03 квітня 2024 р. Справа № 120/16351/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 20.09.2023 звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви ГУ ПФУ в Рівненській області винесено рішення № 023830016958 від 28.09.2023, яким було відмовлено у призначення її пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії не зарахував до її стажу періоди роботи на посаді огранувальника алмазів в діаманти на території російської федерації з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004 з тих підстав, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць.
Позивач з таким рішення відповідача не погоджується, та зазначає, що вона досягла необхідного пенсійного віку та має загальний стаж роботи понад 29 років, з яких пільговий стаж роботи за Списком №2 складає понад 5 років. А тому, на її переконання, нею дотримані усі необхідні умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою від 01.11.2023 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
04.12.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідача 1 проти позову заперечує. Зазначає, що позивач 20.09.2023 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За принципом екстериторіальності зазначена заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та за результатами розгляду якої було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 30 років. При цьому відповідач 1 вказав, що заява позивача про призначення пенсії а віком розглядалась згідно із ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії у 2023 році ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 60 років.
Крім того відповідач 1 зазначив, що у позивача відсутній також і необхідний пільговий стаж. При цьому до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004, оскільки такі періоди набуті на території рф та відсутня атестація робочого місця, що є однією з основних умов для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Крім того відповідач наголошує на тому, що 02.12.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 29.11.2022 №1328. Після зупинення дії, Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з рф щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у рф, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Враховуючи викладене, ГУ ПФУ в Рівненській області вважає, що діяло правомірно, а тому в позові просить відмовити.
19.12.2023 суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ у Вінницькій області. Так, заперечуючи проти позову відповідач 2 підтримує позицію, викладену у рішенні ГУ ПФУ в Рівненській області № 023830016958 від 28.09.2023 та вважає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком, а тому просить відмовити у задоволені заявлених позовних вимог.
Письмовою заявою яка надійшла до суду 12.01.2024 позивач, у зв'язку з отриманням від відповідача виправленого рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 № 023830016958, уточнила позовні вимоги з урахуванням дати прийняття та інших реквізитів оскаржуваного рішення.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що ОСОБА_1 у віці 60 років, 20.09.2023 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Рівненській області.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення № 023830016958 від 28.09.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.
Поряд із тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, питання про призначення позивачу пенсії за віком вирішувалось за ст. 26 Закону №1058, оскільки, як зазначають відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву, на момент звернення за призначенням пенсії у 2023 році ОСОБА_2 досягла пенсійного віку 60 років.
Так, за даним рішенням відповідач 1 підтвердив загальний страховий стаж ОСОБА_1 - 26 років 2 місяці 11 днів. Пільговий стаж відповідачем 1 визначений не був.
При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004 з тих підстав, що такі періоди трудової діяльності набуті на території російської федерації.
Також у вказаному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 20.01.1993" зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 у і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у кримінальних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. До страхового стажу зараховується періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при визначені у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
Вважаючи, що орган Пенсійного фонду безпідставно дійшов висновку про не зарахування вказаного вище періоду її трудової діяльності до страхового та пільгового стажу, та у зв'язку з цим протиправно відмовив у призначенні її пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058-ІV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Так частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій було доповнено Закон № 1058-ІV розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017.
Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (20.09.2023) досягнула віку 60 років та її страховий стаж (який визнаний пенсійним органом) становить 26 років 02 місяці 11 днів. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, пільговий стаж позивача необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідачем взагалі не відображений.
Приписами статті 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.
Досліджуючи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.10.1982, судом встановлено, що:
10.01.2001 позивач прийнята на посаду огранувальника алмазів в діаманти в ООО “АГАВА” (запис №13);
06.06.2002 звільнена за власним бажанням (запис №14);
23.09.2002 прийнята на посаду огранувальника алмазів в діаманти в ООО “Ксенон” (запис №15);
02.12.2002 звільнена за власним бажанням (запис №16);
01.12.2002 прийнята на посаду огранувальника алмазів в діаманти в ЗАТ “Руиз Даймондс” (запис №17);
29.10.2004 звільнена за власним бажанням (запис №18).
Такі записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази), засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Також позивачем були надані уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового та пільгового стажу, а саме пільгова довідка від 26.06.2002, яка видана ООО “Агава”, пільгова довідка від 01.12.2002, яка видана ООО “Ксеон” та довідка від 06.08.2009, яка видана ЗАТ “Руиз Даймондс”.
У вказаних довідках міститься інформація про те, що позивач за період 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004 працювала повний робочий день на посаді огранувальника алмазів в діаманти, що передбачена Списком 2 розділу ХІV “Металообробка”, Підрозділу 11 “Обробка алмазів в діаманти без застосування робототехніки”, код спеціальності 2151100А-15418, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991.
Також такі довідки містять посилання на первинні документи на підставі яких вони видані, а також усю інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано такі довідки, містять відповідні печатки та підписи відповідальних осіб.
Щодо доводів відповідачів проте, що періоди роботи з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004 не можуть бути зарахованими до трудового стажу позивача оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила Участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також враховуючи те, що 23.12.2022 набрав чинності Закону України № 2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року", то суд не вважає їх належними.
Так, оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набула спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тобто обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди
Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Що ж до інших доводів відповідача 1 викладених у відзиві на позовну заяву про те, що спірний період не зараховується до страхового стажу позивача, оскільки відсутня атестація робочого місця, що є однією з основних умов для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, то суд зазначає, що вказана підстава не була вказана відповідачем 1 в оскаржуваному рішенні.
Крім того, суд не може не наголосити на тому, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства. Проте, жодні причини, з яких атестація не була проведена, або не закінчена не є підставою для відмови в зарахуванні відповідного стажу працівникові, оскільки особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або Списку №2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
Отже, проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, який застосовується судом при вирішенні цієї справи.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що страховий та пільговий період трудової діяльності позивача підтверджений належним чином (позивач працювала повний робочий день на посаді що передбачена Списком 2 розділу ХІV “Металообробка”, Підрозділу 11 “Обробка алмазів в діаманти без застосування робототехніки”, код спеціальності 2151100А-15418, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, тому не зарахування ОСОБА_1 періоду її роботи з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004 як до страхового так і до пільгового стажу є протиправним.
Окремо суд також звертає увагу на те, що відповідачі не надали жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у призначенні пенсії вони діяли обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
За таких обставин оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №023830016958 від 28.09.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Так за результатами розгляду цієї справи судом встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду неналежно розглянув заяву позивача від 20.09.2023 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняв передчасне і протиправне рішення №023830016958 від 28.09.2023, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії.
При цьому, суд враховує те, що пенсійний орган питання про призначення позивачу пенсії за віком вирішував за ст. 26 Закону №1058, оскільки, на момент звернення за призначенням пенсії у 2023 році ОСОБА_2 досягла пенсійного віку 60 років.
Втім суд не може залишити поза увагою той факт, що позивач працювала повний робочий день на посаді що передбачена Списком 2 та зверталась саме із заявою про призначення її пенсії за віком на пільгових умовах, а тому її заява повинна була розглядатись відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема з урахуванням страхового стажу який передбачений статтею 114 Закону №1056 (25 років).
Отже, враховуючи ту обставину, що суду точно не відомий загальний пільговий стаж позивача, а також враховуючи те, що відповідач 1 не належно розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як і те, що обрахунок пільгового стажу відноситься до повноважень органу пенсійного фонду і для вирішення питання щодо можливості призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах першочергово необхідно обчислити такий пільговий стаж з урахуванням зроблених судом у цьому рішенні висновків, тому суд вважає, що належним способом захисту в межах спірних правовідносин, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового та страхового стажу позивача періоди її роботи з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з цим вимога позивача щодо врахування при призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням заробітної плати згідно наданих довідок за спірні періоди наразі є передчасною та задоволенню не підлягає.
Відносно органу Пенсійного фонду України, на який слід покласти обов'язок по відновленню порушеного права позивача, то суд враховує, що оскільки звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулось до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому хоч і повноваження щодо розгляду поданих позивачем матеріалів були делеговані ГУ ПФУ в Рівненській області для прийняття відповідного рішення, проте обов'язок із, власне, зарахування пільгового стажу, призначення та виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуватиме на обліку, тобто в ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.
Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах (по 536,80 грн. з кожного).
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень (тобто задоволена основна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором), тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №023830016958 від 28.09.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 10.01.2001 по 26.06.2002, з 23.09.2002 по 02.12.2002 та з 01.12.2002 по 29.10.2004, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 03.04.24.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович