03 квітня 2024 р.Справа № 629/7653/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Каращук Т.О., м. Лозова, по справі № 629/7653/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив:
- поновити строк на оскарження постанови серії ЕАТ № 7790700 від 22.09.2023;
- визнати неправомірними дії Інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Микитенко Сергія Івановича при складанні постанови серії ЕАТ № 7790700 від 22.09.2023 відносно ОСОБА_1 ;
- скасувати постанову Інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Микитенко Сергія Івановича при складанні постанови серії ЕАТ № 7790700 від 22.09.2023 про накладення адміністративного стягнення за ч. 6 ст. 121 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2024 року у справі № 629/7653/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕАТ № 7790700 у справі про адміністративне правопорушення від 22 вересня 2023 року, винесену інспектором роти 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Микитенком Сергієм Івановичем, про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850,00 грн., провадження у справі - закрито.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2024 року у справі № 629/7653/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем приведено посилання на неврахування судом першої інстанції обставин, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський чітко керувався положенням ПДР та КУпАП, а відтак порушень вимог матеріального та процесуального права немає. Окрім того, свідчення позивача про те, що він передав продавцю грошові кошти, а останній документи на транспортній засіб з ключами від нього, спростовуються єдиними правилами щодо набуття права власності на автомобіль визначеними Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. Відтак, позивач здійснивши правочин на купівлю-продаж транспортного засобу не в порядку передбаченому приведеним Порядком, свідомо прийняв можливі ризики щодо не перевірки транспортного засобу працівниками Територіальних сервісних центрів МВС України за базами даних МВС України.
Позивач правом на подання письмового відзиву не скористався.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22.09.2023 о 16:28 год. в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord, д/н. НОМЕР_1 , який в подальшому було зупинено працівниками патрульної поліції, якими було висунуто вимогу про пред'явлення документів, передбачених в п. 2.1 ПДР України.
Працівниками поліції під час перевірки транспортного засобу Honda Accord, д/н. НОМЕР_1 (№ кузова НОМЕР_2 ) в базі даних НАІС ДДАІ МВС України встановлено відсутність реєстрації зазначеного вище автомобіля, натомість за свідоцтвом НОМЕР_3 зареєстровано інший транспортний засіб, а саме: автомобіль Skoda Octavia д/н НОМЕР_4 , який зареєстровано за ОСОБА_2 , номер шасі НОМЕР_5 . Оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не знайдено, були наявні підстави вважати, що воно взагалі не видавалося, то з цих підстав прийнято рішення про складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відтак, 22.09.2023 інспектором роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП Микитенком С.І. складено постанову серії ЕАТ № 7790700 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на підставі ч. 6 ст. 121 КпАП України (а.с. 5).
Відповідно до змісту постанови, 22.09.2023 о 16:28 год. в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord д/н. НОМЕР_1 , який не зареєстровано або не перереєстровано в Україні в установленому порядку, чим порушив п. 2.9 в ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн.
Таким чином, 22.09.2023 працівниками було виявлено факт відсутності реєстрації автомобіля Honda Accord д/н. НОМЕР_1 .
Також, 23.09.2023 за даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12023226240000743 за ч. 4 ст. 358 КК України із попередньою фабулою про те, що 22.09.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ознаками підробки.
Не погоджуючись з постановою серії ЕАТ № 7790700 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт виявлення 22.09.2023 працівниками поліції невідповідності діючому законодавству реєстрації автомобіля не може вказувати на наявність в діях позивача ознак ч. 6 ст. 121 КУпАП, оскільки його доводи стосовно необізнаності щодо виявленого факту є неспростованими, а такий факт підробки потребує доведення в рамках кримінального провадження № 12023226240000743 від 23.09.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України. Тобто питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України є предметом досудового слідства, яке в даний час триває, призначено необхідні судові експертизи, після проведення яких буде встановлено, чи є досліджуване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підробленим.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Так, в силу статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
При цьому, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина шоста статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Інспектор патрульної поліції, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП України виходив з того, що позивач 22.09.2023 керував транспортним засобом не зареєстрованим в Україні в установленому порядку, адже за свідоцтвом до нього (РСА №552023) зареєстровано інший транспортний засіб (автомобіль Skoda Octavia д/н НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , який зареєстровано за ОСОБА_2 ).
Відтак, 22.09.2023 інспектором роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП Микитенком С.І. складено постанову серії ЕАТ № 7790700 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на підставі ч. 6 ст. 121 КпАП України, у зв'язку з порушенням п. 2.9 "в" ПДР України (а.с. 5).
За правилами підпункту "в" пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водієві забороняється:
в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
- не належить цьому засобу;
- не відповідає вимогам стандартів;
- закріплений не в установленому для цього місці;
- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Отже вказана норма встановлює ряд заборон, серед яких, і заборона керувати транспортним засобом не зареєстрованим в Україні в установленому порядку.
При цьому, частиною першою статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII визначено, що забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Таким чином, підпункт "в" пункту 2.9 Правил дорожнього руху кореспондується з частиною першою статті 37 Закону України «Про дорожній рух».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що заборона експлуатації незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів передбачає умисну форму вини.
Так, за вимогами статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто особа має усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Колегією суддів встановлено, що 22.09.2023 о 16:28 год. в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord, д/н. НОМЕР_1 , який в подальшому було зупинено працівниками патрульної поліції, якими було висунуто вимогу про пред'явлення документів, передбачених в п. 2.1 ПДР України.
У зв'язку з тим, що працівниками поліції під час перевірки транспортного засобу Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 (№ кузова НОМЕР_2 ) в базі даних НАІС ДДАІ МВС України встановлено відсутність реєстрації зазначеного вище автомобіля, працівниками поліції було виявлено факт відсутності реєстрації автомобіля Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 .
Поряд з цим, 23.09.2023 за даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12023226240000743 за ч. 4 ст. 358 КК України із попередньою фабулою про те, що 22.09.2023 за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, 44, було виявлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ознаками підробки.
В суді першої інстанції позивач та його представник наполягали, що автомобіль Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_1 у третьої особи. На підтвердження реєстрації автомобіля законним шляхом продавцем було надано ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір комісії, договір купівлі продажу автомобіля та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які продавцю були надані попереднім власником. Перевіривши вказані документи та відповідність відомостей, зазначених в свідоцтві про реєстрацію відомостям відображеним на номерних знаках та кузові автомобіля, ОСОБА_1 передав продавцю грошові кошти, а той зазначені документи та ключі від автомобіля. Після виявлення працівниками поліції факту відсутності реєстрації на цей автомобіль він добровільно видав їм дане свідоцтво та до цього не був обізнаний про те, що належний йому автомобіль не зареєстрований у встановленому законом порядку.
Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається наявність переконливих доказів того, що ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 , тобто станом на 22.09.2023, був достовірно обізнаним про те, що за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу із серією НОМЕР_3 зареєстрований зовсім інший транспортний засіб, оскільки позивач мав при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , договір комісії № VX00719/07/2023 від 15.07.2023, договір купівлі-продажу транспортного засобу VX00719/07/2023 від 18.07.2023, акт огляду реалізованого транспортного засобу № 7896/23/000675 від 18.07.2023, поліс № 215979290, копії яких долучено до позову (а.с. 8-10).
Так, подана позивачем до суду копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 свідчить про реєстрацію відповідного транспортного засобу, в той час як відповідачем не надано суду доказів підроблення чи недійсності такого свідоцтва.
Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт виявлення 22.09.2023 працівниками поліції невідповідності щодо діючого законодавства такої реєстрації автомобіля не може вказувати на наявність в діях позивача ознак ч. 6 ст. 121 КУпАП, оскільки його доводи стосовно необізнаності щодо виявленого факту є неспростованими, а такий факт підробки потребує доведення в рамках кримінального провадження № 12023226240000743 від 23.09.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України.
Тобто питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та підроблення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні та може бути встановлено лише вироком суду.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт умисних дій позивача щодо порушення ПДР відповідними доказам.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль не було зареєстровано у встановленому законом порядку та про обізнаність позивача про те, що свідоцтво серії НОМЕР_3 є недійним або підроблене.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Як вже зазначалось вище, відповідачем не надано належних доказів, які б у розумінні статті 251 КУпАП підтверджували порушення позивачем вимог п. 2.9 "в" ПДР України, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП.
Згідно зі статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, та винність позивача у його вчиненні.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача щодо недотримання позивачем порядку реєстрації/перереєстрації автомобілів, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, колегія суддів зазначає, що за вимогами пункту 2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Отже, право на управління транспортним засобом не залежить від права власності на нього. В той же час питання щодо правомірності набуття прав (права власності, права користування) позивачем на автомобіль Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 в ході розгляду справи не вирішується, оскільки це не є предметом спору.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи на, які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.01.2024 по справі № 629/7653/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич