03 квітня 2024 року м. РівнеСправа №460/22712/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.08.2023 №023981.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2023 на 267 км автомобільної дороги М-06 "Київ-Чоп" уповноваженими особами відповідача було зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, моделі «VARIO 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобіль знаходився під керуванням водія ОСОБА_2 , виконував перевезення вантажу у внутрішньому сполученні за маршрутом м. Рівне - м. Корець для Товариства з обмеженою відповідальністю фірмі «Ольвія» (далі - ТОВ фірма «Ольвія»). За наслідками проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено відповідний акт від 26.07.2023 за №020987, а в подальшому прийнято спірну постанову від 22.08.2023 №023981, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на суму 17000 грн за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зазначив, що вказаний транспортний засіб відповідно до нотаріально посвідченого договору від 09.09.2014 за реєстраційним №1524 передано позивачем в оренду ТОВ фірмі «Ольвія», працівником якого є водій ОСОБА_2 . Вважає, що оскільки такий договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, то саме ТОВ фірма «Ольвія» є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" в межах спірних правовідносин, а не позивач. Додатковим підтвердженням вказаних обставин є також витратні накладні №1248 та №1357 від 25.07.2023 та товарно-транспортні накладні №1248 та №1357 від 25.07.2023. Вказав, що повідомлення про розгляд справи від 11.08.2023 та постанова №023981 від 22.08.2023 отримані ним лише 25.08.2023. Вважає, що спірна постанова винесена відповідачем без з'ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 03.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що 26.07.2023 працівниками органу Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортних засобів, якими здійснюється перевезення пасажирів та вантажів в межах України і міжнародному сполученні, за додержанням вимог транспортного законодавства. В ході рейдової перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі «VARIO 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, встановлено порушення транспортного законодавства, а саме: під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу оформленою товарно-транспортною накладною або іншими визначеними законодавством документами на вантаж, особистою карткою водія до цифрового тахографа, чим порушено ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2023 №020987. Зазначив, що 22.08.2023 на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову №023981, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зазначив, що для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» слід встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах. Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб'єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу». Відповідно до ч. 2 ст. 48 вказаного Закону документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Відсутність такого документа є порушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу. У даному випадку, під час здійснення перевірки транспортного засобу у позивача не було наявних документів, договору про оренду транспортного засобу або ж законних підстав для використання транспортного засобу. Вважає, що орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством, а тому оспорена постанова є правомірною. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
В період з 24.07.2023 по 30.07.2023, на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок від 21.07.2023 №50305/35/27-23 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 21.07.2023 №015738, уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області проводилася рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністрування територіального устрою України Рівненської області.
26.07.2023 о 10:30 год. уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області на відрізку автомобільної дороги М-06 “Київ - Чоп” (267 км) було здійснено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі «VARIO 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_1 Автомобілем керував водій ОСОБА_2 .
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2023 №020987, у якому зафіксовано порушення, а саме: під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу оформленою товарно-транспортною накладною або іншими визначеними законодавством документами на вантаж, особистою карткою водія до цифрового тахографа, чим порушено ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Водій акт підписав, вказавши: «ознайомлений».
Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області на адресу позивача надіслано повідомлення від 11.08.2023 №60903/35/24-23 про розгляд справи щодо порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту 22.08.2023 об 11:00 год. Повідомлення надіслане позивачу 11.08.2023 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за №0600038458334 та отримане позивачем 25.08.2023, що підтверджується конвертом поштового відправлення та інформацією про статус відстеження такого поштового відправлення.
22.08.2023 за результатами розгляду справи про порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №023981 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"), застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.
Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу направлено позивачу засобами поштового зв'язку супровідним листом за вих.№ 64138/35/24-23 від 23.08.2023 (поштове відправлення №0600040833002), яку адресат отримав 25.08.2023, що підтверджується конвертом поштового відправлення та інформацією про статус відстеження такого поштового відправлення та не заперечується сторонами в заявах по суті справи.
Вважаючи постанову органу Укртрансбезпеки протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюється Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Частиною четвертою статті 6 Закону №2344-III та підпунктом 1 пункту 4 Положення №103 встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №103 до завдань Укртрансбезпеки належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України 02.12.2021 №1579-р територіальним органом Укртрансбезпеки на території Рівненської області є Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області.
Статтею 6 Закону №2344-III визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ч.12).
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч.17).
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (ч.18).
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути (ч.19).
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.21).
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1567).
Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п.13 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з ч.1 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною другою статті 48 Закону №2344-III встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
При цьому, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону №2344-III).
Крім того, положенням статті 34 Закону №2344-III передбачено обов'язок автомобільного перевізника забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Таким чином, вказана норма визначає, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є саме автомобільний перевізник.
Суд зауважує, що на місці здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт водій повинен пред'явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Під час такої перевірки можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці проведення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самої лише інформації, яка зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.
Як встановлено судом з матеріалів справи, власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 30.08.2014 Центр ДАІ 5601.
09.09.2014 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю-фірма «Ольвія» (Орендар) було укладено договір оренди (найму), який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І. та зареєстровано в реєстрі за №1524.
Згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_1 передає, а ТзОВ «Ольвія» приймає в оренду (тимчасове платне користування), автомобіль марки «MERCEDES-BENZ VARIO 814D», загальний вантажний бортовий-тентований, 2006 року випуску, об'єм двигуна V=4249, кузов (шасі, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого 30.08.2014р. Центр ДАІ 5601 (п.1); Орендар має право: використовувати ТЗ як на території України так і за кордоном відповідно до призначення ТЗ; здійснювати перевезення як для потреб товариства так і для інших фізичних та юридичних осіб згідно статутної діяльності (п.4); Строк дії договору п'ять років, тобто до дев'ятого вересня дві тисячі дев'ятнадцятого року (п.5); Якщо Орендар продовжує користуватися автомобілем після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень Орендодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений цим договором (ст. 764 ЦК України) (п.6); Оплата за оренду вказаного ТЗ становить 2,00 гривні за один кілометр пробігу, але не менше 1000 гривень в один місяць, шляхом сплати Орендодавцем готівки в касі ТзОВ фірма «Ольвія» щомісячно до 25 числа наступного місяця. Сторони домовились, що орендна плата нараховується з 01.09.2014 року. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (п.7).
Факт передачі вказаного транспортного засобу в користування ТОВ фірми «Ольвія» підтверджується актом прийому-передачі від 09.09.2014.
Статтею 799 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч.1).
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2).
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Надані позивачем видаткові касові ордери від 08.04.2023 №126, від 31.05.2023 №197, від 12.07.2023 №247 та від 05.08.2023 №283 підтверджують здійснення оплати ТОВ фірмою «Ольвія» для ОСОБА_1 оренди вказаного транспортного засобу відповідно до договору від 09.09.2014 за №1524, зокрема, і в липні 2023 року.
Перебування в користуванні ТОВ фірми «Ольвія» транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 у 2023 році підтверджується також полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.09.2022 №АР/6706075.
Таким чином, відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України та умов договору від 09.09.2014 за №1524 такий договір є продовженим на строк п'ять років, тобто до 09.09.2024.
Викладе свідчить про те, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 на момент проведення відповідачем перевірки такого транспортного засобу 26.07.2023 перебував у користуванні та розпорядженні ТОВ фірми «Ольвія» відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди (найму) від 09.09.2014 за №1524.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час вирішення цього публічно-правового спору відсутні судові рішення про визнання договору від 09.09.2014 за №1524 недійсним, а його недійсність прямо не передбачена законом. Доказів протилежного матеріали судової справи не містять.
Крім того, суд враховує, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ фірма «Ольвія» здійснює свою господарську діяльність за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний, в той час як ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність лише за КВЕД: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; серед яких відсутні види діяльності, пов'язані з вантажними перевезеннями автомобільним транспортом.
Таким чином, ОСОБА_1 у даному випадку є власником вищевказаного транспортного засобу, при цьому доказів використання ним такого транспортного засобу у здійсненні власної підприємницької діяльності матеріали справи не містять. Натомість наявні докази про передачу такого транспортного засобу у користування (найм) ТОВ фірмі «Ольвія», в тому числі й на час проведення відповідачем рейдової перевірки (26.07.2023).
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.
Проте, автомобільним перевізником є той, хто здійснює перевезення вантажу, а не власник/користувач транспортного засобу.
Таке перевезення вантажу може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 та від 22.08.2023 у справі № 600/1407/22-а.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт перевірки, який складено без встановлення належного суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належною підставою у розгляді справи щодо притягнення такого суб'єкта до адміністративно-господарської відповідальності.
Враховуючи положення статей 1, 33, 50 Закону № 2344-III автомобільного перевізника можна визначити на основі документів, якими підтверджується перевезення вантажу (товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством).
Відповідач стверджує, що в ході здійснення рейдової перевірки водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 не надав уповноваженим особам Укртрансбезпеки належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.
Разом з тим, у відзиві відповідач зазначає, що таким водієм до перевірки надана витратна накладна №1248.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова (витратна) накладна, товарно-транспортна накладна, тощо.
Видаткова (витратна) накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.
Видаткова (витратна) накладна може бути замінена актом здачі-приймання.
Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.
Враховуючи вищевикладене, видаткова (витратна) накладна, акт приймання виконаних робіт вважаються документами первинного обліку.
Суд зауважує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія може бути не лише товарно-транспортна накладна, а й інший визначений законодавством документ на вантаж.
Зі змісту витратної накладної №1248 від 25.07.2023 суд встановив, що ТОВ фірма «Ольвія» здійснювала переміщення товару (15 позицій) зі складу № 8 (м. Рівне) до складу № 10 (м. Корець). Товар прийнято від завідуючого складом № 8 ОСОБА_3 через ОСОБА_2 та передано завідуючому складу № 10 ОСОБА_4 . Вказана накладна містить детальне найменування вантажу, його кількість та ціну, а також підписи осіб, що здійснювали відвантаження та прийняття такого вантажу, директора та головного бухгалтера, які скріплені печатками ТОВ фірми «Ольвія».
Крім того, товар, відображений у витратній накладній №1248 від 25.07.2023, аналогічний товару, зазначеному в товарно-транспортній накладній від 25.07.2023 №1248 в графі «Відомості про вантаж», згідно з якою автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоотримувач є ТОВ фірма «Ольвія».
Заслуговує на увагу суду й та обставина, що водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який 26.07.2023 здійснював перевезення вантажу таким транспортним засобом, відповідно до наказу від 15.08.2011 №115 та довідки від 11.09.2023 №76 є працівником ТОВ фірми «Ольвія».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витратна накладна №1248 від 25.07.2023 в розумінні ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III є визначеним законодавством документом на вантаж, адже містить інформацію про вантаж, про перевізника та про водія.
Проте, відповідач при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й відомостях акта перевірки від 26.07.2023 №020987, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф до ФОП ОСОБА_1 , а не до автомобільного перевізника.
Відтак, в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не встановлено всіх обставин справи.
Крім того, згідно з вимогами пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі (п. 27 Порядку №1567).
Однак, повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт отримане позивачем 25.08.2023, в той час як зазначену справу розглянуто відповідачем 22.08.2023, тобто за відсутності повідомлення про вручення поштового відправлення, чим позбавлено позивача права, передбаченого пунктом 26 Порядку №1567, брати участь у розгляді такої справи та надати заперечення чи пояснення по суті питання. А тому суб'єкт господарювання не може вважатися таким, що повідомлений належним чином.
Викладене жодним чином не спростоване відповідачем.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки така прийнята із порушенням встановленого порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та на підставі матеріалів, які складено без встановлення належного суб'єкта відповідальності, чим фактично перекладено тягар доказування у суді про відсутності порушень норм Закону №2344-III на самого позивача, що суперечить принципу презумпції невинуватості, істотною ознакою якого є те, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні протиправного діяння.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірності оскарженої постанови, натомість позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов слід задовольнити повністю.
Враховуючи результати судового розгляду справи, суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 22.08.2023 №023981 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 8, м. Рівне, Рівненська обл., 33023. ЄДРПОУ/РНОКПП Державної служби України з безпеки на транспорті 39816845)
Повний текст рішення складений 03 квітня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко