Єдиний унікальний номер 175/7255/23
провадження 2/175/1878/23
18 березня 2024 року Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченка О.Г.
з секретарем Кульпіною Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
24.10.2023 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач скористався послугою проекту «Monobank», шляхом оформлення поточного рахунку, спеціальним платіжним засобом яких є платіжна картка Monobank, на якій встановлено кредитний ліміт. В даному випадку банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень, а попередня ідентифікація клієнта відбувається шляхом завантаження копії паспорту та РНОКПП в мобільний додаток. Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. Вказані умови передбачають можливість здійснення розрахунків за операціями з використанням платіжної картки та/або мобільного додатку. Датою укладення договору є дата підписання анкети-заяви. Вказаний договір є змішаним договором та включає елемент договору про споживчий кредит, ліміт якого зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті такого платежу клієнт повинен сплатити штраф, а також йому нараховується збільшена відсоткова ставка на місяць у випадку наявної простроченої заборгованості.
За порушення умов договору (а саме: порушення щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість вважається простроченою).
Отже, позивач вказує, що ОСОБА_1 24.11.2017 підписав анкету-заяву про надання банківських послуг, чим підтвердила, що ознайомлена та отримала примірник умов договору у мобільному додатку, а також підтвердила, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або інші дистанційні канали. За умовами укладеного сторонами договору - на картку ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 100 000 грн та зі сплатою відсотків у розмірі 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості), що становить 38,4 % річних, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості), що становить 76,8% річних.
Позивач посилається на ті обставини, що з свого боку належним чином виконав умови договору, надавши відповідачу грошові кошти, відповідно до умов укладеного договору, однак, остання неналежним чином виконувала прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого з боку позичальника станом на 03.07.2023 утворилась заборгованість у розмірі 178 019,15 грн, в тому числі: 178 019,15 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитним (тілом кредиту); 0,00 - заборгованість за пенею; 0,00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18 березня 2024 року суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області постановлено ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.
У своїй заяві до суду представник позивача просив, справу розглядати за його відсутності, ухвалити заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, проте у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявка не повідомила. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.11.2017 між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит в порядку та строки, визначені умовами договору та законом. Дані обставини підтверджуються копією відповідної анкети-заяви
В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток (п.п.2, 3, 5 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг).
Згідно з наданим розрахунком заборгованості, позивачем нарахована відповідачу заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 24.11.2017 року в загальному розмірі 178 019,15 грн, в тому числі: 178 019,15 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитним (тілом кредиту); 0,00 - заборгованість за пенею; 0,00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
При цьому зі змісту розрахунку заборгованості (зокрема, стовпчик 10 таблиці) також вбачається, що позивачем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитними коштами, в рахунок погашення яких (процентів) позивачем зараховувались сплачувані позичальником кошти, а якщо таких коштів не вистачало, проценти за користування кредитом зараховувались позивачем до тіла кредиту (погашались за рахунок тіла кредиту шляхом його збільшення). Наведеним чином позивачем в рахунок процентів за користування кредитом зараховано суму в загальному розмірі 117 895,56 гривень.
Окрім як підписаної відповідачем копії Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 24.11.2017 року позивачем не подано суду жодного іншого підписаного відповідачем документу, який би дозволяв суду встановити такі умови укладеного між сторонами кредитного договору, як розмір процентів за користування кредитом, розмір неустойки (штрафів/пені) за неналежне виконання взятих позичальником на себе кредитних зобов'язань, а також право кредитора здійснювати погашення нарахованих процентів за користування кредитом шляхом збільшення його тіла.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст. 6, 11, 525, 627, 629, 638 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ст.ст. 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
За змістом ст.ст.1054, 1055, 1056-1 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Кредитний договір обов'язково укладається в письмові формі.
За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Положеннями ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Нормою ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
При цьому відповідно до норми ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог за договором про надання банківських послуг б/н від 24.11.2017, який має змішаний характер та містить елементи кредитного договору, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного договору, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, користувався цими кредитними коштами, однак їх не повернув, зокрема в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується підписаною відповідачем Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості лише за тілом кредиту та лише в розмірі 60 123,59 гривень.
Частковість задоволення позову ґрунтується на тому, що як встановлено судом та вказувалось вище за текстом цього рішення, позивачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу погодження сторонами таких умов кредитного договору, як наведені в позові та в розрахунку заборгованості розміри процентів за користування кредитом, неустойки, заборгованість за якими позивач нараховує відповідачу та просить стягнути, а також право кредитора здійснювати погашення процентів за користування кредитом за рахунок збільшення боргу за тілом кредиту. Єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження означених умов кредитного договору, а отже і правильності розрахунку заборгованості у відповідній його частині, є роздруківка з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб. Однак таку роздруківку суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки остання не підписана відповідачем, а отже підпис Умов саме відповідачем та саме такого змісту (редакції), який надано позивачем до його позову, викликає в суду обґрунтовані сумніви, а тому може сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Більш того, відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг 24.11.2017 року, що вказує і на укладення між сторонами кредитного договору цією ж датою. Натомість, суду надана роздруківка Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в редакції від 24.11.2021 року, яка набула чинності 27.11.2021 року, тобто вже після укладення між сторонами кредитного договору. Відтак, надані позивачем суду в письмовій формі у вигляді роздруківки Умови обслуговування рахунків фізичних осіб не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів по справі, оскільки з наявних у справі доказів неможливо достеменно встановити як факт погодження відповідачем Умов, так і редакцію Умов, в якій їх погоджено позичальником. Останнє, в свою чергу, зумовлює висновок суду про недоведеність заявлених позивачем таких умов укладеного між сторонами кредитного договору як розміри процентів за користування кредитними коштами, а також права кредитора погашати заборгованість за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, тощо. А оскільки означені умови покладені в основу розрахунку кредитної заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості тіла кредиту в частині погашених за рахунок його збільшення процентів за користування кредитом, з якого (заборгованості по тілу кредиту) мають бути вирахувані і нараховані та фактично сплачені позичальником проценти за користування кредитом з огляду на недоведеність узгодженості між сторонами заявленого позивачем розміру таких процентів. Тобто із пред'явленої до стягнення нарахованої суми заборгованості за тілом кредиту має бути вирахувана сума в розмірі 117 895,56 гривень.
Не може бути самодостатнім доказом погоджених між сторонами умов кредитного договору (розміру процентів, неустойки) розрахунок заборгованості, оскільки останній не є складовою кредитного договору та не може підмінювати собою та/або доводити його зміст.
Таким чином сума доведеного кредитного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 60 123,59 гривень (загальний розмір нарахованої заборгованості 178 019,15 гривень, 117 895,56 гривень нарахованих та погашених, в тому числі за рахунок збільшення тіла кредиту, процентів за користування кредитом).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст. ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 906,49 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.1, 13 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.11.2017 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 123,59 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» витрати на судовий збір в сумі 906,49 грн.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя О.Г. Васюченко