про закриття провадження в справі
м. Вінниця
02 квітня 2024 р. Справа № 120/16337/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича, розглянувши письмово у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 до: головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від23.12.2020 та постанови Сьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі № 120/6848/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою в розмірі 82103,76 грн. відповідно до довідки від 22.10.2020 №21/162, виданої Вінницькою обласною прокуратурою. Розмір перерахованої пенсії склав 74361,38 грн.. Водночас, у подальшому відповідачем 18.11.2022 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з застосуванням величини з якої нараховується пенсія розмір заробітної плати з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до неповного виконання вищезазначених рішень судів у справі №120/6848/20-а.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо щодо перерахунку розміру його пенсії, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відтак суд доходить до висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності. Суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховоного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15 та від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі від 23.12.2020 у справі № 120/6848/20 адміністративний позов задоволено часткво. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягають у зменшенні відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із 90% до 60% суми місячної заробітної плати під час її перерахунку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із 90% суми місячної заробітної плати, що вказана у довідці Вінницької обласної прокуратури №21/162 від 22 жовтня 2020 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 за результатами розгляду апеляційної скарги адміністративний позов задоволений повністю.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.10.2020 в розмірі обчисленому відповідно до сум заробітної плати 82103,76 грн. згідно довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 №21/162 входить до предмета виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 120/6848/20, які набрали законної сили.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що неможливо зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого (нового) судового рішення в іншій справі, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому законом, зокрема на підставі виконавчого листа суду, який ухвалив відповідне рішення.
Також суд зазначає, що процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтями 382-383 КАС України.
Зокрема, відповідно до частин першої-другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Суд наголошує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому нормами процесуального закону, та не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є фактичне спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що захист порушеного права особи на отримання безумовного виконання судового рішення, яке гарантується державою відповідно до статті 129-1 Конституції України, через звернення до суду у порядку судового контролю, порівняно з ініціюванням вирішення судом нового публічно-правового спору, має низку переваг для такої особи, зумовлених положеннями, зокрема, статей 383 та 249 КАС України, а саме, відсутність обов'язку сплачувати судовий збір, оперативність розгляду (заява в порядку судового контролю підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання; неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви) та ефективність виконання (за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє окрему ухвалу і направляє її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону).
Враховуючи фактичні обставини справи, а також положення чинного законодавства, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості в межах адміністративної справи № 120/6848/20 звертатися до суду в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України з метою забезпечення виконання рішення суду, яке, на його думку, виконується неналежним чином, адже зазначене питання охоплюється рішенням суду у справі № 120/6848/20 та належить до предмету його виконання.
З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право позивача у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 295/13613/16-а, від 26 травня 2020 року у справах № 522/5265/17, № 522/1828/17.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи те, що обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення у справі № 120/6848/20, яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, з урахування висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 22.07.2022 у справі № 540/606/20.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
Провадження у справі №120/16337/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович