04 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4107/23 пров. № А/857/16100/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року (суддя - Ланкевич А.З., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еліста-1" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство "Еліста-1" у березні 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900213/1 від 09.12.2022 року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900214/2 від 09.12.2022 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що митний орган безпідставно визначив митну вартість товарів з використанням резервного методу та відмовив у митному оформленні за ціною контракту. Позивач вважає, що висновки митного органу щодо наявності розбіжностей тощо у поданих під час митного оформлення документах не відповідають дійсності, оскільки задекларована ним у митних деклараціях митна вартість товару за основним методом (за ціною контракту) підтверджена наданими Митниці документами, які не містять неточності чи розбіжності. Зазначив, що під час митного оформлення товару до митної декларації було надано всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), для підтвердження митної вартості, визначеної за першим методом (за ціною контракту). Своєю чергою, митний орган не врахував умови поставки товару, визначені у зовнішньоекономічному контракті, і безпідставно, за відсутності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, витребував додаткові документи на підтвердження задекларованої декларантом митної вартості, так само, як і безпідставно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів: не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервного методу і в подальшому відмовив у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску товарів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тому, на його думку, митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про що зазначено у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування та витребувано саме ті документи, які могли ці сумніви усунути. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900165/2 від 02.11.2022 року та №UA209000/2022/900166/2 від 03.11.2022 року є правомірними.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 25.05.2022 року між позивачем, як покупцем, та компанією SHAOXING SNOWPEAK SPORTS EQUIPMENT CO., LTD, як продавцем, укладено договір №25/05-2022, за умовами якого продавець на умовах цього договору продає покупцеві продукцію китайського походження для ввезення на митну територію України, іменовані надалі «продукція», а покупець приймає її і за неї платить.
Згідно п.1.2. договору, предметом договору є продукція, відповідна виставленим інвойсам, які є невід'ємною частиною договору, що поставляється продавцем і підготовлена до прийому в партіях, на основі замовлень покупця.
Продавець продає покупцю продукцію в асортименті і за цінами, вказаними в інвойсі. Покупець здійснює оплату вартості продукції відповідно до умов, вказаних в інвойсах на кожну поставку. Ціна в інвойсі зазначена в Євро або в доларах США. Умови платежів: 100% передоплата або як зазначено в інвойсі (п.п.2.1-2.3 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, доставка здійснюється відповідно до умов EXW протягом 1 місяця з дати здійснення передоплати, якщо іншого не зазначено в додатку до договору і/або в поточному інвойсі.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець передає продавцю письмові замовлення, що містить асортимент, кількість, а також умови поставки продукції.
Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №21SP183 від 31.05.2022 року, SHAOXING SNOWPEAK SPORTS EQUIPMENT CO., LTD здійснило поставку товару на користь позивача на загальну суму 41993,90 Євро.
09.12.2022 року декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №22UA209170097946U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (пневматична зброя калібру не більше як 4,5 мм та швидкістю польоту кулі не більше як 100 метрів за секунду - гвинтівки - 5200,00 штук).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №22UA209170097946U5, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист №21SP183 від 31.05.2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) №21SP183 від 31.05.2022 року; автотранспортну накладну б/н від 17.11.2022 року; зовнішньоекономічний договір №25/05-2022 від 25.05.2022 року; копію митної декларації країни відправлення №22PL402010NS5I8IN61 від 17.11.2022 року.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення від 08.12.2022 року наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Позивач зазначив, що, окрім вже долучених до митної декларації, інших документів подати не може, у зв'язку із чим просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
09.12.2022 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900213/1, в графі 33 якого вказано: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне:
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне
- у рахунку-фактурі зазначено термін оплати - попередня оплата, проте платіжні документи до митного оформлення не надано;
- у п.3.1. договору зазначено, що товар поставляється на умовах EXW (без зазначення редакції Інкотермс та конкретного пункту відправки); поставка товару здійсненна на умовах CPT Львів, умови п.3.1. Контракту передбачають можливість зміни умов, проте у п.8.1. Контракту зазначено, що будь яка поправка до Контракту повинна бути зроблена у письмовій формі та підписана продавцем та покупцем. Зазначений документ до митного оформлення не надано;
- у п.3.2 договору зазначено, що покупець передає продавцю замовлення, що містить асортимент, кількість та умови поставки продукції. Зазначений документ до митного оформлення не надано;
- у товаросупровідних документах (CMR, інвойс, пакувальний лист у розділі «подробиці транспортування» зазначено маршрут - Нінгбо (Китай) до Гданськ (Польща), подальший маршрут пересування товару не визначено;
- у договорі зазначено, що вартість тари та упаковки включено до ціни товару, проте, відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах.
Виходячи з вищенаведеного та договірних відносин між покупцем та продавцем, до митної вартості не включені витрати, передбачені ч.10 ст.58 МК України, чим порушено ч.10 та ч.21 ст.58 МК України.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом нічого не надіслано. Відмовою у наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених ч.ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в митному органі та в декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України), методу 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом для інформації для коригування митної вартості для т.1 слугувала МД від 26.09.2022 року №UA100380/2022/311136, де митна вартість становить на рівні 4,09 доларів США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/002498. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2022 року №UA209000/2022/900214/1.
07.07.2022 року між Приватним підприємством «ЕЛІСТА-1», як покупцем, та компанією DONGGUAN LYCHON HARDWARE CO., LTD, як продавцем, укладено договір №07/07-2022 від 07.07.2022, згідно з умовами якого продавець на умовах цього договору продає покупцеві продукцію для ввезення на митну територію України, іменовані надалі «продукція», а покупець приймає її і за неї платить.
Згідно п.1.2 договору, предметом договору є продукція, відповідна виставленим інвойсам, які є невід'ємною частиною договору, що поставляється продавцем і підготовлена до прийому в партіях, на основі замовлень покупця.
Продавець продає покупцю продукцію в асортименті і за цінами, вказаними в інвойсі. Покупець здійснює оплату вартості продукції відповідно до умов, вказаних в інвойсах, на кожну поставку. Ціна в Інвойсі зазначена в доларах США. Умови платежів: 100% післяплата або як зазначено в інвойсі (п.п.2.1-2.3 договору).
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, доставка здійснюється відповідно до умов EXW протягом 60 календарних днів з дати здійснення замовлення, якщо іншого не зазначено в додатку до договору і/або в поточному інвойсі. Покупець передає продавцю письмові замовлення, що містить асортимент, кількість, а також умови поставки Продукції.
На виконання умов цього договору та згідно рахунку-фактури (інвойсу) №ZF-LC20092801 від 15.07.2022 року, DONGGUAN LYCHON HARDWARE CO., LTD здійснило поставку товару на користь позивача на загальну суму 2707,4 доларів США.
09.12.2022 року декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №22UA209170097949U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (кульки до пневматичної зброї сталеві з покриттям, калібру 4,5 мм та швидкістю польоту кулі не більше як 100 метрів за секунду).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №22UA209170097949U2, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист б/н від 15.07.2022 року; проформу-інвойс №ZF-LC20092801 від 15.07.2022 року; автотранспортну накладну б/н від 17.11.2022 року; зовнішньоекономічний договір №07/07-2022 від 07.07.2022 року.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення від 08.12.2022 року наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Позивач зазначив, що, окрім вже долучених до митної декларації, інших документів подати не може, у зв'язку із чим просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
09.12.2022 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900214/1, в графі 33 якого вказано: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне:
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- відповідно до контракту №07/07-2022 від 07.07.2022 року п.3.1. «Доставка здійснюється відповідно до умов EXW протягом 60 календарних днів з дати здійснення замовлення, якщо інше не передбачено в додатку до договору» В інвойсі зазначені умови поставки CPT, також інвойс датований 15.07.2022 року, чим порушено термін поставки відповідно до п.3.1 контракту;
- п.3.2 контракту передбачено «покупець передає продавцю письмові замовлення, що містить асортимент, кількість, а також умови поставки продукції», дане замовлення до митного оформлення не подавалося;
- відповідно до п.8.1. контракту, будь які зміни до контракту повинні бути зроблені в письмовій формі та підписані обома сторонами, жодних мін до контракту не подавалося, а умови поставки відрізняються у документах.
Виходячи з вищенаведеного та договірних відносин між покупцем та продавцем, до митної вартості не включені витрати, передбачені ч.10 ст.58 МК України, чим порушено ч.10 та ч.21 ст.58 МК України.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом нічого не надіслано. Відмовою у наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених ч.ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України). Застосовано метод 2б (ст.60 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100350/2022/614975 від 07.12.2022 року, де митна вартість становить на рівні 4,09 доларів США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/002496. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2022 року №UA209000/2022/900214/1.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900213/1 від 09.12.2022 року та №UA209000/2022/900214/1 від 09.12.2022 року, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900213/1 від 09.12.2022 року та №UA209000/2022/900214/1 від 09.12.2022 року не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування.
За приписами частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За вимогами статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою, четвертою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов'язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов'язком декларанта.
Матеріалами справи встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсах (фактурах) №21SP183 від 31.05.2022 року (41993,90 євро) та №ZF-LC20092801 від 15.07.2022 року (2707,40 доларів США).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, а саме:
до МД№22UA209170097949U2: пакувальний лист б/н від 15.07.2022 року; проформу-інвойс №ZF-LC20092801 від 15.07.2022 року (із неправильною датою - від 28.09.2020 року, підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи лист (а.с.66) від компанії DONGGUAN LYCHON HARDWARE CO., LTD); автотранспортну накладну б/н від 17.11.2022 року; зовнішньоекономічний договір №07/07-2022 від 07.07.2022 року;
до МД №22UA209170097946U5: пакувальний лист №21SP183 від 31.05.2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) №21SP183 від 31.05.2022 року; автотранспортну накладну б/н від 17.11.2022 року; зовнішньоекономічний договір №25/05-2022 від 25.05.2022 року; копію митної декларації країни відправлення №22PL402010NS5I8IN61 від 17.11.2022 року.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Стосовно посилань апелянта на те, що умови поставки у поданих позивачем документах відрізняються від тих, що визначені договорами від 25.05.2022 року та від 07.07.2022 року, суд, проаналізувавши цитовані вище п.п.2.1-2.3, п.3.1 договору №25/05-2022 від 25.05.2022 року та п.п.2.1-2.3, п.3.1 договору №07/07-2022 від 07.07.2022 року, приходить висновку про те, що сторонами встановлено пріоритет умов про ціну товару, порядок його оплати і поставки у відповідному інвойсі, що, в свою чергу, не потребує укладення між сторонами додаткових змін чи угод.
Так, згідно до інвойсу №21SP183 від 31.05.2022 року визначено: умови поставки CPT Львів; передоплата; загальна вартість товару, з огляду на особливості поставки - 41993,90 Євро.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №5 від 16.06.2022 року, позивач у повному обсязі (41993,90 євро) здійснив оплату за товар на користь SHAOXING SNOWPEAK SPORTS EQUIPMENT CO., LTD.
Згідно до інвойсу №ZF-LC20092801 від 15.07.2022 року визначено: умови поставки CPT Львів; оплата - 100% післяплата; загальна вартість товару, з огляду на особливості поставки - 2707,40 доларів США.
При цьому, суд враховує, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка), не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічне правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17.
Стосовно тверджень апелянта про те, що в інвойсі №ZF-LC20092801 зазначено неправильну дату - від 28.09.2020 року, то в матеріалах справи міститься лист від компанії DONGGUAN LYCHON HARDWARE CO., LTD (а.с.66), в якому вказано, що коректною слід вважати дату - 15.07.2022 року.
Втім, зазначений недолік, на думку суду, не є підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності містять ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Стосовно доводів про те, що вартість тари та упаковки включено до ціни товару, проте відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах, суд враховує таке.
Згідно з п.2 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Як встановлено судом, відповідно до п.3.3 договору №25/05-2022 від 25.05.2022 року, продавець зобов'язується відвантажувати продукцію у відповідній упаковці, яка повинна повністю забезпечувати її збереження при транспортуванні, з урахуванням перевантаження і зберігання. В той же час, згідно п.2.1 договору, продавець продає покупцю продукцію в асортименті і за цінами, вказаними в інвойсі.
З огляду на викладене, за умовами договору, пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, а тому посилання відповідача на відсутність у поданих позивачем до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення/не включення вартості упаковки (пакування) до складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, є безпідставними.
Такий підхід щодо застосування положень МК України демонструвався Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 09.11.2022 року у справі №815/2162/17 та від 17.01.2023 року у справі №160/7901/18.
Стосовно доводів апелянта про відсутність письмових замовлень, то, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, замовлення на поставку товару формувалися шляхом обмінну електронних листів між відповідальними особами позивача та його постачальників, на підтвердження чого додав копії скріншотів ділової переписки у програмі «Skype». Підсумковий асортимент товару, його ціна та умови поставки і оплати відображені у інвойсах.
Тобто такі умови у даних господарських відносинах між позивачем та його постачальниками вказувались, виходячи із умов договорів, саме у інвойсах №21SP183 від 31.05.2022 року та №ZF-LC20092801 від 15.07.2022 року.
Стосовно посилань апелянта на те, що у товаросупровідних документах (CMR, інвойс, пакувальний лист у розділі «подробиці транспортування» зазначено маршрут - Нінгбо (Китай) до Гданськ (Польща), подальший маршрут пересування товару не визначено (по МД №22UA209170097946U5), суд вказує, що згідно інвойсу №21SP183 від 31.05.2022 року шлях доставки визначено Нінгбо (Китай) - до Гданськ (Польща).
Поряд з цим, згідно вантажної накладної (CMR), що була подана до митного оформлення, вказано шлях доставки Ряшів (Польща) - Львів (Україна).
Зазначеним спростовуються доводи відповідача про відсутність доказів переміщення товару до позивача.
Стосовно тверджень апелянта про порушення термінів доставки, суд не приймає такі до уваги, адже відповідачем не доведено як вказане впливає на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів і обраного методу її визначення.
Стосовно тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Колегія суддів зазначає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи).
Стосовно доводів апелянта про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Інші ж твердження відповідача щодо неточностей у документах, які, на його думку, не давали митному органу пересвідчитися у правильності визначеної позивачем митної вартості товару, не були покладені в основу для прийняття спірних у справі індивідуальних актів.
Стосовно визначення митної вартості товару за резервним методом слід зазначити наступне.
Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованих товарів обґрунтовано митним органом з посиланням на митні декларації №UA100380/2022/311136 від 26.09.2022 року та №UA100350/2022/614975 від 07.12.2022 року.
З даного приводу суд враховує, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 07.12.2018 року по справі №809/4367/15 та від 20.06.2023 року по справі №1.380.2019.006247).
Крім того, відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Апеляційний суд резюмує, що подані позивачем документи для митного оформлення товарів дають змогу встановити митну вартість товарів, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товарів. Доводи апеляційної скарги не спростовують даних висновків.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року в справі №380/4107/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
В. С. Затолочний