Номер провадження 22-ц/821/582/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4444/18 Категорія: 310090000 Годік Л.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
02 квітня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_3 визнано недієздатним, а її призначено його опікуном.
З 20.11.2012 ОСОБА_3 Спеціалізованою психіатричною МСЕК встановлена ІІ група інвалідності.
Після фактичного розпаду сім'ї син ОСОБА_4 залишився проживати разом з нею та, оскільки батько в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання та лікування сина не надавав, вона вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2013 з відповідача ОСОБА_2 визначено стягувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача, починаючи з 01.03.2013 на весь період непрацездатності сина.
Вказане рішення суду набрало чинності та було звернуто до виконання, у зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження.
Проте, відповідач аліменти вчасно та належним чином не сплачував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.09.2018 склала 54391,25 грн.
Оскільки, відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання сина, то вона вважає, що з відповідача повинна бути стягнута сума неустойки (пені) за неналежне виконання своїх зобов'язань по їх сплаті, яка відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 01.09.2018 становить 450559,27 грн.
Частиною 1 статты 196 СК України визначено, що розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів не може бути вищим, ніж 100% заборгованості. Тому просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за неналежне виконання зобов'язань по сплаті аліментів у розмірі 54391,25 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 , надав докази того, що йому не було відомо про існування рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2013, яке було прийнято в заочному порядку, тобто за його відсутності. Надав копію супровідного листа за підписом начальника Уманського міського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовського О.О., боржнику ОСОБА_2 за вих. № 2973-3 від 12.02.2019, яким було направлено копії документів ВП № 39556729 для ознайомлення на 22 арк., за його заявою від 07.02.2019.
Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №705/1340/13-ц 2/705/636/13, виданого 28.08.2013, де боржником є ОСОБА_2 , виданого старшим державним виконавцем Щербак О., станом на 01.08.2023 боржником повинно бути сплачено аліменти в сумі 254885,50 грн. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження за вказаний період боржником фактично було сплачено 254885,50 грн. Тому, встановлено, що станом на 01.08.2023 заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Тобто, відсутність вини відповідача ОСОБА_2 підтверджується тим, що дізнавшись про суму заборгованості він її погасив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що в 2014 році було відкрито кримінальне провадження за несплату аліментів, тобто відповідач знав, що він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина, і в результаті несплати у нього утворилася заборгованість. Зазначене підтверджується долученими до апеляційної скарги матеріалами, а саме копіями пояснень ОСОБА_2 , ухвалою слідчого судді від 18.09.2020 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження.
На даний час вказане кримінальне провадження №12018259250001464 від 29.09.2018 року, стосовно ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, знаходиться в провадженні, і рішення по ньому не прийняте.
Вказує, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Єременко І.В. вказала на те, що в період часу з вересня 2013 року (відкриття виконавчого провадження) по 07.02.2019 року (вручення відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження), ОСОБА_2 не було відомо про відкриття виконавчого провадження №39556729 з виконання виконавчого листа №705/1340/13-ц, виданого 28.08.2013 року про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина.
12.02.2019 року, отримавши документи виконавчого провадження відповідачу стало відомо про те, що він має сплачувати аліменти на утримання непрацездатного сина.
ОСОБА_1 зазначає, що судом не були розглянуті клопотання, щодо витребування доказів, але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки всі заявлені клопотання в ході розгляду даної справи були розглянуті та всі докази, які були в наявності у сторін були долучені до матеріалів справи. Враховуючи той факт. що справа розглядалася в суді першої інстанції з 2018 року по 2024 рік у позивача було достатньо часу, щоб долучити всі наявні в неї докази.
Крім того, дізнавшись про заборгованість зі сплати аліментів, відповідач поступово її виплатив, що також свідчить про відсутність умислу на ухилення від сплати аліментів.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_3 визнано недієздатним, а ОСОБА_1 призначено його опікуном.
З 20.11.2012 ОСОБА_3 Спеціалізованою психіатричною МСЕК була встановлена ІІ група інвалідності.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2013 з відповідача ОСОБА_2 визначено стягувати аліменти на користь позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача, починаючи з 01.03.2013 на весь період непрацездатності сина.
На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який був поданий до виконавчої служби з метою його примусового виконання.
Постановою старшого державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області Пустовойт Л.О у вересні 2013 року відкрито виконавче провадження №39556729 з виконання виконавчого листа №705/1340/13-ц 2/705/636/13, виданого 28.08.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .
В ході проведення виконавчого провадження № 39556729 Постановою старшого державного виконавця Мельник В.В. від 18.06.2018 було накладено арешт на все належне ОСОБА_2 майно, а постановою від 27.12.2018 було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 , які містяться на належних йому банківських рахунках.
Постановою слідчого Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 26.12.2018, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018250250001464 від 29.09.2018 за ч. 1 ст. 164 КК України з приводу несплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , було закрите у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
Відповідно до наданої копії супровідного листа за підписом начальника Уманського міського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовсього О.О., боржнику ОСОБА_2 за вих. № 2973-3 від 12.02.2019 було направлено копії документів ВП № 39556729 для ознайомлення на 22 арк., за його заявою від 07.02.2019.
Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №705/1340/13-ц 2/705/636/13, виданого 28.08.2013, де боржником є ОСОБА_2 , виданого старшим державним виконавцем Щербак О., станом на 01.08.2023 боржником повинно бути сплачено аліменти в сумі 254885,50 грн. За вказаний період боржником фактично було сплачено 254885,50 грн. Тому, встановлено, що станом на 01.08.2023 заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно із частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18) міститься висновок про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
У постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г міститься висновок про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Із фабули частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», вбачається, що проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відноситься до їх числа.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, вважав, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, що є обов'язковою умовою та підставою нарахування пені з аліментів, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Водночас, позивач в апеляційній скарзі наполягала на помилковості таких висновків суду першої інстанції та посилалася на те, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність судового рішення, що підтверджується, зокрема його поясненнями наданими у межах кримінальних проваджень №12018250250001464 та №12014250250000435.
Як вбачається з пояснень від 04 липня 2014 року ОСОБА_2 заперечив факт обізнаності про наявність судового рішення від 01.03.2013 року.
Однак у поясненнях від 21.09.2018 року ОСОБА_2 стверджував, що знає про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання непрацездатного сина, однак вважав вказане судове рішення незаконним.
Приймаючи до уваги наявні у справі докази в сукупності, відкрите у 2014 році і існуюче по на даний час кримінальне провадження з приводу несплати аліментів, існуюче з цього приводу виконавче провадження, колегія суддів приходить до переконання, що відповідачу було відомо про наявність заочного рішення суду з 2014 року, після того, як його було опитано слідчим СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області.
Отже, твердження ОСОБА_2 про те, що йому стало відомо про заочне рішення суду лише після отримання документів виконавчого провадження 12.02.2019 року не відповідає дійсним обставинам справи, а лише підтверджує його незацікавленість в добровільному виконанні судового рішення. Тому відповідачем не доведено відсутність його вини у тривалій несплаті аліментів на утримання непрацездатного сина.
Позивачем здійснено розрахунок пені по сплаті аліментів за період з 01.03.2013 року (час з якого судовим рішенням стягнуто аліменти) по 31 серпня 2018 року, який відповідає формулі наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц та у відповідності до якого розмір пені складає 450 559,27 грн. Заборгованість відповідача за вказаний період по аліментах становила 54 391,35 грн., а тому позивач просила суд стягнути пеню в сумі розміру боргу, що відповідає приписам частини 1 статті 196 СК України.
Колегія суддів при здійсненні перевірки розрахунку неустойки встановила, що загальна кількість днів (2010) не відповідає кількості дням зазначеним у розрахунку (2017), водночас вказана обставина не впливає на загальний розмір неустойки, яку просить стягнути позивач.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
Із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору.
За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн. та за подання апеляційної скарги 1057,20 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54391,25 грн. неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді