02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 594/77/24 пров. № А/857/4460/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу до Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Борщівського районного суду Тернопільської обл. від 12.02.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Губіш О.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 33 хв. 12.02.2024р., м.Борщів Тернопільської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
12.01.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ББА № 574425 від 02.01.2024р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-3).
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської обл. від 12.02.2024р. заявлений позов задоволено; скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення поліцейського СРПП відділення поліції № 1 (м.Борщів) Чортківського відділу поліції Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Тернопільській обл. Томкевича Н.Р. серії ББА № 574425 від 02.01.2024р. про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП в розмірі 510 грн.; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрито; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.34-36).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ НП в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати (а.с.40-45).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем допущено порушення п.9.8 Правил дорожнього руху /ПДР/: керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без ввімкнення ближнього світла, що зафіксовано поліцейським в установленому порядку. Після зупинки керованого позивачем автомобіля відбувся розгляд справи, за результатом якого позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. При цьому, відповідачем дотримана процедура розгляду справи; до матеріалів справи долучений CD-диск із відеозаписом правопорушення та розгляду справи, що в силу приписів ст.99 КАС України є належним доказом.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії ББА № 574425 від 02.01.2024р., винесеної поліцейським СРПП відділення поліції № 1 (м.Борщів) Чортківського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській обл. сержантом поліції Томкевичем Н.Р., о 15 год. 30 хв. 02.01.2024р., на автодорозі Р-24 між населеними пунктами м.Борщів - с.Ланівці позивач керував в світлу частину доби легковим автомобілем марки «Volkswagen», модель «Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п.9.8 ПДР.
На підставі наведеного, відповідач визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.8).
До постанови додається відео з нагрудної камери поліцейського (реквізити нерозбірливо) (а.с.25).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідачем не доведений, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих обставин останній не представив.
За таких обставин в діях позивача є відсутнім склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.9.1 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
Згідно з п.9.8 ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.
На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
В частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, спірна постанова серії ББА № 574425 від 02.01.2024р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, вказана постанова містить посилання на єдиний доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення - відеозапис з нагрудної відеокамери.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказу - відеозапису колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП:
ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч.4).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Посилання на жоден із цих доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Представлений відеозапис з нагрудної камери поліцейського не фіксує факт вчинення позивачем порушення ПДР, а стосується розгляду поліцейським справи до адміністративне правопорушення на місці вчинення такого.
На підставі наведеного, відповідач неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП; складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, не представлено.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та помилково накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Водночас, диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
При цьому, слід розрізняти порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами /п.п.19.1-19.9 ПДР/ та порушення правил користування попереджувальними сигналами /п.п.9.1-9.12/ при початку руху чи зміні його напрямку.
Попереджувальні сигнали застосовуються для своєчасного інформування учасників дорожнього руху про намір виконати маневр (а), привертання уваги до транспортного засобу (б, в, г, ґ, д), виділення транспортного засобу в потоці (г, д) і попередження в небезпечних ситуаціях (б, в, г, ґ).
Таким чином, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби поза межами населених пунктів відноситься до попереджувальних сигналів, метою якого є привертання уваги до транспортного засобу, виділення транспортного засобу в потоці і попередження в небезпечних ситуаціях.
Отже, на виконання цих вимог водій може розпочати рух автомобіля лише за наявності увімкненого ближнього світла фар у світлу пору доби, а тому порушення вимог п.9.8 ПДР, яке виявлено поза межами населеного пункту під час руху автомобіля підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст.122 КУпАП.
Покликання відповідача в спірній постанові про вчинення порушення поза межами населеного пункту є ключовим для вирішення питання щодо порушення правил користування попереджувальними сигналами.
Зафіксовані представленим доказом обставини викликають обґрунтований сумнів в тому, що позивач допустив порушення правил користування попереджувальними сигналами поза межами дії дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту», 5.50 «Кінець населеного пункту».
Зокрема, будь-якого підтвердження розташування на ділянці автодороги Р-24 між населеними пунктами м.Борщів - с.Ланівці вказаних дорожніх знаків відповідач не надав.
Представлений відеозапис не містить інформації щодо місця розташування дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту», 5.50 «Кінець населеного пункту» та зони їхньої дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.
Також в спірній постанові є відсутніми покликання на докази місцезнаходження вказаних дорожніх знаків та зони їхньої дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги, що надало б можливість встановити фактичні обставини вчинення розглядуваного правопорушення.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем не представлено.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких умов відповідачем помилково винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 574425 від 02.01.2024р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за недотримання вимог п.9.8 ПДР. Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Звідси, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Наведені вимоги в розглядуваному випадку судом дотримані, оскільки останнім прийнято рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Таким чином, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ НП в Тернопільській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.271, 272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Борщівського районного суду Тернопільської обл. від 12.02.2024р. в адміністративній справі № 594/77/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 04.04.2024р.