25 березня 2024 р.Справа № 440/7755/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Токар А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/7755/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУПФУ в Полтавській області), Головного Управління Державної служби країни з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач-2, ГУ ДСНС у Полтавській області), в якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови йому у видачі наказу про перегляд обрахунку вислуги років з послідуючим зарахуванням періоду служби в ЗСУ в 2015 -2017р.р. до загальної вислуги років (страхового стажу), направленні необхідних документів для призначення пенсії від ДСНС України "за вислугу років" за п.(б) ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ), а також відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби за рівноцінною посадою з моменту набуття права на пенсію;
- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови йому у обрахуванні пенсії з останньої штатної посади в ДПО МВС, призначенні та виплаті пенсії від ДСНС за нормами Постанови КМУ №704, залученні до пенсійної справи надані архівні документи, які зазначають періоди служби в ДПО МВС України у 1987-2001 роках;
- зобов'язати відповідача-2 видати наказ про перегляд обрахунку його вислуги років з послідуючим зарахуванням періоду служби в ЗСУ в 2015 -2017 р.р. до загальної вислуги років (страхового стажу), направленні необхідних документів для призначення пенсії від ДСНС України "за вислугу років" за п.(б) ст.12 Закону № 2262-ХІІ, а також відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби за рівноцінною посадою з моменту набуття права на пенсію;
- зобов'язати відповідача-1 перевести його з пенсії МО на пенсію ДСНС України з обрахунком пенсії із застосуванням грошового забезпечення рівноцінного останній посаді в Державній пожежній охороні, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що він звернувся до ГУ ПФУ із заявою про повернення нарахування пенсії з урахуванням останньої займаної посади в державній пожежній охороні МВС України станом на 24.12.2001 (особи середнього офіцерського складу) - правонаступник ДСНС. Другою заявою звернувся до ГУ ДСНС України в Полтавській області та до Департаменту роботи з персоналом ДСНС України про зарахування йому до вислуги років періоду проходження військової служби (контракт із ЗСУ 2015-1017). Зарахування просив провести посилаючись на ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про оборону України", ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", даний період служби зараховується до роботи за спеціальністю, до вислуги років державної служби, страхового стажу. В зверненні до ДСНС просив видати наказ про перегляд його вислуги років з урахуванням, як календарних військових так і з наявного страхового стажу та за наданими їм правом уповноваженої особи подавати необхідні документи до пенсійного фонду. До обох відповідачів були подані заяви та копії наказів, других документів, які підтверджують проходження цього виду служби. З 1987-по 2001 рік він був професійним пожежним, перебував на посадах рядового складу в подальшому після закінчення Черкаського пожежного училища на посадах офіцерського складу. Попередній набутий досвід, як професійного пожежного, дозволив зайняти посаду пожежного в ЗСУ. Відповідно до наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, яким затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей ( далі - Положення №530), при повторному прийому на службу до ЗСУ (в період мобілізації) обрахунок проводять ті органи і за тими нормами, в яких особа проходила службу раніше. На останній займаній посаді він мав звання капітана внутрішньої служби, посаду - старшого інспектора держпожнагляду-начальника ППЧ-43, що виходячи з тарифного розряду для призначення пенсії військовослужбовцям значно вище чим та, яку він мав в ЗСУ та з якої отримує пенсію на сьогодні. Апелянт зазначив, що не позбавлявся спеціального звання капітан внутрішньої служби, був звільнений з ОВС за п. "є" ст. 64 Дисциплінарного статуту ОВС за порушення дисципліни без позбавлення спеціального звання з постановкою на військовий облік особи, яка не набула граничного віку перебування в запасі Збройних Сил. Відповідно до ст. 7 Закону №2262-ХІІ має право вибору однієї державної пенсії. Пенсійне законодавство не передбачає зарахування вислуги років за послідовністю, а лише зазначає періоди, які повинні зараховуватися. Обов'язковою вимогою є лише сплата єдиного соціального внеску. Вважає, що рішення суду першої інстанції суперечить закону.
Також звернув увагу на правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 11.04.2018 по справі №806/2104/17 та від 24.11.202 по справі №822/3008/17, в яких зазначено, що “військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги (абз. 5, 7, п. 10 Постанови №393).
Апелянт вважає, що військовослужбовець, що звільняється з військової служби крім військовослужбовців строкової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги за наявності вислуги 10 років і більше. Правовими нормами Порядку №393 та Закону №2262-ХІІ визначено періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Зазначив, що ч.2 ст. 9 Закону №2262-ХІІ встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 і більше. Саме причина неотримання даного виду допомоги і змусила апелянта звернутися до суду. Ним були надані докази, включаючи відмову в даній виплаті суб'єктами владних повноважень як ДСНС України так і Міністерством оборони України. Міністерство оборони України не є стороною по справі, але суд першої інстанції не був позбавлений права на припинення протизаконних дій даного суб'єкта владних повноважень за власної ініціативи.
Також вважає неприпустимим посилання суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, на періоди служби станом на 2001 рік - часом першого звільнення з ДПО МВС. Апелянт зазначає, що вимоги обґрунтовуються саме після набуття права на пенсію у 2017 році.
Апелянт вважає незаконними посилання суду першої інстанції, що ним не надано доказів на підтвердження звернення до ГУ ПФУ в Полтавській області з вимогою обрахувати пенсію від ДСНС з останньої штатної посади в ДПО МВС . До суду була надана відповідь ГУ ПФУ в Полтавській області №1055/Г-03 від 18.06.2018 та відповідь Головного управління пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики №Г-6222/0/4-22 від 28.06.2022 із зазначенням номерів звернень, з якими він звертався стосовно переходу на пенсію від ДСНС та виплати одноразової грошової допомоги. У наданій відповіді ГУ ПФУ в Полтавській області зазначено, що заява подається через уповноважений орган Міністерства, де особа проходила службу. В подальшому він звернувся до ДСНС України в Полтавській області стосовно видання наказу про перегляд вислуги років подання необхідних документів до пенсійного фонду. Згодом він продублював своє звернення до Департаменту по роботі з персоналом ДСНС України.
Апелянт також зазначив про ненадання відповідачем - ГУ ПФУ в Полтавській області відзиву на позовну заяву, що відповідно до положень ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) могло навести суд на думку визнання позову.
Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, як одержувач пенсії за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ по лінії МВС. 12.10.2017 на адресу ГУ ПФУ в Полтавській області від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло подання №УЧ.57278 від 10.10.2017 про призначення позивачу пенсії за вислугу років. До подання додано заяву позивача, розрахунок вислуги років (в якому врахований період служби в ОВС з 03.08.1987 по 24.12.2001), грошовий атестат, довідка про додаткові види грошового забезпечення. витяг з наказу Міністерства оборони України про виключення 18.07.2017 позивача із списків особового складу в/чА3384. Зазначив, що оскільки позивач звільнений зі служби 18.07.2017 з органів МОУ, підстави для переведення на пенсію по лінії ДСНС відсутні.
ОСОБА_1 надіслав до суду відповідь на відзив в якій просив повністю задовольнити позовні вимоги, шляхом ухвалення нового судового рішення Другим апеляційним адміністративним судом, скасувавши рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2023.
Вказав, що ГУ ПФУ в Полтавській області помилково зазначило, що він є пенсіонером по лінії МВС. З 18.08.2017 йому призначена пенсія по ліні МОУ за п. 12 (б) Закону №2262-ХІІ особи рядового складу з урахуванням страхового стажу (вислуга склала 26 календарних років). З посиланнями відповідача на ст. 2 "Умови пенсійного забезпечення" Закону №2262-ХІІ погоджується лише в частині призначення пенсії після звільнення зі служби , так як йому призначалася пенсія вперше. Вважає, що норму за останнім місцем служби з урахуванням загальної вислуги років до нього застосовувати не можливо, бо повторно він прийнятий на службу до другого силового органу і при прийнятті на службу до числа пенсіонерів, як це визначено в даній статті. Позивач не заперечує, що обрахунок вислуги років проводило МОУ та подавало подання і зараз він отримує пенсію Міністерства оборони з серпня 2017 року. В 2018 році він надіслав звернення про перехід на другий вид пенсії так як вважає, що в нього є всі підстави на даний вид пенсії. В цьому ж році було звернення і ДСНС про зміну вислуги років шляхом видання відповідного наказу, оскільки служба в ЗСУ зараховується до вислуги років, страхового стажу, роботи за професією. Порядок подання уповноваженими органами документів для призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ визначено постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1. Кожен силовий орган має своє положення проходження служби, тобто в деяких випадках одна і та сама особа може мати різні військові або спеціальні звання. В Законі №2262-ХІІ не зазначено, що пенсію призначати за останнім місцем служби. Судом першої інстанції не розглядалося питання щодо сплати страхових внесків за позивача МОУ чи ДПО МВС (ДСНС). Не визначалося судом до якої категорії військовослужбовців належить позивач: офіцери ДПО МВС (ДСНС) чи рядовий склад ЗСУ. Аргументи та посилання відповідача мають розбіжність, не точність та викривлену інформацію.
Просив суд враховувати попередні його заяви стосовно не застосування до нього змін внесених Правлінням Пенсійного фонду України в постанову 3-1 в 2023 році 10-1, подання та оформлення документів Закону №2262-ХІІ, а саме п.2 останнє місце служби так як він намагається вирішити це питання ще із звернень до вищестоящих органів з 2018 року, до суду звернувся в 2022 році.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, відповідач1 у відзиву на апеляційну скаргу, позивач у відповіді на відзив, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та зазначає.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 , капітан внутрішньої служби старший інспектор служби ДПН Глобинського району начальник ППЧ-43, підпорядкованої УДПО УМВС, наказом в.о. начальника УМВС України в Полтавській області від 24.12.2001 звільнений з органів внутрішніх справ за ст.64 п “є” (порушення дисципліни) 24.12.2001. Вислуга років станом на 24.12.2001 складала 16 років 04 місяці 28 днів. Безперервний стаж служби склав 14 років 04 місяці 21 день.
Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №50-РС від 18.08.2015 призначено рядового запасу ОСОБА_1 пожежним пожежного взводу, ВОС 967570А.
Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 172 від 18.08.2017 старшого солдата ОСОБА_1 , пожежного пожежного взводу, звільнено з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.08.2017 №24-РС відповідно до п. “ї” п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяці військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Календарна вислуга складає 18 років 04 місяці 28 днів, пільгова відсутня. Виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 680% до посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01 по 18 серпня 2017 року. Виплачено одноразову грошовому допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 02 повних календарних роки служби.
З 19.08.2017 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, що підтверджується матеріалами пенсійної справи №1601013193 (Міноборони).
Листом від 23.04.2020 №61-01-2555/61/12 на звернення ОСОБА_1 , ГУ ДСНС у Полтавській області направило довідку про грошове забезпечення за останні повні 24 місяці служби в розрізі складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , звільненого наказом від 24.12.2001 №105 о/с за ст.64 п.2 (за порушення дисципліни). Додатково повідомило, що згідно пункту 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” в редакції, що діяла станом на 24.12.2001, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
Вважаючи, що не ГУ ДСНС України в Полтавській області вчинило протиправні дії, які виразилися у відмові позивачу у видачі наказу про перегляд обрахунку вислуги років з послідуючим зарахуванням періоду служби в ЗСУ в 2015 -2017р.р. до загальної вислуги років (страхового стажу), направленні необхідних документів для призначення пенсії від ДСНС України "за вислугу років" за п.(б) ст.12 Закону №2262-ХІІ, а також відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби за рівноцінною посадою з моменту набуття права на пенсію та вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови йому у обрахуванні пенсії з останньої штатної посади в ДПО МВС, призначенні та виплаті пенсії від ДСНС за нормами Постанови КМУ №704, залученні до пенсійної справи наданих архівних документів, які зазначають періоди служби в ДПО МВС України у 1987-2001 роках, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звільнення за порушення дисципліни виключає можливість отримання позивачем одноразової допомоги. ГУ ДСНС в Полтавській області не звільняв позивача зі служби, не приймав рішень про оголошення вислуги років позивачу, не видавав наказів і не має повноважень на внесення змін до наказу УМВС України у Полтавській області від 24.12.2001 №105 ос. Доказів на підтвердження звернення позивача до ГУПФУ в Полтавській області з вимогою обрахувати пенсію з останньої штатної посади в ДПО МВС України у 1987-2001 роках та відмови пенсійного органу щодо цього, позивач не надає.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з п.(б) ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача 24.12.2001, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Позивач звільнений з органів внутрішніх справ України наказом Управління МВС України в Полтавській області від 24.12.2001 №105ос, цим же наказом ОСОБА_1 встановлено вислугу років 16 років 4 місяців 21 день.
Тобто на момент звільнення позивач не мав права на призначення пенсії згідно із Законом № 2262-ХІІ, у зв'язку із відсутністю відповідної вислуги років.
Відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530:
2.1. Особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону ( 2262-12 ), до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:
б) служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України (до її утворення - у Державному департаменті України з питань виконання покарань) на посадах начальницького і рядового складу - з дня призначення на відповідну посаду ..
2.13. При обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3 до Положення). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.
2.15. Попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) особового складу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього Положення), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) особового складу для долучення до особової справи військовослужбовця.
2.19. Вислуга років на пенсію, обчислена органами, зазначеними в пункті 2.12 цього Положення, доводиться під підпис військовослужбовцю, який представляється до звільнення з військової служби, на звороті розрахунку вислуги років.
Аналіз наведених приписів законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що при звільненні позивача обчислити вислугу років, оформити документи для призначення пенсії має обласний ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 “Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій” відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Щодо вимог позивача стосовно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону №2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”.
Відповідно до п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.1992 № 393, в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу:
які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
З аналізу наведеної норми колегія суддів дійшла висновку, що одноразова грошова допомога виплачується лише за останнім місцем служби. Так як останнім місцем служби позивача є Військова частина НОМЕР_1 , ГУ ДСНС у Полтавській області не має законних підстав для нарахування та виплати позивачу такої допомоги.
Щодо вимог позивача до ГУ ПФУ в Полтавській області колегія суддів зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги до ГУ ДСНС у Полтавській області та такими, що заявлені на майбутнє, оскільки дії щодо подання довідки для перерахунку пенсії позивача не вчинялися.
Враховуючи зазначені вище обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання апелянта на практику Верховного Суд викладену у постановах від 11.04.2018 по справі № 806/2104/17 та від 24.11.2022 по справі № 822/3008/17, колегія суддів вважає помилковими, оскільки справа, що розглядається стосується інших правовідносин.
Покликання апелянта на те, що суд першої інстанції міг розцінити неподання відзиву на позов як визнання позову ГУПФУ в Полтавській області не спростовує правомірності висновків суду першої інстанції, оскільки за змістом ч. 4 ст. 159 КАС України, ця норма не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб'єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.
Також безпідставним є покликання апелянта на те, що оскільки Міністерство оборони України не є стороною по справі, суд першої інстанції не був позбавлений права на припинення протизаконних дій даного суб'єкта владних повноважень за власної ініціативи, оскільки таке твердження прямо суперечить приписам ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Окрім того, колегія суддів не бере до уваги надані позивачем докази, які не надавалися до суду першої інстанції, а також нові докази, оскільки такі докази, в силу приписів ч. 4 ст. 308 КАС України можуть бути враховані лише у виняткових випадках, а апелянт не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Стосовно посилання апелянта на безпідставність твердження суду першої інстанції про те, що він не звертався до відповідача із заявою про підготовку та направлення до ГУПФУ в Полтавській області необхідних документів для призначення пенсії від ДСНС України за вислугу років , колегія суддів зазначає таке.
Досліджуючи вказаний довід колегія суддів задовольнила клопотання позивача про витребування доказів ухвалою від 04.03.2024.
На виконання вказаної ували ДСНС надано копію відповідного звернення позивача від 20.12.2021, зі змісту якої встановлено, що предметом звернення було лише питання зарахування до вислуги років у ДСНС України додаткових періодів служби, після його звільнення з державної пожежної охорони МВС України у 2021 році.
Зазначене звернення не містить жодних вимог щодо підготовки та направлення до ГУПФУ в Полтавській області необхідних документів для призначення пенсії від ДСНС України за вислугу років.
Відтак, апелянт не спростував жодними належними та допустимими доказами того, що він не звертався до уповноважених органів саме з питань підготовки та направлення до ГУПФУ в Полтавській області необхідних документів для призначення відповідної пенсії.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року по справі №440/7755/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 03.04.2024.