03 квітня 2024 року
Справа № 711/4224/23
Провадження № 22-ц/821/461/24
категорія: 307020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Черкаська міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні вм. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солодкової Світлани Іванівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у складі судді Кондрацької Н. М., повний текст рішення складений 11 грудня 2023 року,
В червні 2023 року ОСОБА_1 через свого адвоката Солодкову Світлану Іванівну звернулась до суду із вищевказаним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 . Заповіту батько не залишив. Відповідно до ст. ст. 1223,1261 ЦК України позивач (дочка померлого та спадкоємець першої черги) має право на спадкування за законом. Відповідно до Свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 02.04.1998 власниками даної квартири були: ОСОБА_4 - баба, ОСОБА_5 - дід, ОСОБА_6 - матір, ОСОБА_3 - батько, позивач та її брат і відповідач у справі - ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач у справі 23.12.2020 оформив спадщину після померлої бабусі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . До нотаріальної контори після смерті батька не звертався, оскільки не претендує на його спадщину.
До 2018 року позивач проживала за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 , а потім переїхала проживати у квартиру АДРЕСА_1 , де проживали батько ОСОБА_3 та брат ОСОБА_2 . Вони проживали всі разом, та вели спільне господарство. Батько був зареєстрований у с. Боровиця, Чигиринського району, Черкаської області, але проживав у квартирі АДРЕСА_1 , у цій квартирі він і помер. В с. Боровицю батько їздив як на дачу, а коли захворів у листопаді 2018 року, то зовсім перестав туди їздити. Позивач з братом піклувались та доглядали батька, а коли він помер, займались його похоронами.
Батько помер в період, коли в країні розпочався карантин в зв'язку з епідемією захворювання Covid19. Тому позивач не одразу звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також вважала, що оскільки вони з батьком проживали однією сім'єю та вели спільне господарство то вона фактично прийняла спадщину.
Позивач звернулась до Чигиринської державної нотаріальної контори, (т.я. батько хоча проживав і помер в м. Черкаси, але на день смерті був зареєстрований в с. Боровиця, Чигиринського району, Черкаської області) з заявою про прийняття спадщини літом 2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. 16 вересня 2020 року вона звернулась з заявою до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але їй було відмовлено, з тих причин, що вона пропустила строк на прийняття спадщини, а документально підтвердити, що на день смерті її батька була зареєстрована за однією адресою разом зі спадкодавцем на той час не могла.
Вважає, що строк на прийняття спадщини пропустила з поважних причин, оскільки був карантин і вона не змогла вчасно звернутись до нотаріальної контори.
Те, що на момент смерті батька позивач проживала у АДРЕСА_3 разом з батьком, вела з ним спільне господарство, доглядала його та поховала після його смерті підтверджується Актом опитування сусідів від 03.05.2022, та даний факт можуть підтвердити свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , та сам відповідач у справі. Окрім цього, факт сумісного проживання підтверджується і довідкою Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 06.05.2022, згідно якої батько ОСОБА_2 з листопада 2018 року до дня смерті проживав з позивачем та відповідачем у справі в АДРЕСА_3 .
З заявою до нотаріальної контори про відмову від спадщини позивач не зверталась.
Просить встановити додатковий тримісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2023 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що з 31.01.2019 по 31.07.2019 відбулися події пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд звернув увагу на те, що з заявою до нотаріуса позивач звернулась 16.09.2020, через 1 рік 7 місяців 16 днів після смерті ОСОБА_3 Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого адвоката Солодкову С. І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, в своєму рішенні, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог, ніяким чином не згадує ще одного участника процесу - відповідача у даній справі Черкаську міську раду. Не вказує, яке відношення до позову Черкаської міської ради, чи визнає дана сторона відповідача позов ОСОБА_1 чи ні.
Суд, відмовляючи в позові мотивував це тим, що в матеріалах справи є взаємовиключні докази, а саме Акт опитування сусідів від 03.05.2022 та довідка від 06.05.2022 в яких міститься інформація, що ОСОБА_3 проживав зі своїми сином та дочкою в АДРЕСА_3 . А в матеріалах спадкової справи міститься довідка від 24.07.2020, про те, що ОСОБА_3 в період з 21.07.2017 року по день смерті був зареєстрований та проживав у с. Боровиця Чигиринського району.
Скаржник, звертає увагу суду, що обидві довідки видані виконавчим комітетом Сагунівської сільської ради, Черкаського району. Остання довідка видана на підставі карти реєстраціїособи з погосподарського обліку та згідно акту опитування сусідів від 03.05.2022, що немає у першій. Дійсно, батько скаржника був там зареєстрований, але не проживав і тим більш по день смерті, як вказано в довідці від 24.07.2020. Оскільки позивачем надано копію Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 де місце смерті вказано м. Черкаси. Таким чином, остання довідка Сагунівської сільської ради від 06.05.2022 є вірною, та підтверджується іншими доказами у справі.
Також, суд мотивуючи своє рішення вказує, що епідемія захворювання Covid 19 не є поважною причино пропуску на прийняття спадщини, та при цьому посилається на постанову від 26 червня 2019 року у справі 565/1145/17, де Верховний Суд заначив перелікповажних причин, які визнаються при пропущені строку на прийняття спадщини, тому скаржник зазначає, що даний перелік не є вичерпним, а тому вказувати, що епідемія Covid19, та в зв'язку з цим встановлений карантин в Україні не є поважною причиною, неможливо.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.01.2019 /а. с. 6/.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28.01.2021 пошлюбне прізвище позивача було « ОСОБА_10 » /а. с. 9/.
Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21.11.1980 померлий ОСОБА_3 є батьком позивача ОСОБА_1 /а. с. 7/.
Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 підтверджується факт того, що власниками квартири АДРЕСА_1 були: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_2 /а. с. 12/.
Відповідно до наданих копій свідоцтв про смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , померли /а. с. 17-19/.
Постановою від 16.09.2020 державного нотаріуса Чигиринської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька. Так, у наданій копії постанови зазначається, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою 16.09.2020 про видачу указаного вище свідоцтва. При розгляді документів поданих заявником встановлено, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину у встановлений законом строк. Також зазначається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання може бути довідка органу реєстрації проживання про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем /а. с. 15/.
Відповідно до акту опитування сусідів від 03.05.2022 та довідки від 06.05.2022 в них міститься інформація, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 /а. с. 20-21/.
Згідно довідки виданої виконкомом Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 24.07.2020, ОСОБА_3 у період з 21.07.2017 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований та проживав у с. Боровиця Чигиринського району /а. с. 93/.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2023 року в повній мірі відповідає приведеним вимогам закону.
Так, предметом даного спору є визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2023 року оскаржено позивачем.
Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України повнолітні не працездатні діти спадкодавця мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. ст. 1270 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
За змістом ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У ч. 3 ст. 1272 ЦК України наведено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі
№ 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19 (провадження № 61-10896св21) наведено правовий висновок про те, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Матеріали справи вказують не те, що сторони у справі є спадкоємцями першої черги після померлого батька ОСОБА_3 .
Звертаючись з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у червні 2023 року, ОСОБА_1 в основу його аргументації поклала посилання на ту обставину, що її батько помер в період коли розпочався карантин в зв'язку з епідемією захворювання Covid 19, тому вона не відразу звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також вважала, що оскільки проживала з батьком за однією адресою то фактично прийняла спадщину.
Вирішуючи питання про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, місцевий суд дослідив поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 , зазначивши при цьому, що оскільки позивачем суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності у неї об'єктивних, непереборних та істотних труднощів, які відповідно до положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, прийшов до мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
На ряду з викладеним апеляційний суд зазначає, як встановлено в ході розгляду справи, позивач є донькою померлого ОСОБА_3 , тобто спадкоємицею першої черги, відтак в контексті ст. 1261 ЦК України, незалежно від наявності заповіту, вона у випадку бажання прийняти спадщину після смерті батька мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Проте, такої заяви позивач у шестимісячний строк не подала.
В свою чергу доводи апеляційної скарги, щодо не вказання в рішенні суду першої інстанції позиції другого відповідача - Черкаської міської ради, не заслуговують на ґрунтовну увагу, оскільки хоч відповідач у вирішенні позову поклався на розсуд суду, проте просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, тому дана думка відповідача ніяким чином не впливає на поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини,
Доводи апеляційної скарги на рахунок взяття то уваги довідки Сагунівської сільської ради від 06.05.2022, оскільки саме вона є вірною, а не довідка від 24.07.2020, в яких зазначається про місце проживання спадкодавця, не заслуговують на увагу, оскільки сторонами не заперечувався той факт, що позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задовленні позовних вимог щодо встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачам не доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску нею строків для звернення із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Що стосується судових витрат понесених скаржниками то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солодкової Світлани Іванівни - залишити без задоволення.
РішенняПридніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді:
В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко