. 03 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12745/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач вернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні позивачу виплати додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої пунктом І постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21 січня 2023 року) за лютий, березень, квітень 2023 року у розмірі збільшеному до 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, а не часу несення служби;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у ненарахуванні позивачу виплати додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21 січня 2023 року) за травень, червень, липень 2023 року у розмірі збільшеному до 30000,00 грн;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати позивачу додаткову винагороду як військовослужбовцю, встановлену пунктом І постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21 січня 2023 року) за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року в розмірі збільшеному до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць саме часу несення служби, з урахуванням раніше проведених виплат.
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у виплаті позивачу додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21 січня 2023 року) за лютий, березень, квітень 2023 року у розмірі збільшеному до 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, а не часу несення служби;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не виплаті позивачу додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21 січня 2023 року) за травень, червень, липень 2023 року у розмірі збільшеному до 30000,00 грн;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити позивачу додаткову винагороду як військовослужбовцю, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21 січня 2023 року) за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року розмірі збільшеному до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць саме часу несення служби, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачами допущено бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та нездійсненні позивачу виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 30000,00 грн за період лютий-липень 2023 року пропорційно часу несення служби, а не виконання так званих бойових завдань, оскільки весь час проходження військовослужбовцем військової служби є службовим часом. Разом з тим, специфіка несення військової служби, тим паче у військовий час, обумовлює необхідність повної бойової готовності двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень. З метою виконання свого законодавчого обов'язку, встановленого частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168, в якій чітко унормовано розмір додаткової винагороди, яка підлягає виплаті військовослужбовцям. При цьому, передбачена Урядом пропорційність із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. За таких обставин, очевидною є необхідність нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 30000,00 грн пропорційно саме часу несення служби/виконання посадових обов'язків. Водночас, викладена в частині 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ норма є імперативною та зобов'язує саме Кабінет Міністрів України встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому, діючим законодавством України не передбачено право Уряду делегувати свої нормотворчі обов'язки іншим особам. За таких умов, внісши постановою № 44 від 25.01.2023 в пункт 2-1 постанови № 168 зміни та надавши можливість Міністерству оборони України право самостійно визначати розмір виплати додаткової винагороди до 30000,00 грн, Кабінет Міністрів України діяв в супереч частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ. Відтак, пункт 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 в частині визначення розмірів додаткової винагороди прийнятий органом, який не мав на це повноважень та прямо суперечить нормі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168. Тому, з огляду на статтю 7 КАС України пункт 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 не може бути застосований до спірних правовідносин. При цьому, як нормативно-правовий акт юридичної сили застосуванню підлягає саме пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 з урахуванням позиції Верхового суду у справі № 260/3564/22.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 23.10.2023 клопотання Військової частини НОМЕР_2 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.
У спільному відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 13.10.2023, представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що Командування Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 у своїй діяльності керується чинним законодавством України та керівними документами вищого Командування. Відповідно до Порядку № 260 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП, військові аеродроми "Миргород" та "Канатове" не входять до переліку об'єктів критичної інфраструктури. Службові обов'язки позивач виконує щоденно, за що отримує грошове забезпечення, а додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн він отримує в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у складі сил та засобів визначених наказами. Від вищого Командування на адресу військової частини НОМЕР_2 надходять бойові накази (розпорядження) щодо виконання визначеним особовим складом бойових (спеціальних) завдань. Таким чином, бойові (спеціальні) завдання військовою частиною НОМЕР_2 , в тому числі і військовою частиною НОМЕР_1 , виконуються лише визначеним особовим складом, відповідно до наказів про призначення сил та засобів для виконання поставлених бойових завдань в ході ведення бойових дій, всебічного забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Керуючись керівними документами, після отримання бойового наказу (розпорядження) на виконання завдань від вищого Командування, командиром військової частини НОМЕР_2 було видано бойовий наказ на виконання бойових (спеціальних) завдань, яким було визначено підрозділи, які необхідні для виконання цих завдань, в тому числі і військова частина НОМЕР_1 , так як ця військова частина знаходиться в підпорядкуванні та на повному фінансовому, речовому та іншому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 . На теперішній час військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, виплачена додаткова винагорода за лютий, березень, квітень та травень 2023 року із розрахунку 30000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2023 № 80, від 28.06.2023 №93, від 26.07.2023 № 115 та від 26.09.2023 № 149. За червень та липень 2023 року виплата додаткової винагороди буде проведена найближчим часом.
У відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 26.10.2023, представник позивача наполягає на тому, що у позовній заяві наведено досить детальне нормативно-правове обґрунтування необхідності здійснення виплати додаткової винагороди позивачу пропорційно в розрахунку на місяць, а саме, часу несення служби. Відповідачами ж не надано жодної оцінки таким обґрунтуванням. Відповідачами належними та допустимими доказами фактично не підтверджено ту обставину, що в той час коли позивач не перебуває на цілодобовому чергуванні він не залучається до виконання бойових завдань. Посилання ж відповідачів на надані до відзиву накази, рапорти та журнали оперативної обстановки самі по собі, без дослідження бойових розпоряджень (які до суду не надані) та форм виконання щоденних службових обов'язків, не можуть бути підтвердженням правомірності дій відповідачів.
Ухвалою суду від 21.02.2024 витребувано у відповідачів належним чином засвідчені копії: - рапортів про виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди із розрахунку 30000,00 грн за травень, червень та липень 2023 року; - наказів про виплату позивачу додаткової винагороди за травень, червень та липень 2023 року; - наказів про призначення сил та засобів для здійснення бойових завдань з охорони та оборони об'єктів військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за травень, червень та липень 2023 року в частинах, що стосуються позивача; - журналів ведення оперативної обстановки з травня по липень 2023 року щодо виконання позивачем бойових (спеціальних завдань).
08.03.2024 судом отримано витребувані документи у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач з 18.03.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 2 відділення 2 взводу 3 роти військової частини НОМЕР_1 .
Учасниками справи не заперечується та обставина, що Військова частина НОМЕР_1 знаходиться в підпорядкуванні та на повному фінансовому, речовому та іншому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Адвокат позивача звернувся до командування в/ч № НОМЕР_3 з адвокатським запитом від 24.05.2023, в якому, зокрема, просив надати: - інформацію про розмір грошового забезпечення, виплаченого позивачу починаючи з грудня 2022 року по травень 2023 року включно, із зазначенням при цьому, чітких складових відповідного грошового забезпечення та сум (доплати, премії та інше), а також обов'язковим виділенням сум, виплачених на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; - інформацію про підстави ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, визначеної пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за лютий, березень, квітень, травень 2023 року.
Листом від 07.06.2023 № 160 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про продовження до двадцяти робочих днів строку розгляду адвокатського запиту щодо надання інформації та документів стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, листом від 23.06.2023 № 219 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що на даний час позивачу виплачена щомісячна додаткова винагорода за лютий 2023 року із розрахунку 30000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань із забезпечення ведення бойових дій за місяць, у складі особового складу в/ч НОМЕР_1 , який виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угрупувань військ Повітряних Сил оборони держави, що забезпечують та виконують завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури, забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відповідно до протоколу комісії з визначення виплати додаткової грошової винагороди від 03.06.2023 № 48, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.06.2023 № 80. Комісія продовжує роботу щодо розгляду документів на виплату щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям частини за березень, квітень, травень місяці. На цей час розглянуто виплату додаткової грошової винагороди за березень місяць, що оформлено протоколом в військовій частині НОМЕР_2 від 16.06.2023 № 62 та складено протокол наказу на її виплату. Після розгляду комісією документів на відповідність Порядку № 260, що підтверджують залучення цього військовослужбовця до виконання завдань за призначенням у вказаний в запиті період, командування частини гарантує підготовку і реалізацію наказів щодо виплати щомісячної додаткової винагороди даному військовослужбовцю.
Між тим, спільним листом від 20.06.2023 №1057 за підписом командування в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 повідомлено, що Військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 , веде окреме діловодство та видає накази з усіх видів діяльності. 09.06.2023 до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 від Військової частини НОМЕР_1 надійшла копія наказу від 05.06.2023 № 80 "Про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року". На підставі наказу військовослужбовцю було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, кошти зараховані на картковий рахунок 14.06.2023. Станом на 20.06.2023 до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 від Військової частини НОМЕР_1 накази про виплату додаткової винагороди за березень, квітень, травень 2023 року не надходили. Не виконаних наказів щодо виплати додаткової винагороди у фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_2 немає.
Позивач, вважаючи дії відповідачів, які полягають у нарахуванні йому як військовослужбовцю виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції від 21.01.2023 року) за лютий, березень, квітень, а також у не нарахуванні виплати такої додаткової винагороди за травень, червень та липень 2023 року у розмірі збільшеному до 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, а не часу несення служби, звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
Отже, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан до 26.03.2022, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та який безперервно триває по теперішній час.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Так, пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній у період з лютого по липень 2023 року включно) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
При цьому, пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Таким чином, повноваження щодо визначення розміру виплати додаткової винагороди дійсно належать виключно Кабінету Міністрів України.
Водночас, порядок і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі всіх його видів, до яких входить і додаткова винагорода, здійснюються виключно в порядку, що затверджуються наказом Міністерства оборони України, який підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України.
Отже, оскільки пунктом 2-1 Постанови № 168 Кабінет Міністрів України делегував керівникам відповідних міністерств та державних органів право визначати не розмір, а лише порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, суд доходить висновку, що пункт 2-1 Постанови № 168 жодним чином не суперечить положенням частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд зауважує, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 (у редакції, чинній у період з лютого по липень 2023 року включно) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
Виходячи з аналізу вказаних вище положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260, останні, за висновками суду, жодним чином не змінюють визначений пунктом 1 Постанови №168 розмір додаткової винагороди, оскільки як Порядок № 260, так і Постанова № 168, визначають розмір такої додаткової винагороди у вигляді 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
При цьому, положення пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 лише конкретизують та визначають порядок та умови виплати такої додаткової винагороди у вигляді здійснення виплати військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), додаткової винагороди 30000 гривень в розрахунку на місяць, однак лише пропорційно часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань.
Відтак, суд вважає помилковими, безпідставними та необґрунтованими твердження представника позивача у позовній заяві про неможливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260.
Як слідує зі змісту наявних у матеріалах справи наказів про виплату додаткової винагороди за лютий-липень 2023 року, наказів про призначення сил та засобів для здійснення бойових завдань за період лютий-липень 2023 року, журналів ведення оперативної обстановки 3 роти охорони в/ч НОМЕР_1 за період лютий-липень 2023 року, рапортів про виплату щомісячної додаткової винагороди за період лютий-травень 2023 року, витягів з розрахунково-платіжних відомостей на виплату додаткової винагороди за період травень-липень 2023 року, в частині, що стосуються позивача, останньому у період з лютого по липень 2023 року включно виплата додаткової винагороди 30000 гривень в розрахунку на місяць здійснювалася саме пропорційно часу виконання ним таких бойових (спеціальних) завдань.
Cуд враховує, що у спірний період позивач не був позбавлений права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, та отримував її у розмірі, що відповідає характеру виконуваних ним завдань, що не спростовано сторонами.
Отже, у спірному випадку суд доходить висновку, що застосовуючи положення пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 та здійснюючи виплату позивачу додаткової винагороди за період лютий-липень 2023 року включно пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань командування в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 діяло в межах своїх повноважень, відповідно та на підставі вимог чинного законодавства України та керівних документів вищого Командування.
Що стосується посилань позивача на необхідність врахування судом під час розгляду цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 стосовно того, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, то судом такі посилання оцінюються критично, оскільки правовідносини у справі № 260/3564/22 та у цій справі № 440/12610/23 не є релевантними, оскільки вони виникли у різні часові періоди, в яких положення Постанови № 168 мали різні редакції. Крім того, редакція Порядку № 260 на період прийняття Верховним Судом постанови від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 взагалі не містила розділу ХХХІV Порядку № 260, в тому числі і його пункту 2). Фактично Порядок № 260 таким розділом було доповнено лише наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 "Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (с. Ромашки, Київська область, 08810, рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова