03 квітня 2024 року
м.Черкаси
Справа № 697/2012/21
Провадження № 22-ц/821/351/24
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л.І.,
суддів: Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.,
секретаря - Ярошенка Б.М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Кредитна спілка «Кредит Союз»,
відповідачі за первісним позовом : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Константінової Тетяни Миколаївни на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2023 року у справі за позовом Кредитної спілки «Кредит Союз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Кредит-Союз», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним, -
06 жовтня 2021 року Кредитна спілка «Кредит-Союз» (далі - КС «Кредит-Союз») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що КС «Кредит-Союз» уклала з ОСОБА_1 договір кредиту № Ка-0271 від 29.07.2019 про надання кредиту в розмірі 8 900,00 грн строком на дванадцять чотири місяці.
За договором кредиту ОСОБА_1 29.07.2019 отримав 8 900,00 грн. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов'язаний повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за користування грошима в строки, відповідно до графіку, передбаченого п. 7.4. договору кредиту.
ОСОБА_1 своїх зобов'язань по договору кредиту не виконав.
В порушення графіку, погашення позики вказаного в п. 7.4. договору визначених планових повернень по основній сумі кредиту і по процентах за його користування ОСОБА_1 не було проведено.
Вказані дії призвели до порушення ст. 1054 ЦК України та умов договору кредиту, в зв'язку з чим, та відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 6.3 договору кредиту КС «Кредит-Союз» вимагає повернення суми кредиту, процентів за користування та сплати донарахованих процентів за час прострочення.
Таким чином, ОСОБА_1 станом на 27.09.2021 має непогашену суму кредиту 6 977,79 грн. Також ОСОБА_1 заборгував КС «Кредит-Союз» 5 392,44 грн процентів за користування коштами, розрахованих згідно п. 3.2. договору кредиту. Крім того, на підставі п. 6.3. договору кредиту нараховано донараховані проценти за час прострочення в сумі 7 899,42 грн.
Всього заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.09.2021 становить - 20 269,65 грн, яка складається із 6 977,79 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 392,44 грн - проценти; 7 899,42 грн - проценти, що підлягають донарахуванню у зв'язку із простроченням.
29.07.2019 за ОСОБА_1 згідно договору поруки № Ка-0271-п від 29.07.2019 поручилася ОСОБА_2 . Відповідно до договору поруки та ст. 554 ЦК України поручителі несуть солідарну відповідальність разом із боржником, яким виступає ОСОБА_1 .
На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь КС «Кредит-Союз» заборгованість по кредитному договору, а також стягнути з відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору.
23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до КС «Кредит-Союз» про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивна тим, що 29.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, розмір кредиту складає 8 900,00 грн. Сторона позивача вважає такий договір недійсним внаслідок того, що ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та надавати їм належну оцінку.
Вказує, що під час надання правової допомоги у справі № 697/1547/21 представнику позивача, як захиснику ОСОБА_1 , стало відомо про його стан здоров'я.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 256 від 14.07.2021 (який зберігається у матеріалах справи № 697/1547/21), на період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_1 інкримінованих йому дій та на теперішній час, ОСОБА_1 виявив і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання - органічного шизофреноподібного розладу, набутого внаслідок перенесеного у 2020 році гострого порушення мозкового кровообігу, з слуховими та зоровими розладами сприйняття, актуальними маячними ідеями переслідування та переоцінки власної особи, у преморбідно особистості з легкою розумовою відсталістю в ступені легкої дебільності (IQ=64), з вираженими психопатоподібними розладами збудливого типу, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та в судовому засіданні. З огляду на виявлені при експертизі у ОСОБА_1 психопатологічні, шизофренічні прояви, з слуховими та зоровими розладами сприйняття, маренням переслідування та переоцінки власних здібностей, враховуючи наявність преморбідно проявів легкого вродження розумового недорозвитку, з психологічними розладами збудливого типу, враховуючи відсутність адекватного психіатричного супроводу за місцем проживання, можна прийти до висновку про наявність у підекспертного клінічних ознак пасивного типу суспільної небезпеки, у зв'язку з чим відносно нього можуть буть застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з 01.11.2018.
З огляду на дану обставину ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій на момент укладення кредитного договору, а тому він є недійсним.
На підставі наведеного, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати нікчемним кредитний договір, укладений 29.07.2019 між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Кредит-Союз».
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до КС «Кредит-Союз», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним до спільного розгляду із первісним позовом КС «Кредитс-Союз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та присвоєно № 697/2012/21.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2023 року первісний позов КС «Кредит Союз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту - задоволено.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КС «Кредит-Союз» 20 269,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КС «Кредит-Союз» судовий збір по 1 135,00 грн з кожного.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КС «Кредит-Союз», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
Задовольняючи вимоги КС «Кредит-Союз» за первісним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов'язання не виконав. В порушення графіку погашення позики, вказаного в договорі, оплату здійснював частково, що підтверджується особовою карткою позичальника.
Відповідач ОСОБА_2 , взявши на себе обов'язки поручителя та не забезпечивши належного виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих згідно з кредитним договором обов'язків, повинна відповідати перед позивачем разом, як солідарний боржник, у тому ж обсязі що й останній.
Розрахунок суми заборгованості, наданий КС «Кредит-Союз» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 не оспорювали, власного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором не надали.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що з досліджених в судовому засіданні доказів неможливо встановити, що на момент укладення кредитного договору 29.07.2019 між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_1 останній не усвідомлював значення своїх дій та був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним.
Враховуючи, що на час укладення спірного правочину ОСОБА_1 не був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним, експертизи для визначення можливості ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з психічним розладом не проведені через невиконання своїх процесуальних обов'язків позивачем за зустрічним позовом та його представником, підстав для визнання кредитного договору нікчемним судом не встановлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Константінова Т.М., посилаючись на незаконність рішення суду, просила скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області вді 20 листопада 2023 року та ухвали нове рішення про задоволення вимог за зустрічним позовом.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, знаючи про наявність психічної хвороби у скаржника, відсутність у нього коштів (отримує тільки пенсію по інвалідності) на проведення експертизи у даному провадженні, відмовив у заяві про зупинення провадження у справі, фактично розуміючи, що скаржник неосудний, має психічне захворювання з дитинства, ймовірно буде визнаний недієздатною особою виніс рішення про стягнення коштів з психічно хворої людини.
Вказує, що матеріали справи містять достатньо доказів психічної хвороби скаржника. Це медична картака, покази лікаря-психіатра, ухвала про застосування до ОСОБА_1 заходів медичного хакартеру, характеристика сільського старости.
В силу хвороби скаржник навіть у суді не розумів юридичне значення відсотків та відповідальність за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином існують обгрунтовані підстави вважати, що на момент укладення оспорюваного договору кредиту ОСОБА_1 через стійкий розлад здоров'я не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати.
Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Константінова Т.М. подала заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судом рішення у справі № 697/1807/23, проте у задоволенні заяви було відмовлено ухвалою від 31.10.2023, яку скаржник вважає незаконною, так як результат справи № 697/1807/23 міг вплинути на розгляд даної справи.
Також судом не було враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 161/17119/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 522/25597/13-ц, від 18.09.2019 у справі № 311/3823/15.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що 29.07.2019 між Кредитною спілкою «Кредит-Союз» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № Ка-0271.
Відповідно до п.1.1. договору Спілка надає грошові кошти у кредит позичальнику у сумі 8 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти Спілці відповідно до умов договору (а.с.5).
Згідно з п. 2.1 вказаного договору, строк його дії становить 24 місяці з моменту укладання.
За умовами вказаного договору, позичальник ОСОБА_1 отримав 8 900,00 грн та зобов'язаний був повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за користування грошима в строки відповідно до передбаченого договором графіка, представленого у договорі (а.с.5 зворот).
Грошові кошти в сумі 8 900,00 грн було отримано позичальником ОСОБА_1 особисто, згідно видаткового касового ордеру від 29.07.2019, про що свідчить його особистий підпис на ордері (а.с.8).
Даний факт сторонами не оспорюється.
Згідно договору кредиту, Спілка має право вимагати достроково повернення кредиту у випадку затримання сплати позичальником частини кредиту та/або процентів на строк більше одного місяця.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 вказаного договору, на дату укладення договору, з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості всіх послуг пов'язаних з одержанням обслуговування, погашенням кредиту та укладення договору, реальна річна процентна ставка становить 21,92%. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 12 807,86 грн (в тому числі 8 900,00 грн загальний розмір наданого кредиту, та 3 907,86 грн загальні витрати за кредитом). Процентна ставка за кредитом становить 42 процентів річних від суми залишку кредиту. Порядок обчислення процентної ставки за кредитом: проценти за кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості за основним боргом (тіло кредиту) за фактичне число календарних днів користування кредитними коштами за виключенням дня отримання кредиту. Тип процентної ставки за кредитом: фіксована.
Відповідно до договору за порушення умов договору, сторони відповідають згідно з чинним законодавством України.
Згідно з п. 6.2 договору, при простроченні планового платежу, позичальник на вимогу Спілки сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми прострочення за час прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу, а сукупна сума неустойки не повинна перевищувати 1/2 суми одержаної позичальником по договору.
Пунктом 6.3 договору визначено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Спілки зобов'язаний сплатити 65 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, але в межах суми, не забороненої законами України.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Кредитною спілкою «Кредит-Союз» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № Ка-0271-п від 29.07.2019.
Відповідно до договору поруки поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що випливають із договору кредиту № Ка-0271 від 29.07.2019 між кредитором та боржником, згідно з яким кредитор надає кредит боржникові в сумі 8 900 грн.
Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання згідно з договором. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором в повному обсязі. Строк дії договору поруки визначений з моменту його підписання і діє вісім років (а.с.6).
Згідно з п. 3.1 вказаного договору поруки, відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує, або неналежним чином виконує свої зобов'язання згідно з договором.
З наданого КС «Кредит-Союз» розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед кредитною спілкою станом на 25.11.2019 становить: 20 269,65 грн, з яких: 6 977,79 грн - тіло кредиту; 5 392,44 грн - заборгованість за процентами; 7 899,42 грн - заборгованість за процентами, що підлягають донарахуванню у зв'язку з простроченням (а.с.3).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в цілому відповідає зазначеним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що з досліджених в судовому засіданні доказів неможливо встановити, що на момент укладення спірного кредитного договору 29.07.2019 між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_1 останній не усвідомлював значення своїх дій та був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним.
Предметом зустрічного позову є визнання недійсним кредитного договору від 29 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та КС «Кредито-Союз», з підстав передбачених статтею 225 ЦК України.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину, суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.
Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущення.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц, провадження № 61-7835сво19), яка відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі у справі № 465/1217/16-ц (провадження № 61-1333св18), підкресливши, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів того, що ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного кредитного договору мав абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивач за зустрічним позовом суду не надав, що є її процесуальним обов'язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України.
Крім того, представником ОСОБА_1 - адвокатом Потієнко Т.М. під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово заявлялись клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, які були задоволені судом.
Так ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2022 року за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом, призначено у справі судово-психіатричну експертизу.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 вересня 2022 року також було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Потієнко Т.М. та призначено судово-психіатричну експертизу.
30 січня 2023 року ухвалою суду також було задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом та призначено у справі судово-психіатричну експертизу.
Проте судово-психіатрична ескпертиза проведена не була у зв'язку з тим, що стороною позивача за зустрічним позовом, не було проведено оплату за проведення експертизи.
Із наведеного слідує, що судом було вжито ряд процесуальний дій для проведення судово-психіатрийної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_1 на момент вчинення спірного правочну, проте така експертиза не була проведена, яка є необхідною у даній категорії справ, тому суд був позбавлений можливості встановити абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Враховуючи вищевикладенене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що із наданих суду доказів не можливо встановити, що на момент укладення спірного кредитного договору ОСОБА_1 не усвідомлював значення свої дій та був визнаний недієздатним чи обмеженодієздатним.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність у нього коштів (отримує тільки пенсію по інвалідності) на проведення експертизи у даному провадженні не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки у ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_2 , яка виступила у даному правочині поручителем.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи містять достатньо доказів психічної хвороби скаржника, зокрема це медична картака, покази лікаря-психіатра, ухвала про застосування до ОСОБА_1 заходів медичного хакартеру, характеристика сільського старости, є безпідставними, оскільки надані докази не свідчать про те, що саме на момент укладення спірного кредитного договору ОСОБА_1 не усвідомлював значення свої дій, оскільки це може встановити лише психіатрична експертиза, яка проведена не була.
Не варті уваги і посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Константінова Т.М. подала заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судом рішення у справі № 697/1807/23, проте у задоволенні заяви було відмовлено ухвалою від 31.10.2023, яку скаржник вважає незаконною, так як результат справи № 697/1807/23 міг вплинути на розгляд даної справи по наступних підставах.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно пункту п'ятого частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках встановлених пунктом шостим частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Відповідно до роз'яснення, що міститься в пункті 33 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати КСЦ від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду
Як встановлено судом першої інстанції, Канівським міськрайонном судом Черкаської області розглядається справа про визнання ОСОБА_1 недієдатним, у зв'язку з чим він потребує опікуна (справа № 697/1807/23), у якій ухвалою від 25.10.2023 призначено судово-психіатричну експертизу.
Із самої ухвали про призначення експертизи у справі № 697/1807/23 вбачається, що на розгляд експерта поставлені питання, які не пов'язані із визначенням психічного стану ОСОБА_1 на час укладення спірного кредитного договору, а лише стосується з'ясування його дієздатності та необхідності в опіці та призначенні йому опікуна.
Отже, судом першої інстанції не встановлено підстав для об'єктивної неможливості розгляду даного позову, з приведеними висновками погоджується колегія суддів.
Крім того, в апеляційній скарзі представником ОСОБА_1 - адвокатом Константіновою Т.М. не зазначено в чому полягає незаконність рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, проте у прохальній частині скаржник просить судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що 29.07.2019 між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № Ка-0271, відповідно до п.1.1. якого Спілка надає грошові кошти у кредит позичальнику у сумі 8 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти Спілці відповідно до умов договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № Ка-0271-п від 29.07.2019, відповідно до якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що випливають із договору кредиту № Ка-0271 від 29.07.2019 між кредитором та боржником, згідно з яким кредитор надає кредит боржникові в сумі 8 900 грн. Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання згідно з договором. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором в повному обсязі. Строк дії договору поруки визначений з моменту його підписання і діє вісім років.
ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконував, тому утворилась заборгованість, яку КС «Кредит-Союз» просить стягнути з відповідачів солідарно.
Відповідно до статті 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України та умов договору, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та проценти в розмірі 65% річних від простроченої суми за весь час прострочення (п.6.3. договору).
З умов договору вбачається, що сторонами передбачено нарахування відсотків саме за порушення грошового зобов'язання, що регулюються приписами статті 625 ЦК України.
Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по договору кредиту не виконав. В порушення графіку погашення позики, вказаного в договорі, оплату здійснював частково, що підтверджується особовою карткою позичальника. Таким чином, було порушено вимоги статтей 526, 1054 ЦК України та умов спірного договору.
Отже, враховуючи встановлені при розгляді даної справи фактичні обставини, а також викладені вище норми матеріального права, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції у даній справі по суті первісного позову, оскільки відповідачі належним чином не виконують умови договору, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому солідарному порядку.
Також колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо суми заборгованості, оскільки розрахунок суми заборгованості, наданий КС «Кредит-Союз» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Константінова Т.М. не оспорювали, власного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором не надали.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим по суті позовних вимог, проте суд дійшов помилково висновку при вирішенні питання судових витрат.
Вирішуючи даний спір в частині судових витрат, суд першої інстанції не врахував положення Закону України «Про судовий збір» та стягнув з ОСОБА_1 на користь КС «Кредит-Союз» судовий збір в розмірі 1 135,00 грн, проте такі висновки суду є помилковими.
Відповідно до вимог пункту 9) частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», яка регламентує пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 є особою, якій встановлена ІІ група інвалідності.
Враховуючи наведене, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Кредит-Союз» судового збору у розмірі 1 135,00 грн слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким компенсувати КС «Кредит-Союз» за рахунок держави сплачений судовий збір в розмірі 1 135,00 грн за звернення до суду з позовом.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Константінової Тетяни Миколаївни задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2023 року у справі за позовом Кредитної спілки «Кредит-Союз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Кредит-Союз», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Кредит-Союз» судового збору у розмірі 1 135,00 грн - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
Компенсувати Кредитній спілці «Кредит-Союз» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений судовий збір за звернення до суду з позовом в розмірі 1 135,00 грн.
В іншій частині рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2024 року
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко