Рішення від 03.04.2024 по справі 120/19571/23

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2024 р. Справа № 120/19571/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.11.2023 № 023830025068 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 та з 10.05.2021 по 25.02.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у вересні 2023 вперше звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 19.09.2023 №023830025068 йому відмовлено у призначенні пенсії.

В листопаді 2023 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області1 від 22.11.2023 № 023830025068 позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що у наданій уточнюючій довідці про безпосередню участь в бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, відсутня інформація про його військове звання та підстава її видачі.

Також до страхового стажу позивача не зараховано:

- період роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 по 06.03.1992 та з 11.03.1992 по 25.09.1993 з підстав денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період роботи з 10.05.2001 по 25.02.2002 в МП "Спектр" з підстав відсутності відомостей про нараховані та сплачені суми страхових внесків.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, посилаючись на те, що статус позивача як учасника бойових дій підтверджується відповідним посвідченням з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та довідками, які є документами, що підтверджують наявність права на дострокову пенсію. Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи, то зазначив, що здобутий стаж підтверджується трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж працівника.

Ухвалою від 03.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.02.2024 відповідач 2 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відповідач зауважив, що згідно з п. 2.1. Порядку №22-1 до документів, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту належить посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації).

Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).

На думку відповідача 2, відповідно до поданих документів до заяви на призначення пенсії по віку як учаснику бойових згідно з п. 4 частини першої ст. 115 Закону № 1058, неможливо визначити статус УБД, оскільки у посвідченні УБД відсутня інформація відповідно до якого пункту, статті і закону надано статус.

Також відповідач зазначив, що неможливо визначити статус УБД відповідно до поданої довідки № 590/2243 від 06.10.2023 про безпосередню участь в бойових діях, оскільки довідка не відповідає вимогам. Зокрема, у довідці відсутня інформація про військове звання, довідка не містить підстави видачі.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме:

- не враховано період з 19.12.1989 по 21.12.1990, оскільки запис про звільнення скріплений печаткою текст на печатці не придатний для сприйняття змісту, що суперечить вимогам пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;

- не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 робота на території рф;

- не зараховано період стажу з 10.05.2001 по 25.02.2002, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб про нараховані та сплачені суми внесків.

12.03.2024 відповідач 1 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на дату звернення з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. ч.1 ст.115 Закону № 1058, позивач досягнув віку 55 років. Страховий стаж - 24 роки 2 місяці 4 дні.

Відповідно до поданих документів до заяви на призначення пенсії по віку як учаснику бойових дій згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, неможливо визначити статус УБД, оскільки у посвідченні УБД відсутня інформація відповідно до якого пункту, статті і закону надано статус. Також неможливо визначити статус УБД відповідно до поданої довідки № 590/2243 від 06.10.2023 про безпосередню участь в бойових діях, оскільки довідка не відповідає вимогам, у довідці відсутня інформація про військове звання, довідка не містить підстави видачі.

До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 робота на території рф, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідач 1 зазначив, що не враховано період стажу з 10.05.2001 по 25.02.2002, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб про нараховані та сплачені суми внесків.

Також, вказав, що не підлягає зарахуванню період роботи з 01.01.2022 по 25.02.2022, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів про початок роботи в Військово - медичному клінічному центрі Центрального регіону.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно з довідками від 29.08.2014 № 250 та від 19.12.2023 № 590/3215 був призначений на військову службу по частковій мобілізації (а.с. 16-17).

Відповідно до наказу начальника ВМКЦ від 31.07.2014 № 161 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка вибула з місця постійної дислокації в район проведення антитерористичної операції.

Згідно з довідками від 04.09.2015 №538 та від 06.10.2023 № 590/2243 в період з 13.08.2014 по 04.09.2015 брав участь в антитерористичній операції в районі проведення бойових дій у складі військової частини НОМЕР_2 (а.с. 18-19).

За участь в антитерористичній операції позивачу надано статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 31.03.2015 Департаментом кадрової політики МО України (а.с. 20).

У вересні 2023 року позивач вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" яким передбачено право на призначення дострокової пенсії військовослужбовцям, які брали участь в бойових діях, в АТО після досягнення чоловіком 55 років за наявності страхового стажу 25 років.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та 19.09.2023 прийнято рішення № 023830025068, яким відмовлено у призначенні пенсії (а.с. 29).

Відмова мотивована тим, що позивачем не надано довідку встановленого зразка про його безпосередню участь в бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, в районах її здійснення.

Крім того не зараховано до страхового стажу періоди з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993; за період з 10.05.2001 по 25.02.2002; період військової служби з 13.08.2014 по 04.09.2015; період підприємницької діяльності з 01.01.2022 по 28.02.2022; з 01.07.2023 по 31.08.2023.

17.11.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви додаткові докази та уточнюючі довідки.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та 22.11.2023 прийнято рішення № 023830025068 про відмову у призначенні пенсії.

Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обґрунтована тим, що відповідно до поданих документів до заяви на призначення пенсії по віку як учаснику бойових згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, неможливо визначити статус УБД, оскільки у посвідченні УБД відсутня інформація відповідно до якого пункту, статті і закону надано статус. Також неможливо визначити статус УБД відповідно до поданої довідки № 590/2243 від 06.10.2023 про безпосередню участь в бойових діях, оскільки довідка не відповідає вимогам, у довідці відсутня інформація про військове звання, довідка не містить підстави видачі

До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 робота на території рф, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

До страхового стажу не зараховано період стажу з 10.05.2001 по 25.02.2002, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб про нараховані та сплачені суми внесків.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює Постанова Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі -Порядок 22-1).

Положеннями пункту 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.

Так, відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи, що посвідчують спеціальний статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637), а для осіб з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", або яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).

Аналіз положень підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 дозволяє дійти висновку про те, що посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначено як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій.

Такий правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 340/576/19 та від 17.01.2023 у справі № 580/8208/21.

Судом встановлено, що позивач 17.11.2023 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення дострокової пенсії за віком.

Разом з заявою надав документи, зокрема, Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 31.03.2015 та довідки від 04.09.2015 №538 та від 06.10.2023 № 590/2243 про участь позивача в антитерористичній операції в районі проведення бойових дій у складі військової частини НОМЕР_2 у період з 13.08.2014 по 04.09.2015.

Разом з цим, пенсійний орган, вказав, що з поданих документів неможливо визначити статус УБД, оскільки у посвідченні УБД відсутня інформація відповідно до якого пункту, статті і закону надано статус. Також неможливо визначити статус УБД відповідно до поданої довідки № 590/2243 від 06.10.2023 про безпосередню участь в бойових діях, оскільки довідка не відповідає вимогам, у довідці відсутня інформація про військове звання, довідка не містить підстави видачі.

Щодо вказаного, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України від 22.10.93 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII), відповідно до статті 5 якого учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються органами Міноборони, СБ, МВС за місцем проживання ветерана. (пункт 7 вказаного Положення).

Пунктом 2 цього Положення встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12), на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Суд звертає увагу, що повноваження щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, у тому числі, й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів військ, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій". Останнє є єдиним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії.

Враховуючи, що позивачем до матеріалів справи, а також до пенсійного органу, було надано копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 31.03.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, суд вважає безпідставними сумніви відповідачів щодо факту участі позивача в бойових діях.

Разом з цим, довідками від 04.09.2015 №538 та від 06.10.2023 № 590/2243 про участь позивача в антитерористичній операції в районі проведення бойових дій у складі військової частини НОМЕР_2 додатково підтверджено участь позивача в антитерористичній операції у період з 13.08.2014 по 04.09.2015.

Відтак, позивач, звертаючись до територіального пенсійного органу 17.11.2023 за призначенням дострокової пенсії за віком, подав весь необхідний пакет документів, у тому числі й документ, який посвідчує спеціальний статус особи для призначення такої пенсії (посвідчення учасника бойових дій).

Разом з цим, у спірному рішенні від 22.11.2023 № 023830025068 зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 робота на території рф, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та період з 10.05.2001 по 25.02.2002, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб про нараховані та сплачені суми внесків.

Оцінюючі підстави не зарахування відповідачем періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 робота на території рф, суд зазначає наступне.

Так, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російської Федерації.

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17 (2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон № 2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону № 2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови № 1328 з 02.12.2022.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 10.05.2001 по 25.02.2002, оскільки відсутня інформація про сплату внесків, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами ст. 20 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок ймовірного невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Надаючи оцінку обставинам цієї справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.

Варто зауважити, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , заповненої 30.03.1989, ОСОБА_1 у період з 21.12.1990 по 06.03.1992 працював водієм І класу в Підприємстві "Едланд"; у період з 11.03.1992 по 25.09.1993 працював водієм першого класу; у період з 10.05.2001 по 25.02.2002 працював водієм першого класу для роботи на всіх типах автомобілів на МП "Спектр" (а.с. 22-23).

Вказані записи у трудовій книжці є чіткими, перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст не містять, мають реквізити наказів, містить печатки.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача, то спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд зазначає, що рішення від 22.11.2023 № 023830025068, яким позиву відмовлено у призначенні пенсії є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.11.2023 № 023830025068 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, які були спірними у даній справі, та призначити позивачу з 17.11.2023 (тобто з дати звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком) бажану для нього пенсію з огляду на дотримання ним усіх умов встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд ураховує, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а відтак підстави для його присудження на користь останнього відсутні.

Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.11.2023 № 023830025068 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 17.11.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 06.03.1992, з 11.03.1992 по 25.09.1993 та з 10.05.2001 по 25.02.2002.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівеньській області (код ЄДРПОУ - 21084076, вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028),

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна

Попередній документ
118139861
Наступний документ
118139863
Інформація про рішення:
№ рішення: 118139862
№ справи: 120/19571/23
Дата рішення: 03.04.2024
Дата публікації: 08.04.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них