ЄУН 174/470/23
н/п 2/174/7/2024
02 квітня 2024 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
представника відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 12.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 316446676.
Відповідно до Реєстру боржників № 151 від 14.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 316446676.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає ці права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 23 170,67 грн, з яких: 5 749,24 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 421,43 грн - сума заборгованості за відсотками, яку просять стягнути на їх користь та понесені ними судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.172).
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 позов не визнав, мотивуючи тим, що стороною відповідача не визнається факт укладення кредитного договору та факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки по цьому договору, а позивач ані самостійно, ані на вимогу суду не надав до суду електронні докази укладення між його попередником та відповідачкою кредитного договору № 316446676 від 12.06.2021. Докази, які були надані позивачем, не вважаються електронними доказами які доводять укладення спірного кредитного договору, оскільки відповідачем вони не визнаються. Як зазначено в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п'ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Також звернув увагу суду, що і надані позивачем копії письмових доказів також не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки вони в своєї більшості взагалі не засвідчені позивачем належним чином. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника відповідачки, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити по наступним підставам.
Так, на підтвердження факту укладення з відповідачкою кредитного договору, позивачем надано до суду копію договору кредитної лінії № 316446676 від 12.06.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , який підписаний електронним підписом останньої, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 5 750,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5 750,00 грн одразу після укладення договору. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові Транші, а договір вважається припиненим шляхом повного його виконання. За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за його користування (а.с.8-10), копію паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 316446676 (а.с.7)
Згідно копії платіжного доручення про перерахування коштів за кредитним договором № 316446676 від 12.06.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 12.06.2021 було перераховано кошти в сумі 5 750,00 грн за вказаним договором ОСОБА_2 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с.89).
На підтвердження відступлення прав вимоги за кредитними договорами 20.10.2022 позивачем надано копію витягу з Договору факторингу № 20102022, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», згідно з яким кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (а.с.11-14), серед яких вимоги до відповідачки ОСОБА_2 на загальну суму 23 170,67 грн (а.с.15).
Відповідно до копії платіжного доручення № 18921 від 25.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувала ТОВ «Таліон Плюс» плату за відступлення вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, без ПДВ, в сумі 3 011 843,88 грн (а.с.132).
Відповідно до копії витягу з Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором (а.с.126), додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, даний договір викладений у новій редакції (а.с.127-129).
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки по кредитному зобов'язанню, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 316446676 від 12.06.2021, згідно якого заборгованість відповідачки ОСОБА_2 , станом на 30.04.2023 становить 23 170,67 грн, з яких: 5 749,24 грн - заборгованість по основному боргу; 17 421,43 грн - заборгованість за відсотками (а.с.16).
Згідно платіжного доручення № 37478 від 12.05.2023, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (а.с.1).
Згідно з ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно ст.625 цього Кодексу.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, законодавство визначає «електронним доказом» інформацію в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Отже, якщо документ в електронній формі містить важливі дані, що можуть розкрити обставини справи, а також є допустимим та прийнятним з точки зору форми та змісту, то такий документ може бути визнаний електронним доказом та прийнятий судом.
Представник відповідачки ОСОБА_1 подавав клопотання про витребування оригіналів електронних та письмових доказів, та належним чином завірених копій письмових доказів, мотивуючи тим, що він ставить під сумнів відповідність паперових копій доказів їх оригіналам, та відповідно до ухвал суду від 25.07.2023 та 28.09.2023 (а.с.58-60, 93-94), клопотання задоволені та від позивача витребувані оригінали та належним чином засвідчені копії зазначених доказів.
На виконання вищевказаних ухвал суду, позивач посилався на подання паперових копій електронних доказів, однак його доводи щодо можливості подання доказів у такому вигляді суд не може прийняти до уваги виходячи з наступного.
Так, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Слід зазначити, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом. Закон встановлює чіткі вимоги до належного засвідчення електронної чи письмової (паперової) копій електронного доказу. Якщо учасник справи подає до суду копію електронного доказу, суд, за клопотанням іншого учасника справи або з власної ініціативи, може витребувати у відповідної особи оригінал поданого нею електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу відсутній, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність його паперової копії, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5 ст.100 ЦПК України).
При судовому розгляді даної справи позивачем, на підтвердження факту укладення відповідачкою кредитного договору, подано паперові копії електронних доказів, однак представник відповідачки ОСОБА_1 ставить під сумнів їх відповідність оригіналам, а оригінали цих доказів позивачем суду не надано, оскільки до суду мали б бути подані цифрові файли у форматі PDF, DOC(X), XML чи іншому текстовому форматі з обов'язковими реквізитами та підписані КЕП, однак цього зроблено не було, внаслідок чого суд позбавлено можливості перевірити справжність вказаних копій шляхом співставлення їх з оригіналами, а отже подані позивачем докази на підтвердження вказаного факту суд не приймає у якості допустимих доказів по справі.
До того ж, оригінал платіжного доручення від 12.06.2021 про перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачці ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5 750,00 грн, який витребовувався судом (а.с.94), позивачем також не надано.
Суд вважає за необхідне зауважити, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
При цьому суд враховує правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2020 № 910/1162/19, від 28.12.2019 № 922/788/19, від 11.06.2019 № 904/2882/18 згідно з якими якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал цього доказу або електронні докази. Якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З огляду на ч.6 ст.95, ч.5 ст.100 ЦПК України, єдиним належним доказом достовірності наданих копій документів може бути лише дослідження оригіналів та їх співставлення. Вимоги чи заперечення у випадку ненадання стороною оригіналів доказів по договірним правовідносинам мають бути відхилені (КЦС Верховного Суду в постановах від 10.06.2020 № 554/260/17, від 23.12.2020 № 757/28231/13-ц, від 06.05.2020 № 372/223/17 та ін.).
Суд має ігнорувати електронні докази при неподанні оригіналу при дотриманні відповідною стороною умов ч.5 ст.100 ЦПК - у зв'язку з ненаданням оригіналу електронного доказу на клопотання опонента, в якому висловлено сумнів та заявлено про витребування оригіналу (постанова Верховного Суду у справі № 568/879/17).
Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 301/2368/14-ц) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі № 2-879/11 (провадження №61-10005св21), з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження факту переходу права вимоги до відповідачки від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» не надано, копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 належним чином не завірена, а витяг з реєстру прав вимоги № 151 від 14.09.2021 до договору № 28/1118-01 не завірений належним чином, міститься на трьох окремих аркушах, з яких не вбачається логічної прив'язки один до одного, два з яких виконані дрібним шрифтом, який не читається навіть з допомогою технічних засобів (а.с.126-131,175-180).
Доказів на підтвердження сплати новим кредитором ТОВ «Таліон плюс» грошових коштів первісному кредитору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього позивачем також не надано.
Вказані обставини позбавляються суд можливості перевірити обставини переходу прав кредитора по відношенню до відповідачки від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», що, відповідно, ставить під сумнів правомірність послідуючого набуття права вимоги позивача до відповідачки на підставі договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем.
Таким чином, враховуючи відсутність належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження як факту укладення відповідачкою ОСОБА_2 кредитного договору № 316446676 від 12.06.2021 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і факту переходу права вимоги до позивача по вказаному кредитному договору, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги останнім поза розумним сумнівом не доведені, а отже позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 147,20 грн слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст.512,514, 525,526,610-612,615,625,651,1049,1050,1054 ЦК України, ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12,81,128,133,141,178, 247,263-265,268,274,277-279 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.04.2024.
Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова