Справа № 199/119/24
(2/199/1068/24)
Іменем України
04.04.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами в сумі 31779,73 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне 07.10.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику № 2444606 шляхом обміну електронним повідомленнями , підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 07.10.2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання коштів у позику № 2444606 після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет , що знаходиться за адресою https:/credit7.ua/.
07.10.2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 2444606, на умовах, визначених офертою, зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Т388, котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином 07.10.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання коштів у позику № 2444606 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої обов'язки за кредитним договором виконало, та надало позичальникові грошові кошти.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, не здійснював повернення суми наданого кредиту і процентів, нарахованих за строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», було укладено договір факторингу № 01.02-25/23, відповідно умов якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціна договору факторингу у порядку та в строки, встановлені договором факторингу.
Відповідно до Додатку1 до Договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить станом на дату відступлення права вимоги - 31779,73 грн.
Позичальник на користь нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 2444606 від 07.10.2021 року становить 31779,73 грн., яка складається з наступного: 14982,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16797,73 грн. - заборгованість по відсотках
Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.
Ухвалою судді від 14 лютого 2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в спрощеному порядку.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористалась.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.10.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику № 2444606 шляхом обміну електронним повідомленнями , підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 07.10.2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання коштів у позику № 2444606 після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет , що знаходиться за адресою https:/credit7.ua/.
07.10.2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 2444606, на умовах, визначених офертою, зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Т388, котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином 07.10.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання коштів у позику № 2444606 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.
Відповідно до п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором, що підтверджується копією договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1,3,4,5,6, ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» - Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» - Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1,2.3 ст. 207 ЦК України - Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким одноразовим ідентифікатором є Т388, що зазначене у п. 10 укладеного між сторонами договору. Відповідно судом встановлено, що відповідач прийняв пропозицію укласти кредитний договір, що підтверджується інформацією щодо порядку укладення електронного договору.
Таким чином судом встановлено, що укладений кредитний Договір між сторонами відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України.
Оскільки згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У визначені статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно умов укладеного договору(п.1.2). сума кредиту складає 15000,00 грн.
Строк кредиту 30 днів, п.1.3 укладеного договору.
Договором погоджена стандартна процентна ставка 1.99% в день за користування в межах всього строку кредиту. Встановленого п.1.3 договору.
Знижена процентна ставка 0.80% в день.(п.п .1.4.1. 1.4.2).
У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За погодженими між сторонами умовами, товариство надає кредит в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту, (п.2.1 укладеного договору).
Судом встановлено, що фінансова установа виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором та перерахувала відповідачеві кредитні кошти в сумі 15000,00 грн., у відповідності до умов договору.
23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», було укладено договір факторингу № 01.02-25/23, відповідно умов якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціна договору факторингу у порядку та в строки, встановлені договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Оскільки заборгованість відповідачем погашена не була ні попереднім кредиторам, ні позивачу, відповідачем було отримано кошти за договорами кредиту та позичальник не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредитів згідно з умовам договорів, то вимоги позивача в частині вимог щодо стягнення 14982,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується нарахованих сум заборгованості за відсотками суд приходить до наступного.
Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10цс/18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунків заборгованості нарахована поза межами строку дії кредитного договору, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором, отже за кредитним договором № 2444606 року, де строк кредиту - 30 днів, а фіксована процентна ставка становить 1,99 % на добу - заборгованість по відсоткам складає 8943,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141, 144,263-265,274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 37616221 юридична адреса: 03126 м. Київ вул. Вацлава Гавела, 6) заборгованість за кредитним договором № 2444606 від 07.10.2021 рокув розмірі 23925,00 грн., яка складається з: 14982 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8943,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 2684,00 грн., а всього 26609 (двадцять шість тисяч шістсот дев'ять) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко