Номер провадження: 22-ц/813/2752/24
Справа № 521/11866/23
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Кострицький В. В.
02.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Лозко Ю.П., Стахова Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Комунальне підприємство «Парки Херсона» Херсонської міської ради
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Короткий зміст позовної заяви та рух провадження у справи
10 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку та згідно позовних вимог, уточнених у процесі розгляду справи, просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ, виданий директором КП «Парки Херсона» ХМР, «Про оголошення простою» від 29 червня 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 01 липня 2022 року та проведення розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу; стягнути з КП «Парки Херсона» ХМР на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 66428, 40 грн. з урахуванням всіх податків та зборів; стягнути з КП «Парки Херсона» ХМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 65124, 00 грн.; стягнути з КП «Парки Херсона» ХМР на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу розміром 15000, 00 грн.
Позов обґрунтований тим, що згідно наказу №156 від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду майстра виробництва КП «Парки Херсона» ХМР, наказом №14 від 17 січня 2022 року її було переведено з посади майстра виробництва на посаду садівника. 29 червня 2022 року директор КП «Парки Херсона» ХМР видав наказ «Про оголошення простою», за яким було оголошено простій та зупинено діяльність на період з 01 липня 2022 року КП «Парки Херсона» ХМР згідно ст. 113 КЗпП України з можливим продовженням до закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні. Вказаним наказом було передбачено, що працівники під час простою звільняються від обов'язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати праці 2/3 окладу. Стверджувала, що вважає вищевказаний наказ незаконним, оскільки підстави для встановлення простою відсутні, крім цього простій було припинено деяким працівникам, у тому числі позивачу, та з 02 грудня 2022 року відновлено виконання працівниками своїх трудових обов'язків. Зазначила, що наказом №77/1 від 31 грудня 2022 року її було переведено на посаду фахівця садово-паркового господарства КП «Парки Херсона» ХМР, та наказом №105 від 24 березня 2023 року позивача було звільнено з роботи за угодою сторін з 31 березня 2023 року. Стверджувала, що з початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану вона перебувала у м. Херсоні та вчасно отримувала заробітну плату, однак починаючи з липня 2022 року і до моменту припинення простою заробітна плата не виплачувалась, також, починаючи з 01 грудня 2022 року та по день звільнення, 31 березня 2023 року відповідач провів розрахунки по заробітній платі з повному обсязі, однак за період простою - заборгованість не погашена, в день її звільнення повного розрахунку щодо виплати заробітної плати зроблено не було. Позивач вказала, що з початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану вона перебувала у м. Херсоні, в період окупації м. Херсон, з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року, остання належним чином виконувала свої посадові (робочі) обов'язки. Посилаючись на те, що вона є інвалідом з дитинства, а заробітна плата була єдиним джерелом доходів, позивач просила суд задовольнити уточнені позовні вимоги, крім цього просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати, понесені на правовому допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги №01-04-23 від 01 квітня 2023 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 48733 гривні 43 копійки, з подальшим стягнення відповідних податків та зборів. Стягнуто з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 1 квітня 2023 року по 04 липня 2023 року у розмірі 61836 гривень 80 копійок. Стягнуто з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 1106 гривень 10 копійок.
В мотивування рішення суд першої інстанції зазначав, що заробітна плата позивача у січні 2023 року становила 19324,00 грн, в лютому 2023 року - 19324,00 грн (а.с. 18). Згідно режиму роботи КП «Парки Херсона» ХМР, для робітників парків, у тому числі посади ОСОБА_1 , встановлено 6 денний робочий тиждень. Загальна кількість відпрацьованих днів позивачем у січні 2023 року склала 26 днів, у лютому 2023 року 24 робочих днів. Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати, обчислений відповідно до положень Порядку №100, становить: 19324,00 грн. + 19324,00 грн. = 38648,00 грн. 38648,00 грн. / 50 (відпрацьовані робочі дні) = 772,96 грн. (середньоденна заробітна плата). За наведених обставин, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, відповідно до заявлених позовних вимог, за період з 1 квітня 2023 року по 04 липня 2023 року, що становить 80 дні, в розмірі 61836,80 грн, з розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача 772,96 грн. х 80 днів = 61836, 80 грн. При цьому, суд вважає доводи відповідача про те, що при розрахунку середньої заробітної плати необхідно виходити із заробітної плати за травень, червень 2022 року необґрунтованими, так як згідно Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто звільнення позивача, якими були січень та лютий 2023 року. Матеріалами справи підтверджується, що 01 квітня 2023 року позивач та адвокат Лебедєва Т.О. уклали договір про надання правової допомоги №01-04-23-ЮП (а.с. 31). На виконання п. 3.1. Договору про надання правової допомоги Клієнт перерахував на рахунок адвоката 01 квітня 2023 року 15000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № б/н від 01 квітня 2023 року (а.с. 29). Відповідач надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн. Будь-які акти виконаних робіт, зазначення переліку та вартості послуг, які були надані адвокатом Москалюк А.О. в матеріалах справи відсутні. У задоволенні вимог позивача немайнового характеру в частині скасування наказу відмовлено, позовні вимоги про стягнення заборгованості та середнього заробітку було задоволено частково, тому витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеної частини вимог, у розмірі 5000 грн. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Позовна заява ОСОБА_1 містить три вимоги, одна вимога немайнового характеру (судовий збір 1073, 60 грн.), у задоволенні якої позивачу було відмовлено, тому судовий збір не стягується. Інші дві вимоги майнового характеру: стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 66428, 40 грн. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку в розмірі 65124, 00 грн. (судовий збір відповідно до ціни позову - 1315, 52 грн.), з урахуванням проценту задоволення позовних вимог (84%), до стягнення з відповідача на користь держави підлягав судовий збір у розмірі 1106, 10 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача у повному обсязі розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та не було враховано наступні обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення справи. При подачі позовної заяви позивачем було безпідставно заявлено до стягнення суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 66 248.40 грн., проте судом було частково задоволено позовні вимоги позивача та фактично стягнуто 48 733,43 грн., що складає лише 73% від суми заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції не було враховано, що заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачем виникла в період тимчасової окупації м. Херсона, протягом якого Відповідач фактично не здійснював свою господарську діяльність та на момент звільнення підприємство було повністю розграбоване російськими загарбниками, що підтверджується матеріалами справи, тому відповідач протягом тривалого часу не мав змоги відновити свою діяльність, у зв?язку зі скрутним матеріальним становищем. Судом першої інстанції не було враховано, що при звільненні позивача йому було виплачено відповідачем у повному обсязі заробітну плату за період з грудня 2022 року по березень 2023 року та компенсацію за невикористану відпустку. Крім того, відповідачем було сплачено позивачу аванс за травень 2022 року у розмірі 4704,00 грн. з урахуванням податків та зборів, а також погашено частину заборгованості за період простою, а саме за листопад 2022 року у розмірі 4264,97 грн. з урахуванням податків та зборів, що відображено у довідці про розмір заборгованості із заробітної плати, яка знаходиться в матеріалах справи. В період простою оголошеного наказом відповідача від 29.06.2022 позивач фактично не працювала, але їй нараховувалася заробітна плата у розмірі 2/3 окладу: Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач з 01 березня 2022 року по 11 листопада. 2022 року належним чином виконувала свої посадові (робочі) обов?язки, зазначені обставини спростовуються відповідачем та не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, керівник КП «Парки Херсона» ХМР у відповідності до вимог закону самостійно визначив розмір оплати часу простою. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Згідно з ч. 4 ст. 13 вказаного Закону відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Враховуючи наведені норми Закону, відповідач вправі був видати наказ щодо призупинення трудових правовідносин з позивачем та не здійснювати відшкодування заробітної плати за період окупації, але розуміючи соціальну відповідальність перед трудовим колективом, Відповідачем було прийнято наказ про оголошення простою та нараховано позивачу заробітну плату у розмірі 2/3 окладу, однак дану обставину не було взято до уваги судом першої інстанції при винесенні рішення у справі. Судом першої інстанції не враховано, що сума стягнутого на користь Позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суттєво, а саме майже у 1,5 рази перевищує розмір заборгованості із заробітної плати. Судом не було взято до уваги поважність причин, у зв?язку з якими виникла ця затримка. Не доведено Позивачем, які трати понесені ним через затримку розрахунку. Враховуючи вищенаведене вважали, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було взято до уваги поважність причин, у зв?язку з якими виникла затримка розрахунку при звільненні позивача, обставини даної справи, які мають юридичне значення та наведені вище критерії, що порушує права Відповідача на справедливий розгляд справи, тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стягнутий на користь Позивача має бути зменшено.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Не погодившись з вимогами та доводами апеляційної скарги представник позивача звернувся із відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцїі без змін.
В обґрунтування відзиву зазначали, що звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці, не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. Зазначали, що застосування частини четвертої статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не має жодного відношення до невиплати заробітної плати при звільнення Позивача, оскільки, існує заборгованість саме за час простою. Також зазначали, що після припинення простою працівникам в умовах воєнного стану виплачувалися і премії і надбавки, тобто у Відповідача фінансова можливість погасити заборгованість по заробітній платі саме за час простою - була. З початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану позивач перебував у м. Херсоні. Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 р. Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року. Однак весь цей час належним чином виконував свої посадові (робочі) обов'язки. Відповідачем до матеріалів справи додано заяву про кримінальне правопорушення, як вбачається зі змісту даної заяви: "Весь цей час працівники підприємства виконували свої функціональні обов'язки, забезпечуючи у місті порядок та чистоту". Тобто відповідач підтверджує той факт, що підприємство фактично функціонувало, здійснювало господарську діяльність та жодним чином не зупиняло свою роботу, незважаючи на дію наказу "Про оголошення простою". Крім того, не всі працівники згідно даного Наказу перебували у простої. Тобто за весь період часу з 01.07.2022 року по 30.11.2022 року трудові відносини між позивачем та відповідачем припинені не були, тому виплата за цей час заробітної плати у розмірі 2/3 посадового окладу - є абсолютно законною з огляду на чинне законодавство. Після звільнення Херсона, тобто де окупації міста, майже всі працівники приступили до прибирання території міста Херсона, тобто фактично приступили до виконання своїх трудових обов'язків. Також в апеляційній скарзі заявник вказує, що він був вправі видати наказ про призупинення трудових відносин з позивачем та не здійснювати відшкодування заробітної плати за період окупації, але «розуміючи соціальну відповідальність перед трудовим колективом, відповідачем було прийнято наказ про оголошення простою та нараховано Позивачу заробітну плату у розмірі 2/3 окладу». Зазначаємо, що відповідно до ч.1,3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. З огляду на вищевикладене норми зазначеного Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України та інше законодавство про працю, - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Тобто, головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Якщо хоча б одна з перелічених умов не виконується, законодавство забороняє призупинення трудового договору під час воєнного стану в Україні. У зв'язку з цим слід звернути увагу, що не варто використовувати призупинення трудового договору виключно як спосіб не платити працівникові заробітну плату, оскільки таке призупинення має бути обґрунтованим. Тому, як вбачається із позовної заяви та доданою заявою про кримінальне правопорушення, "Весь цей час працівники підприємства виконували свої функціональні обов'язки, забезпечуючи у місті порядок та чистоту". Тому призупинення трудового договору між Позивачем та Відповідачем свідчило б порушення трудового законодавства, саме тому і не відбулося призупинення дії трудового договору між позивачем та відповідачем.
Явка в судове засідання
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 115569 грн. і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом КП «Парки Херсона» ХМР №156 від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду майстра виробництва з випробувальним терміном 2 місяці з оплатою праці відповідно штатного розпису з 01 грудня 2021 року (а.с. 20).
Встановлено, що наказом КП «Парки Херсона» ХМР №14 від 17 січня 2022 року ОСОБА_1 було переведено на посаду садівника з оплатою праці згідно штатного розпису з 17 січня 2022 року (а.с. 17).
В матеріалах справи наявний штатний розпис КП «Парки Херсона», за яким з 01 лютого 2022 року заробітна плата на посаді садівника складає 9408,00 грн., на посаді фахівця зеленого господарства - 10694, 00 грн., на посаді майстра виробництва - 9811, 00 грн. (а.с. 23).
Наказом КП «Парки Херсона» ХМР про оголошення простою від 29 червня 2022 року, у зв'язку з призупиненням роботи КП «Парки Херсона» ХМР через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022, виїздом за межі міста частини працівників, загрози життя та здоров'я працівників було оголошено простій і зупинено на період з 01 липня 2022 року роботу КП «Парки Херсона» ХМР відповідно до ст. 113 КЗпП України з можливим продовженням до закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні.
Пунктом 2 вищевказаного наказу передбачено, що працівники під час простою звільняються від обов'язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати 2/3 окладу (а.с. 16).
Наказом КП «Парки Херсона» ХМР №2 від 01 грудня 2022 року у зв'язку з виробничою необхідністю було відновлено діяльність КП «Парки Херсона» ХМР під час простою, встановленого наказом директора від 29 червня 2022 року. Пунктом 1 наказу відмінено простій з 02 грудня 2022 року та відновлено виконання робіт з режимом роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для певних працівників підприємства, у тому числі позивача ОСОБА_1 на посаді садівника (а.с. 21).
Згідно ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що керівник самостійно визначає розмір оплати часу простою, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51 ,52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з п. 3 Указу, - у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст.30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Указами Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022, від 18 квітня 2022 року за № 259/2022, від 17 травня 2022 року за № 341/2022, від 12 серпня 2022 року за № 573, від 07 листопада 2022 року за № 757/2022 та від 06 лютого 2023 р. № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, строком на 90 діб.
Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст.43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із Прикінцевими положеннями КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. У випадку, якщо працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
Представник відповідача стверджує, що 01 липня 2022 року близько 8.00 керівництву зателефонував працівник та повідомив, що на території підприємства КП «Парки Херсона» ХМР, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 21/29 та на території господарського двору, розташованого по просп. Ушакова, 12-а, перебувають люди з ворожою позначкою «Z», які відкрили двері до офісного та складського приміщень зрізавши болгаркою замки, та виносять все рухоме майно, що перебувало в приміщенні та забирають всі транспортні засоби, через що робітники підприємства більше не мали технічної можливості виконувати свої трудові обов'язки по прибиранню міста, через відсутність будь-якого інвентарю, вказане підтверджується заявою головного бухгалтера КП «Парки Херсона» ХМР Лебєдєвої А.М. про кримінальне правопорушення від 02 серпня 2022 року (а.с. 47-49).
В обґрунтування позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу, виданого директором КП «Парки Херсона» ХМР, «Про оголошення простою» від 29 червня 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 01 липня 2022 року та проведення розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу позивач зазначила, що з початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану вона перебувала у м. Херсоні, в період окупації м. Херсон, з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року, остання належним чином виконувала свої посадові (робочі) обов'язки, після деокупації міста всі працівники приступили до прибирання території м. Херсон, тобто фактично приступили до виконання своїх трудових обов'язків, а саме за весь період часу з 01 липня 2022 року по 30 листопада 2022 року трудові відносини між позивачем не були припинені.
Факт доведення наказу до відома ОСОБА_1 , позивачем не оскаржувався.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року належним чином виконувала свої посадові (робочі) обов'язки, зазначені обставини спростовуються відповідачем та не знайшли свого підтвердження в процесі розгляну справи, керівник КП «Парки Херсона» ХМР у відповідності до вимог закону самостійно визначив розмір оплати часу простою, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції не приймавдо уваги доводи позивача про те, що до виплати за період простою їй підлягає сума, виходячи з суми повного посадового окладу згідно штатного розпису, у том числі з урахуванням податків та зборів, оскільки наказом КП «Парки Херсона» ОМР у відповідності до вимог закону було встановлено оплату працівникам відповідно до 2/3 окладу.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №01.10/139 від 11 квітня 2023 року, виданої КП «Парки Херсона» ОМР, вбачається, що заробітна плата позивача (посада - фахівець зеленого господарства) складала: 12230, 60 грн. - за травень 2022 року, 14112, 40 грн. - за червень 2022 року, 6272, 00 грн. - за липень 2022 року, 6272, 00 грн. - за серпень 2022 року, 6272, 00 грн. - за вересень 2022 року, 6272, 00 грн. - за жовтень 2022 року, 6272, 00 грн. - за листопад 2022 року, 18351, 41 грн. - за грудень 2022 року, 19324, 00 грн. - за січень 2023 року, 19324, 00 грн. - за лютий 2023 року, 32516, 15 грн. - за березень 2023 року, суми доходу вказані без вирахування податків з доходу фізичних осіб (а.с. 18).
Згідно довідки КП «Парки Херсона» ХМР №01-10/264 від 26 червня 2023 року, вбачається що залишок заробітної плати, що підлягає до виплати ОСОБА_1 складає 48733, 43 грн., з вирахуванням податків з доходів фізичних осіб та військового збору - 39230, 41 грн ( у тому числі 2007, 03 грн. за листопад 2022 року, період простою) (а.с. 81).
Відповідно до ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством (при стягненні аліментів; відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також втратою годувальника; відшкодуванні збитків, заподіяних злочином; у разі коли особи, які купують товари у розстрочку, здійснюють виплати за виконавчими документами) - 50% заробітної плати.
Відповідно до вимог ПК України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику наступні податки - податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) 18% та військовий збір (ВЗ) 1,5%.
Таким чином, до виплати позивачу підлягає сума заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 48733, 43 грн., яка складається з: заборгованість по заробітній платі за період простою у розмірі 6272,00 грн. * 4 = 25088,00 грн. + 2007,03 грн. заборгованість за листопад 2022 року, + 14112,00 грн. - заборгованість за червень 2022 року, + 7526, 40 грн. - заборгованість за травень 2022 року, що також підтверджується довідкою №01-10/264 від 26 червня 2023 року, виданою відповідачем, з подальшим стягнення відповідних податків та зборів (а.с. 81).
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі звільнення працівника, керівництво повинно провести з ним повний розрахунок, не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо працедавець при звільненні працівника несвоєчасно провів з ним повний розрахунок, то відповідно до ст. 117 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку («вимушений прогул»).
Встановлено, що наказом КП «Парки Херсона» ХМР №77/1 від 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 переведено на посаду фахівця садово-паркового господарства з оплатою праці відповідно до штатного розпису з 02 лютого 2023 року (а.с. 11-13).
Наказом КП «Парки Херсона» ХМР №105 від 24 березня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади фахівця зеленого господарства з 31 березня 2023 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 14).
У поданій позовній заяві позивач зазначила, що з 01 грудня 2022 року по день звільнення 31 березня 2023 року відповідачем було проведено розрахунок по заробітні платі у повному обсязі, однак за період простою заборгованість не погашена, що не заперечується відповідачем.
Тобто, станом на день звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з травня по листопад 2022 року складає 48733, 43 грн.
Правила обрахунку середнього заробітку визначені Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Згідно п. п. 2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Враховуючи, що те, що середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто звільнення позивача, судом для розрахунку середнього заробітку приймається до уваги заробітна плата ОСОБА_1 за січень та лютий 2023 року.
Позивач для розрахунку середнього заробітку надав суду довідку про доходи №01-10/139 від 11 квітня 2023 року. На спростування наданих позивачем доказів щодо розміру її заробітної плати, відповідач будь-яких доказів не надав, а тому суд для розрахунку середнього заробітку приймає до уваги вищевказану довідку, які видана відповідачем позивачу.
Судом встановлено, що заробітна плата позивача у січні 2023 року становила 19324,00 грн, в лютому 2023 року - 19324,00 грн (а.с. 18).
Згідно режиму роботи КП «Парки Херсона» ХМР, для робітників парків, у тому числі посади ОСОБА_1 , встановлено 6 денний робочий тиждень. Загальна кількість відпрацьованих днів позивачем у січні 2023 року склала 26 днів, у лютому 2023 року 24 робочих днів.
Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати, обчислений відповідно до положень Порядку №100, становить:
19324,00 грн. + 19324,00 грн. = 38648,00 грн.
38648,00 грн. / 50 (відпрацьовані робочі дні) = 772,96 грн. (середньоденна заробітна плата).
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, відповідно до заявлених позовних вимог, за період з 1 квітня 2023 року по 04 липня 2023 року, що становить 80 дні, в розмірі 61836,80 грн, з розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача 772,96 грн. х 80 днів = 61836, 80 грн.
При цьому, суд вважає доводи відповідача про те, що при розрахунку середньої заробітної плати необхідно виходити із заробітної плати за травень, червень 2022 року необґрунтованими, так як згідно Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто звільнення позивача, якими були січень та лютий 2023 року.
Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що судом першої в резолютивній частині оскаржуваного рішення було допущено описку в розмірі стягуваної суми, через що вважали незрозумілість в подальшому при виконанні рішення, судова колегія такий довод вважає не слушним, так як скаржник не був позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки, так як суті визначеної суми не впливає.
Доводи, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано вимоги Податкового кодексу України,щодо податків на доходи фізичних осіб -18% та військовий збір -1,5%, враховуючи такі помилки суду першої інстанції вважали, що позивач у справі отримує суму більшу на 19,5%, не заслуговують на задоволення так як, судом першої інстанції застосовуються правила обрахунку середнього заробітку визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”.
Доводи, що фінансування КП “Парки Херсона” здійснюється за рахунок міського бюджети, та враховуючи, що і по теперішній час обслуговувана територія відповідачем знаходиться під постійними обстрілами в районі проведення бойових дій, працівники якого зазнають поранень при виконанні трудових обов'язків , а також наявні випадки гибелі працівників, які також потрібно компенсувати, судовою колегією також вважається не слушним, у зв'язку з чим в даному спорі порушено права позивачки на отримання плати за її труд, скрутне становище підприємства в умовах військового стану - є форс-мажорними , які не повинні впливати на порушення прав отримання заробітної плати.
Судова колегія виходячи з викладеного бере до уваги практику Верховного Суду у постановах № 904/3886/21 від 25 січня 2022 року, від № 917/1053/18 16 липня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду , а саме те , що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, на підставі вищевикалдених обставин необґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому застосовувати при ухваленні такі позиції судова колегія вважає не вірним, адже це порушить право на утримання заробітної плати позивачки, що порушує вимоги діючого Закону.
Доводам апеляційної скарги, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги жодних доводів та обставин щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву від 01.06.2023 та відзиві на заяву про уточнення позовних вимог від 04.07.2023, що були надані до суду судом першої інстанції надано належної правової оцінки в тій частині де судом проведено самостійно розрахунок заборгованості по невиплаченій заробітній платі, а тому судова колегія не вважає його слушним.
Враховуючи вищезазначене, виходячи з досліджених матеріалів заяви та системного аналізу наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо розміру стягуваної суми.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Наведені в апеляційній скарзі які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім тог,о судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2024року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді Ю.П. Лозко
Н.В. Стахова