05 квітня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2 ,
за участю: підозрюваного - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 (дистанційно)
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хуст, Закарпатської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді стрільця-номера обслуги 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, по кримінальному провадженню №62024050010000969, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 квітня 2024 року,
04 квітня 2024 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України, по кримінальному провадженню №62024050010000969, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 квітня 2024 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця-номера обслуги 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 03 квітня 2024 року приблизно о 10 год. 05 хв., перебуваючи в м. Краматорськ, Донецької області, відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира 1 аемб №59 ОКП- (….). 13.00 02.04.2024, доведене до нього заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 про здійснення до 13 год. 00 хв. 03.04.2024 маршу за маршрутом « АДРЕСА_2 », та зосередження в районі зосередження, з подальшим завданням: зайняття позиції, в межах ротного пункту із завданням недопущення прориву противника з напрямку Шипилівка-Білогорівка, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
03 квітня 2024 року ОСОБА_3 , затримано в порядку ст.208 КПК України та 04.04.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допитів свідків, протоколами проведення слідчих експериментів, протоколом про зняття технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Отже, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав та наполягав на їх задоволенні.
У судовому засіданні підозрюваний та його захисник не заперечували щодо клопотання сторони обвинувачення.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведене, що повідомлена ОСОБА_3 підозра є обґрунтованою, що підтверджується матеріалами клопотання, а саме показаннями свідків тощо.
Таким чином, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик впливу ОСОБА_3 на свідків за провадженням, так як останній є діючим військовослужбовцем, що дає підстави вважати, що він має широке коло знайомств серед військових, а тому має змогу вплинути на свідків, які є його товаришами по службі, з метою отримання від них необхідних йому показань.
Також прокурором доведена наявність ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме дезертирство, так як підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану.
Інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України слідчим суддею не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193,194 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти до підозрюваного ОСОБА_3 , на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з моменту затримання по ст. 208 КПК України від 03 квітня 2024 року по 01 червня 2024 року включно.
Утримувати ОСОБА_3 на гауптвахті.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 01 червня 2024 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.199 КПК України
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1