про закриття провадження у справі
04 квітня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/18592/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні питання щодо закриття провадження у справі №440/18592/23 в частині позовних вимог, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була членом однієї сім'ї з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебувала на його утриманні, в період з січня 2017 по 01.08.2023, по день смерті ОСОБА_2 ,
- визнати протиправною відмову НОМЕР_1 Мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) у наданні належним чином завірених копій документів, а саме Витягу із особової справи про склад сім'ї військовослужбовця ОСОБА_2 та Постанови (висновку) ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій каліцтв у військовослужбовців із проходженням служби стосовно ОСОБА_2 ;
- зобов'язати НОМЕР_1 Мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) надати ОСОБА_1 , належним чином завірені копії документів, а саме: Витяг із особової справи про склад сім'ї військовослужбовця ОСОБА_2 та Постанову (висновок) ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій каліцтв у військовослужбовців із проходженням служби стосовно ОСОБА_2 .
В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2017 року по 2023 рік, проживала однією сім'єю, як чоловік та жінка, із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким мала дуже близькі відносини, вела спільний побут та бюджет. Шлюб не реєстрували, так як не вбачали в цьому необхідності. 12 лютого 2023 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та був зарахований наказом Голови Державної прикордонної служби України, від 23.02.2023 у розпорядження начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону. 01.08.2023 в районі населеного пункту Чернещина Ізюмського району Харківської області, виконуючи обов'язки військової служби, в бою ОСОБА_2 загинув. Реалізуючи своє право на отримання грошової допомоги, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, позивач отримала від 15 МПЗ ДПСУ перелік документів, які їй необхідно зібрати, проте, у зв'язку з тим, що позивач не має документа, який підтверджує факт родинних та шлюбних відносин, вимушена звертатися до суду за для встановлення даного факту. 06.11.2023 позивач отримала відмову від 15 МПЗ ДПСУ у отриманні необхідних документів, а саме витягу із особової справи про склад сім'ї військовослужбовця ОСОБА_2 та постанови (висновку) ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій каліцтв у військовослужбовців із проходженням служби стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю підтвердження сімейних та шлюбних відносин. Таким чином, позивач навіть не має можливості звернутися до прикордонного загону із заявою про надання мені грошової допомоги, оскільки не має документів, які необхідно долучити до даної заяви. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач з ОСОБА_2 не уклали шлюб, остання вимушена звертатися до суду з метою встановлення факту родинних відносин та перебування на його утриманні за для реалізації свого права на грошову допомогу.
Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 27.12.2023 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 560/17953/21.
Ухвалою суду від 01.03.2024 поновлено провадження у справі № 440/18592/23.
Щодо вимог в частині встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була членом однієї сім'ї з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебувала на його утриманні, в період з січня 2017 по 01.08.2023, по день смерті ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 по справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Посилання позивача на висновки ВС судом не приймаються до уваги, оскільки суд застосовує судову практику, яка прийнята пізніше.
Оскільки позивач звернулась до адміністративного суду із позовними вимогами про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, які відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК повинні встановлюватись у судовому порядку в порядку цивільного судочинства, тому позивач не позбавлений права звернутися до районного місцевого суду за місцем проживання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була членом однієї сім'ї з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебувала на його утриманні, в період з січня 2017 по 01.08.2023, по день смерті ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.М. Петрова