04 квітня 2024 року м. Рівне №460/19036/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №6478/1700240522 від 27.07.2023.
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано фінансову санкцію - пеня за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 544592,00 грн., було складено на підставі акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №25 від 25.08.2020 за період з 25.08.2020 по 31.02.2023. При цьому, позивач наголошує, що контролюючим органом самостійно змінено вид перевірки без відповідного розпорядчого документа та проведено виїзну перевірку у приміщенні податкового органу, тоді як наказ та направлення на проведення перевірки було оформлено лише на позапланову виїзну документальну перевірку і будь-яких актів про відсутність платника за місцезнаходженням або про неможливість проведення саме виїзної перевірки на виконання вимог п.81.2. ст.81 ПК України не складалося. Позивач вважає, що акт перевірки не може в такому разі бути визнаний допустимим доказом, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню. За таких обставин, просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 17.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.09.2023 від Головного управління ДПС у Рівненській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень вказує, що копію наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.06.2023 №889-п та направлення на проведення перевірки вручено позивачу під підпис 08.06.2023, а отже, позивачу було відомо про привід, підстави, строки та межі податкової перевірки. Зазначає, що позивачем згідно з описом надано до перевірки інвойси, контракт та пакувальні листи. За результатами перевірки складено акт від 21.06.2023 №5743/Ж5/17-00-24-05-17/3118319815, у якому зроблено висновок про встановлене порушення ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правлення Національного банку України від 02.01.2019 №5, а саме ненадходження валютної виручки в сумі 38005,16 доларів в законодавчо встановлені строки розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного контракту №25 від 25.08.2020, укладеного з фірмою-нерезидентом SIA «JUF», Латвія, з врахуванням додаткової угоди №1 від 09.11.2020. Наголошує, що будь-яких заперечень щодо проведення перевірки у приміщенні контролюючого органу позивачем у направленні на перевірку не зазначалось, а контролюючий орган не володів інформацією про об'єкти оподаткування позивача, оскільки ним не було подано повідомлення за формою №20-ОПП. Покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, зауважує, що позивачем не наведено відомостей, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між процедурними порушеннями допущеними контролюючим органом під час перевірки та правильністю висновків, сформованих за результатами такої перевірки. За таких обставин, просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, просив поновити строк для подання відзиву і доказів.
Ухвалою суду від 05.10.2023 продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 28.09.2023 включно.
09.10.2023 представником позивача подано додаткові пояснення у справі, в яких наведено доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Інших заяв по суті учасниками справи не подано.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві відповідача клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі його представника не підлягало судом вирішенню по суті.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою - підприємцем 13.11.2008, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №25950000000000841.
18.04.2022 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2005950060006000841 про припинення позивачем за його рішенням підприємницької діяльності.
Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.06.2023 №889-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 81.1. статті 81, пункту 82.2. статті 82 розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів», абзацу 3 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «перехідні положення», з урахуванням положень пункту 52-2, підпункту 102.3.2 пункту 102.3, 102.9 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ з метою контролю за дотриманням платником валютного законодавства за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями було призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 08.06.2023 тривалістю 5 робочих днів з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №25 від 25.08.2020 за період 25.08.2020 по 31.05.2023.
На підставі наказу від 07.06.2023 №889-п та направлення на перевірку від 07.06.2023 №1330/Ж3/17-00-24-05-15, які були вручені позивачу 08.06.2023, про що свідчать його власноручні підписи на таких документах, Головним управлінням ДПС у Рівненській області було складено акт від 21.06.2023 №5743/Ж5/17-00-24-05-17/3118319815 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №25 від 25.08.2020р. за період з 25.08.2020р. по 31.05.2023р.», висновками якого зафіксовано порушення:
- частини 1 та частини 2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правлення Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, а саме: ненадходження валютної виручки в сумі 38005,16дол в законодавчо встановлені строки розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту №25 від 25.08.2020р., укладеного з фірмою-нерезидентом SIA «JUF», Латвія, з врахуванням додаткової угоди №1 від 09.11.2020.
На підставі висновків вищевказаного акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 №6478/1700240522, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 544592,00грн.
Процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.07.2023 №6478/1700240522 позивач не скористався.
Посилаючись на обставини порушення відповідачем процедури проведення виїзної перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, вимагаючи скасування прийнятого за наслідками такої перевірки рішення суб'єкта владних повноважень, законність якого знівельована порушенням процедури податкової перевірки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України або ПК України).
У відповідності до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Згідно з підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальної планової перевірки визначено статтею 78 ПК України.
Так, положеннями вказаної статті, зокрема, передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п.78.5 ст.78 ПК України).
Згідно з п.81.1. ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.
Як свідчать матеріали справи, позивач не оспорює наявність підстав для призначення позапланової виїзної перевірки, натомість наполягає на неможливості зміни виду перевірки (з виїзної на невиїзну перевірку) без дотримання контролюючим органом процедури.
Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.06.2023 №889-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » контролюючим органом було визначено вид перевірки позивача - документальна позапланова виїзна, про що зазначено як в наказі, так і в направленні на перевірку від 07.06.2023 №1330/Ж3/17-00-24-05-15, з якими позивача було ознайомлено 08.06.2023, про що свідчать його підписи на таких документах.
Таким чином, з 08.06.2023 позивач знав про те, що контролюючим органом призначено проведення саме виїзної позапланової перевірки, яка відповідно до наведених норм мала проводитися виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
В подальшому контролюючим органом на підставі вказаних документів було проведено перевірку у приміщенні контролюючого органу, що підтверджується ним у відзиві на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що перевірка позивача здійснювалася ним у приміщенні контролюючого органу, оскільки позивач не міг забезпечити відповідача належним місцем для проведення документальної перевірки.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що на підтвердження неможливості проведення виїзної позапланової перевірки позивача за його місцезнаходженням чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, контролюючим органом не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що платник податку повідомляв контролюючий орган про неможливість проведення виїзної перевірки за його місцезнаходженням або про те, що посадові особи контролюючого органу з'явилися за місцезнаходженням платника податку і їх не було допущено до проведення перевірки.
Відповідно до п.81.2. ст.81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не складалося актів про неможливість проведення виїзної документальної перевірки позивача, що не заперечується відповідачем у відзиві, а отже, у справі відсутні докази, які б підтверджували неможливість проведення контролюючим органом податкової перевірки позивача саме того виду, який вказаний у наказі та направленні на перевірку і про який було повідомлено платника податків під його підпис.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2023 у справі №440/1961/19 наголосив, що у Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку, при цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.
Суд відхиляє доводи відповідача про правомірність проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу у зв'язку із тим, що позивачем не зазначалося будь-яких заперечень щодо цього у направленні на перевірку, адже ні у направленні, ні у будь-якому іншому документі, який би складався контролюючим органом в процесі проведення перевірки не зазначено про здійснення у встановленому порядку повідомлення позивача про зміну виду перевірки з виїзної на невиїзну та про те, що така перевірка здійснюватиметься за місцезнаходженням контролюючого органу.
Дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки є обов'язковим, оскільки кожен вид перевірки має свої особливості і платник податків має бути належним чином проінформований про те, яка саме перевірка щодо нього проводиться, адже це впливає на його право бути особисто присутнім під час проведення перевірки, а також на можливість реалізації інших, пов'язаних з цим прав. У разі проведення перевірки не за місцезнаходженням платника податків, платник має право завчасно (до початку перевірки) бути повідомлений про час та місце проведення перевірки, адже це є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені ст.79 ПК України, пунктом 79.2 якої визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Право контролюючого органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки виникає лише у разі виконання умов ст.79 ПК України.
Як свідчать матеріали справи, будь-якого наказу або рішення контролюючого органу у іншій формі про зміну виду перевірки позивача з виїзної на невиїзну не приймалося та позивачу не надсилалося (не вручалося), що не заперечується відповідачем, а отже, суд приходить до висновку, що зміна виду перевірки позивача була здійснена без дотримання встановленої законодавством процедури та без згоди і повідомлення про це платника податку, що свідчить про відсутність у посадових осіб контролюючого органу виникнення права на проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.
Доводи відповідача про проведення перевірки в приміщенні податкового органу, оскільки місцем реєстрації приватного підприємця було житлове приміщення, а інших об'єктів нерухомого майна за ним не обліковується, суд вважає необґрунтованими, оскільки така обставина не звільняє податковий орган від обов'язку повідомити платника податку про зміну виду перевірки, або отримати згоду платника податку на проведення перевірки за місцем розташування податкового органу.
В матеріалах справи відсутні будь-які запити контролюючого органу на адресу позивача щодо предмету перевірки, з яких можна було б встановити, що контролюючий орган повідомив позивача про зміну виду перевірки, а наявний у справі опис наданих документів не дає можливості встановити, з якою метою складено такий опис та для кого саме його складено (оскільки у ньому не вказано для кого саме складено такий опис), де саме складено такий опис (відсутнє місце складання), а також які конкретно документи надавалися (у зв'язку із відсутністю зазначення у такому описі дат, номерів або будь-яких інших характеристик документів), що унеможливлює встановлення того, що позивач був ознайомлений зі зміною виду документальної перевірки.
Таким чином, застосовуючи норми ПК України до спірних правовідносин, аналізуючи наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.06.2023 №889-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено вимоги пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.79 ПК України, а тому проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача у приміщенні контролюючого органу, з урахуванням обставин цієї справи, є протиправним.
Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Тобто, дані перевірки результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийнятий акт індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.
Порушення суб'єктом владних повноважень норм податкового законодавства в частині призначення та проведення перевірки певного виду, свідчить про протиправність її проведення, а відповідно акт перевірки, отриманий в результаті неправомірно проведеної документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки є одержаним з порушенням порядку, встановленого законом.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.
Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 в аспекті того, що не всі процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення та необхідності врахування того чи мають такі порушення вплив на обґрунтованість висновків перевірки, то суд зазначає, що у вказаній справі розглядалась ситуація, в якій контролюючий орган мав право на проведення перевірки, але ним були допущені процедурні порушення, в той час як у цій справі контролюючий орган права на проведення невиїзної документальної перевірки не мав, оскільки ним не було дотримано вимог ст.79 ПК України.
Стосовно наполягання представника відповідача на застосуванні у цій справі правових висновків Верховного Суду, що були викладені в постанові від 25.11.2021 у справі №440/1961/19, то суд зазначає, що такою постановою не було вирішено спір по суті, а справу було передано на новий розгляд, за результатами якого Верховним Судом було прийнято постанову від 20.09.2023 у справі №440/1961/19, в якій наголошено, що згідно правової позиції Верховного Суду у справах №520/13185/19, №280/708/19, та №825/1747/17 судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.
Виходячи з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки, складеного за результатами перевірки, що проведена з порушенням процедури визначеної законом, суд дійшов висновку про необхідність його скасування з підстав протиправності.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах та допустимих доказів на обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення не надав. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.07.2023 №6478/1700240522, яким до ОСОБА_1 застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 544592,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 5445,93 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Н.С. Гудима