05.04.24
33/812/163/24
Справа № 484/672/24
Провадження № 33/812/163/24
Іменем України
05 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Коломієць В.В.
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участю захисника - адвоката Єрмоленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 лютого 2024 року серії ААД №582492 01 лютого 2024 року о 07: 40 год. в м. Первомайськ по вул. Вокзальній, 30, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «DAEWOO», д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 -адвокат Шалару О.І. - подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови суду, просив її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 зазначав, що у працівників поліції не було визначених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинки транспортного засобу, на якому рухався ОСОБА_1 , оскільки водій не порушував ПДР України, а тому усі наступні вимоги поліції, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, він не був зобов'язаний виконувати. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17. Захисник звертає увагу, що долучений до протоколу відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки на DVD-диску міститься три відеофайли, на двох із них не відображено ні дати ні часу, а на одному із цих відеофайлів, загальною тривалістю 1 хвилина, відображена дата: 01.02.2024 року, час 07 год 53 хв., при тому, що в протоколі серії ААД №582492 01лютого 2024 року зазначено час 07 год 40 хв. Також на даному відеофайлі не відображено ані як було зупинено транспортний засіб ОСОБА_1 , ані особу, яка ним керувала, відеозапис не є безперервним, що свідчить, на думку апелянта, що він змінювався (редагувався) особою, яка копіювала його на DVD-диск. В матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування транспортним засобом, йому не були роз'яснені права, передбачені ст. 55, 56 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАп, не було вручено копію протоколу. З відеозапису вбачається, що поліцейський не вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, а тому працівник поліції не мав право складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Захисник ОСОБА_3 зазначає, що підставою складання протоколу стала думка інспектора поліції, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя), однак з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мав звичайну координацію рухів, у нього не було порушення мови, тремтіння пальців рук, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка була адекватна. Крім того, ОСОБА_1 є військовослужбовцем і саме 01 лютого 2024 року він зранку поспішав до місця проходження служби, оскільки заступав на добове чергування, позитивно характеризується керівництвом, був нагороджений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі». Вважає, що працівником поліції була порушена процедура розгляду справи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що є достатньою підставою для скасування рішення.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Єрмоленко А.В. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вважаю, що суд першої інстанції наведених вище вимог законодавства дотримався.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачений обов'язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.п."а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення в повному обсязі підтверджена.
Так, відповідно до протоколу серії 01 лютого 2024 року серії ААД №582492 01 лютого 2024 року о 07: 40 год. в м. Первомайськ по вул. Вокзальній, 30, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «DAEWOO», д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 .
До протоколу долучено його пояснення де він зазначив, що він керував «DAEWOO», д/н НОМЕР_1 , вчора випив пива, продувати алкотестер не буде, в лікарню їхати не буде (а.с. 2).
З проведеної працівниками поліції відеозйомки вбачається, що поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі, від чого той відмовився (відео 07:53:54- 07:54:26).
Отже дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов'язку водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Також не можуть бути прийняті судом до уваги посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, оскільки в ній йде мова про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, складеної на водія, який на вимогу працівника поліції не пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тобто стосується обставин, що є відмінними від обставин справи, яка переглядається в апеляційному порядку.
З приводу доводів апеляційної скарги захисника про неналежність та недопустимість як доказу у справі відеозапису, долученого до матеріалів справи, то слід зазначити наступне.
Надані відеозаписи сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації, містять відеофайли, які є цілісними та безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а відсутність на двох відеофайлах дати та часу не можуть свідчити про неналежність та недопустимість такого відеозапису, як про це зазначає захисник. На відео чітко зафіксовано увесь перебіг події, які підтверджують обставини справи, а саме на відеофайлі № 2 (23 секунди) зафіксовано рух транспортного засобу «DAEWOO», д/н НОМЕР_1 та його зупинку, на відефайлі №1 (25 секунд) зафіксовано, як водій ОСОБА_1 виходить з-за керма автомобіля «DAEWOO», д/н НОМЕР_1 до поліцейського, на відеофайлі б/н (07:53:40 -07:54:40) зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки та в медичному закладі на вимогу поліцейських та роз'яснення йому його прав. Також на вищевказаному відеозаписі зафіксовано, як на твердження працівника поліції «Ви керували даним транспортним засобом» та запитання «Який транспортний засіб у вас, номерний знак пам'ятаєте?» Водій ОСОБА_1 відповів: «DAEWOO SENS», 8509», що спростовує доводи захисника, щодо невстановлення особи, що керувала транспортним засобом.
Доводи щодо невідповідності часу, вказаного у протоколі 07:40 год, з відеозаписом події 07:53 год,. не заслуговують на увагу, оскільки незначна розбіжність у часі вказаному в протоколі та часі, що міститься на записі, не може бути підставою для скасування постанови суду, оскільки це логічно пояснюється технічними особливостями роботи пристрою, який може не співпадати з точним часом.
Твердження захисника Шалару О.І. в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Щодо доводів про відсутність в матеріалах справи акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, апеляційний суд зауважує, що тимчасове затримання транспортного засобу, яке регламентоване ст. 265-2 КУпАП, не містить вимоги затримувати транспортний засіб при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав, оскільки вони спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції роз'яснював ОСОБА_1 його права як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та на запитання поліцейського: «Вам це зрозуміло?» ОСОБА_1 відповів: «Так» ( відео файл № 3 07:54:25 -07:54:32), а також змістом протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про роз'яснення особі його прав, передбачених статтею 63 Конституції України та 268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь зауважень стосовно нероз'яснення йому цих прав.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки таке спростовується відміткою у вказаному протоколі про отримання ОСОБА_1 другого примірнику, де він поставив свій підпис (а.с. 1).
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд з метою визначення стану сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, передбачено також, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ цієї інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз наведених положень нормативних актів свідчить про те, що водій транспортного засобу направляється на огляд до закладу охорони здоров'я у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, та згоди пройти у закладі охорони здоров'я, відповідно, і направлення на огляд до закладу охорони здоров'я оформлюється у випадку, коли водій погодився пройти огляд у названому закладі.
ОСОБА_1 на огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я, не погодився, а тому складання поліцейським направлення обов'язковим не було.
Не можна вважати обґрунтованим і посилання захисника на відсутність встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу
Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Факт виявлення у ОСОБА_1 таких ознак алкогольного сп'яніння як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя - підтверджується відображенням цих ознак у протоколі про адміністративне правопорушення та з відеозапису, на якому поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що він має ознаки сп'яніння, зокрема запах алкоголю, тремтіння пальців рух (відео 07:53:53 07:53:56).
Також не заслуговують на увагу посилання захисника на те, що ОСОБА_1 01 лютого 2024 року зранку поспішав до місця проходження служби, так як заступав на добове чергування та не мав часу на проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки причини відмови від проходження огляду не впливають на склад правопорушення.
Апеляційний суд враховує характеристику ОСОБА_1 , яка видана Командиром роти військової частини (а.с. 20), відповідно до якої останній характеризується позитивно, як дисциплінований, сумлінний військовослужбовець, проте суд зауважує на тому, що зазначені обставини не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На переконання апеляційного суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
За такого немає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що просить апелянт.
З огляду на викладене, прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, залишити без задоволення.
Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду В.В. Коломієць