго» розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на базі якого представниками окупаційної влади створено так звану «Техническую единицу «Мариупольские магистральные сети» Государственного унитарного предприятия Донецкой народной республики «Государственная магистральная сетевая компания», розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Встановлено, що основною метою діяльності вищевказаної технічної одиниці є здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Маріупольського району та м. Маріуполь Донецької області у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, російськими енергетичними компаніями щодо передачі електроенергії магістральними електромережами від Старобешівської ТЕС (знаходиться під контролем т.зв. «ДНР» з березня 2017 року) до розподільчих мереж (ПС «Азовська» 220кВ, ПС «Південнодонбаська» 750кВ, ПС «Зоря» 330кВ, ПС «Мирна» 330кВ, ПС «Донбаська» 750 кВ, ПС «Іванівка» 330 кВ), з подальшим розподіленням електроенергії між споживачами тимчасово окупованої території, в першу чергу для можливості електрозабезпечення військових об'єктів Російської Федерації на території Маріупольського району та м. Маріуполь, в другу чергу для побутових потреб абонентів окупованих населених пунктів, з метою створення позитивного іміджу окупаційній владі країни агресора, як такої, що може виконувати соціально-економічні зобов'язання перед місцевим населенням по належному утриманню окупованих територій.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 30 травня 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці на території м. Маріуполь Донецької області, достовірно володіючи інформацією, що з 24.02.2022 підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснено повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, свідомо та добровільно прийняв рішення у період воєнного стану перейти на бік ворога, тобто на сторону окупаційної влади Російської Федерації, з метою вчинення дій на шкоду державній безпеці України, а також надавати представникам Російської Федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, встановленні окупаційного режиму на тимчасово захопленій території м. Маріуполя Донецької області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , будучи до 26.04.2022 начальником електротехнічного відділу Запорізького регіонального центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі ПрАТ «НЕК Укренерго» у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 30 травня 2022 року після повної окупації військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації території м. Маріуполя Донецької області, тобто після 01.03.2022, перебуваючи на території м. Маріуполь, за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодився на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації, зокрема прийняв пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи та обійняв посаду, пов'язану з провадженням господарської діяльності, а саме т. зв. «директора «Техническая единица «Мариупольские магистральные сети» Государственного унитарного предприятия Донецкой народной республики «Государственная магистральная сетевая компания» (далі «ТЕ Мариупольские магистральные сети»).
Перебуваючи на посаді директора «ТЕ Мариупольские магистральные сети» ОСОБА_3 у вказаний період часу був наділений повноваженнями щодо: формування адміністрації підприємства; видання наказів і розпоряджень, надання доручень; організації виробничо-господарської, соціально-побутової та інших видів діяльності підприємства; щодо призначення на посади і звільнення з посад працівників підприємства, незалежно від займаної посади; обрання форм і систем оплати праці, встановлення робітникам конкретних розмірів тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок та доплат; застосовування заходів заохочення і дисциплінарного стягнення до працівників підприємства; розпорядження коштами і майном підприємства у відповідності з статутом і діючим законодавством; забезпечення ефективного використання і збереження майна підприємства; укладання договорів, видання довіреностей, забезпечення додержання законності на підприємстві відповідно до так званого «законодательства «ДНР», метою яких є провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Так, ОСОБА_3 , співпрацюючи з окупаційною владою, перейшовши на бік ворога в умовах воєнного стану, діючи умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, запровадив у так званому «ТЕ «Мариупольские магистральные сети» принципи діяльності підприємства, які суперечать чинному законодавству України.
Зокрема, протягом серпня-листопада 2022 року, ОСОБА_3 використовуючи виробничу базу «ТЕ Мариупольские магистральные сети», здійснював та продовжує здійснювати господарську діяльність у взаємодії з підрядними організаціями держави-агресора АО «СП «Энергосетьстрой», ООО « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ООО «Альпикасеть», шляхом проведення будівельних та налагоджувальних робіт на об'єктах енергетики: ПС 330кВ «Мирная», ПС 220 кВ «Азовская», високовольтних лініях ВЛ 220 кВ Старобешевская ТЕС -Азовская №№1,2, 3 та на інших об'єктах визначених окупаційною владою.
Таким чином ОСОБА_3 , не пізніше ніж з 30 травня 2022 року по даний час, добровільно, перебуваючи на території м. Маріуполь Донецької області, надав згоду та умисно очолив «Техническую единицу «Мариупольские магистральные сети» Государственного унитарного предприятия Донецкой народной республики «Государственная магистральная сетевая компания», за адресою: АДРЕСА_3 , та здійснює провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Таким чином ОСОБА_3 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме, у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
ІІІ. Позиція захисту
6. Обвинувачений був належним чином повідомленим про судові засідання призначені на 20.06.2023, 27.06.2023, 04.07.2023, шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) від ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ІНФОРМАЦІЯ_4 , 13.09.2023, 20.09.2023, 27.09.2023, 04.10.2023 та 11.10.2023, шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) від ІНФОРМАЦІЯ_5 , та в засіданя на 14.03.2024 і 21.03.2024, шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) від 08.03.2024, однак в судове засідання жодного разу не з'явився, будь-яких заяв щодо своєї позиції захисту не подав.
7. Захисник обвинуваченого в судовому засіданні звернув увагу, що відсутність обвинуваченого не дозволяє встановити всі обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_3 , зокрема мотив, який є важливим для складу злочину в якому обвинувачується ОСОБА_3
IV. Докази, надані сторонами кримінального провадження в обґрунтування висунутого обвинувачення, які дослідженні в судовому засіданні.
8. Витяг з ЄРДР № 22022050000001331 від 13.06.2022 стосовно зайняття ОСОБА_3 посади директора в в «Технической единице «Мариупольськие магистральные сети» Государственного унитарного предприятия ДНР»
9. Довідка НЕК «Укренерго» від 07.02.2023 згідно якої ОСОБА_3 займав керівні посади в НЕК «Укренерго» з 22.12.2016, а з 16.07.2021 по 26.04.2022- дати звільнення за власним бажанням, займав посаду начальника відділу експлуатації підстанцій Запорізького центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі»
10. Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.09.2022 (т.2 а.с. 29-32) в ході якого відок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 на фотознімку під номером 1. (а.с. 31).
11. Протоколом огляду мережі Інтернет від 25.09.2022 за участі свідка ОСОБА_6 (т.2 а.с. 33-35) яким оглянуто ОСОБА_7 -канал « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Оглядом стрічки виявлено наступні відомості: « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - відео матеріал телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 30.05.2022, викладені у групі « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на якому дає інтерв'ю ОСОБА_3 як директор так званого «Техническая единица «Мариупольськие магистральные сети» Государственного Унитарного Предприятия ДНР «Государственная магистральная сетевая компания». ОСОБА_3 впізнав свідок ОСОБА_6 .
12.Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.09.2022 (т.2 а.с. 43-46) в ході якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_3 під номером 1 (а.с. 45).
13. Протоколом огляду мережі Інтернет від 28.09.2022 за участиі свідка ОСОБА_8 (т.2 а.с. 9. 47-49) яким оглянуто ОСОБА_7 -канал « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Оглядом стрічки виявлено наступні відомості: « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - відео матеріал телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 30.05.2022, викладені у групі « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на якому дає інтерв'ю ОСОБА_3 як директор так званого «Техническая единица «Мариупольськие магистральные сети» Государственного Унитарного Предприятия ДНР «Государственная магистральная сетевая компания». ОСОБА_3 впізнав свідок ОСОБА_8 .
14. Протоколом огляду сторінки інтернет за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_11 , яким оглянуто «официальный сайт Государственного Унитарного Предприятия «ДНР» Государственная магистральная сетевая компания» та виявлено інформацію стосовно діяльності і структури - ГУП ДНР « ІНФОРМАЦІЯ_12 », зокрема, статут підприємства, данні про ОСОБА_3 який являється директором цього підприємства. (т.2 а.с. 51-83).
15. Статут «Республиканского предприятия «Государственная магистральная сетевая компания» згідно якого метою підприємства є провадження господарської діяльності на підстав т.зв. законодаства ДНР. Керівництво здійснює директор, який наділений повноваженями формування адміністрації підприємства, видання наказів і розпоряджень, надання доручень, організації виробничо-господарської, соціально-побутової та інших видів діяльності підприємства, призначення на посади і звільнення з посад працівників підприємства, незалежно від займаної посади, обрання форм і систем оплати праці, встановлення робітникам конкретних розмірів тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок та доплат; застосовування заходів заохочення і дисциплінарного стягнення до працівників підприємства; розпорядження коштами і майном підприємства у відповідності з статутом і діючим законодавством; забезпечення ефективного використання і збереження майна підприємства; укладання договорів, видання довіреностей, забезпечення додержання законності на підприємстві відповідно до так званого «законодательства «ДНР».
16. Протоколом огляду від 25.02.2023 телеграм каналу « ІНФОРМАЦІЯ_13 », саме публікації за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та « ІНФОРМАЦІЯ_13 », де виявлено рішення № 129 від 09.08.2022, № 133 від 16.08.2022, № 155 від 16.09.2022, № 17 від 25.10.2022, № 23 від 02.11.2022 та № 26 від 08.11.2022 окупаційної влади так завної «ДНР» РФ, яка організувала спільну роботу направлену за контролем за діяльністю створених структур на тимчасово окупованих територій Донецької області, зокрема над ГУП ДНР « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ГУП ДНР « ІНФОРМАЦІЯ_15 » до складу якої входять підрядні організації держави агресора АО «СП «Энергосетьстрой», ООО « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ООО «Альпикасеть», шляхом проведення будівельних та налагоджувальних робіт на об'єктах енергетики: ПС 330кВ «Мирная», ПС 220 кВ «Азовская», високовольтних лініях ВЛ 220 кВ Старобешевская ТЕС -Азовская №№1,2, 3.
17. 28.02.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України шляхом публікації повідомлення про підозру на сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № 41 від 28.02.2023.
18. 09.03.2023 ОСОБА_3 оголошено у розшук що підтверджується копією постанови слідчого.
19. 07.04.2023 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надано дозвіл на спеціальне досудове розслідування цього кримінального провадження про що підозрюваного було належним чином повідомлено шляхом публікування цієї інформації сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № 72 від 12.04.2023.
V. Оцінка суд.
20. На початку оцінки, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.
Так, частиною другою статті 17 КПК закріплено стандарт доказування «поза розумним сумнівом» перед застосовуванням якого Суд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яка передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.
Із статті 94 КПК випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду судді та всіх обставин справи.
21. Як відомо ст. 94 КПК України покладає обов'язок на суд оцінити кожен з досліджених доказів з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення.
22. Оцінюючи надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, суд вважає, що описані вище докази є належними, так як відповідають критеріям визначеним в ст. 85 КПК України та підтверджують обставини, які підлягають доказуванню і мають значення для кримінального провадження.
27. Оцінюючи надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази з точки зору допустимості, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб'єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб'єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
Враховуючи, що ці критерії були дотримані органом досудового слідства, суд вважає за можливе визнати всі докази допустимими.
28. Також окрему слід вказати, що органом досудового слідства під час досудового розслідування було дотримано вимога КПК в частині повідомлення ОСОБА_3 про кримінальне провадження щодо нього, про повідомлення про підозру, про спеціальне досудове слідство, що надало можливість останньому особисто чи опосередковано прийти участь у кримінальному провадженні та здійснити свій захист, однак обвинувачений таким правом не скористався.
29. Оцінюючи надані та дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає, що їх достатньо для висновку про те, що вина обвинуваченого у інкримінованому йому злочині доведена, так як свідки впізнали ОСОБА_3 , який позиціонує себе на виступах як директор так званого «Технической единицы «Мариупольские магистральные сети» Государственного унитарного предприятия Донецкой народной республики «Государственная магистральная сетевая компания», а з фото здобутих в результаті оглядів мережі Інтернет встановлено, що ОСОБА_3 вільно виступає на різного роду заходах, надає інтерв'ю засобам масової інформації окупаційної влади, ідентифікуючи себе як директор так званої «Технической единицы «Мариупольские магистральные сети» Государственного унитарного предприятия Донецкой народной республики «Государственная магистральная сетевая компания», чим підтверджується беззаперечне свідчення невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Окрім того, окупація території міста Маріуполя та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_3 , очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Діяльність «Технической единицы «Мариупольские магистральные сети» Государственного унитарного предприятия Донецкой народной республики «Государственная магистральная сетевая компания» у співпраці з державою агресором доведена статутом підприємства та копіями рішень т.зв. «ДНР», яким надано вказівки підприємству на виконання ремонтних робіт на декількох об'єктах.
30. Таким чином суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 111-1 КК України.
VI. Призначення покарання.
31. Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
32. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 відсутні.
33. При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, направленим проти основ національної безпеки України, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
34. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності, з конфіскацією всього належного йому майна, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання.
VII . Інші питання
35. Речові докази по справі відсутні.
36. Судові витрати по справі відсутні.
37. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2023 відносно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили суд вважає за доцільне залишити без змін.
38. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2022 накладено арешт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий № 1423984400:02:000:4089, розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий № 1423984400:02:000:0505, розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль KIA CERATO, номерний знак НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 , 2006 року випуску, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію права власності серії НОМЕР_11 віл 29.07.2014 року - з забороною розпоряджатися, користуватися та відчужувати вказане нерухоме майно та враховуючи, що санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачена конфіскація майна, суд вважає необхідним арешт на майно не скасовувати задля забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності строком на десять років з конфіскацією всього майна.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності - рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_3 у виді тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1