Справа № 932/1492/23
Провадження № 2/932/432/23
02 квітня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кондрашова І.А.,
за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,
представника позивача - адвоката Лагунова П.В.,
представника відповідача - адвоката Єпрем'ян Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позову вказує, що 14 травня 2021 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 47 600 Євро, про що відповідач склав власноручно розписку, де зобов'язався повернути ці грошові кошти у строк до 01.03.2022. Проте у вказаний строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість. На теперішній час відповідач ухиляється від повернення боргу, ігнорує прохання ОСОБА_1 про сплату боргу.
Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 14 травня 2021 року у розмірі 47 600 (сорок сім тисяч шістсот) Євро, 00 євроцентів.
Відзив на позовну заяву не надходив.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 закрито підготовче засідання, справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову. Пояснив, що заборгованість не обґрунтована, а відповідачем було здійснено часткове погашення боргу. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали та наявні докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 14 травня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в іноземній валюті, а саме 47 600 (сорок сім тисяч шістсот) Євро, 00 євроцентів.
В підтвердження укладення договору позики, ОСОБА_2 склав власноручно розписку.
Оригінал розписки перебував у позивача, та приєднаний до матеріалів справи.
Як вбачається зі змісту розписки від 14 травня 2021, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 47 600 Євро, які зобов'язався повернути до 01.03.2022.
Розписка складена у присутності свідка.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 47 600 Євро, у строк до 01.03.2022 - не повернув позивачу.
Доказів погашення боргу суду не надано.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до змісту статті 1046 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Отже, суд вважає, що відповідач повинен повернути ОСОБА_1 ту саму суму грошових коштів, які отримав, тобто в іноземній валюті - Євро.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, грошові кошти позивачу не повернув, суд вважає, що заборгованість, яка утворилась, підлягає стягненню з відповідача. При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо часткового погашення боргу, оскільки доказів в підтвердження даного факту суду не надано.
За таких обставин суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму позики у розмірі 47 600 (сорок сім тисяч шістсот) Євро, 00 євроцентів. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягнення судові витрати, які складаються з суми судового збору у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень, 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики від 14 травня 2021 року у розмірі 47 600 (сорок сім тисяч шістсот) Євро, 00 євроцентів.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень, 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ