03 квітня 2024 року
м. Черкаси
справа № 395/168/21 провадження № 22-ц/821/95/24 категорія 301010200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.
секретар: Ярошенко Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Позненко Юрій Володимирович
відповідачі: Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, ОСОБА_2
представник ОСОБА_2 - адвокат Запорожець Микола Федорович
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Позненка Юрія Володимировича на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області та ОСОБА_2 в якому просила визнати незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в провадженні Кропивницького апеляційного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування, у якому позивач ОСОБА_2 (тобто в іншій справі) посилається на рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, яке видано на підставі заяви ОСОБА_2 , яка після смерті своєї матері звернулася до виконавчого комітету Новомиргородської міської ради.
Рішенням № 1382 від 25 грудня 2008 року виконком Новомиргородської міської ради оформив право власності на самовільно побудовані господарські будівлі по АДРЕСА_1 , тамбур розміром 1,40 м х 2,88 м та гараж розміром 8,30 м х 4,80 м, як такі, що побудовані без порушення технічних норм.
ОСОБА_1 вказала, що вона є власником однієї другої частки житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
На час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 також є власником однієї другої частки житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у тому числі власником однієї другої частини тамбуру та гаражу, оскільки перерахунок ідеальних часток між співвласниками не проводився за відсутністю підстав.
Рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року жодним чином не стосується прав та інтересів відповідача ОСОБА_2 , оскільки у резолютивній частині рішення не міститься жодних вказівок або приписів щодо особи ОСОБА_2 ..
Оскільки на час отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року поділу майна в натурі між співвласниками не було, а гараж, вимощення та огорожа були збудовані самовільно, без відома співвласників, невідомо ким і коли, а вказані гараж - літ. Ж, вимощення - літ. І, ІІ та огорожа- №-№3 правильно увійшли до спадкового майна після ОСОБА_4 - матері ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - матері ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , на час її життя їй належала одна друга частка житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Після смерті всіх співвласників відповідач ОСОБА_2 звернулася до Новомиргородської дільниці ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» із заявою на виготовлення довідки характеристики на спадкове майно для отримання спадщини.
В подальшому ОСОБА_2 до БТІ надано рішення виконкому Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року у відповідності до якого було оформлено право власності на самовільні побудовані тамбур та гараж, відповідно збільшено розмір загальної площі на 6,6 кв.м, збільшено житлову площу на 1,5 кв.м по АДРЕСА_1 .
БТІ видало ОСОБА_2 довідку - характеристику за № 10 від 23 січня 2009 року на вказане домоволодіння у відповідності до якої ОСОБА_5 належала одна друга частка, ОСОБА_6 одна четверта частка та ОСОБА_4 одна четверта частка домоволодіння з господарсько-побутовими спорудами по АДРЕСА_1 , до якої були включені вказані гараж і тамбур.
У відповідності до інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунок часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за № 55 від 18 червня 2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 6 липня 2007 року № 774/14041, співвласниками вказаного домоволодіння не було фактично проведено поділу, виділу та розрахунку часток домоволодіння по АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року, після смерті своєї матері ОСОБА_5 , а саме на одну другу частку житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Після смерті матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її спадкоємець ОСОБА_1 отримала у БТІ архівну довідку за № 42 від 17 травня 2015 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , в якій зазначені в тому числі і об'єкти нерухомості, які були узаконені померлою ОСОБА_5 , а саме тамбур та гараж, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 24 березня 2015 року, зареєстрованого у спадковому реєстрі № 303, тобто через 7 років після оформлення у спадщину частини ОСОБА_2 ..
Так, як перерахунок ідеальних часток між співвласниками домоволодіння не проводився, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері на одну четверту частку житлового будинку зі спорудами, зокрема і тамбуром та гаражем.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року ОСОБА_3 набула право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_3 у відповідності до нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року продала належну їй частину будинку зі спорудами ОСОБА_1 .
Зазначила, що оскільки на час отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину поділу в натурі між співвласниками за їх життя не було, а доказів того, що гараж, вимощення та огорожа були збудовані за згодою всіх співвласників, і ким зі співвласників, вказані гараж, вимощення та огорожа правильно увійшли до спадкового майна після смерті матері ОСОБА_1 .
Позивач вказала, що вона своїми власними коштами відбудувала частину будинку з фундаменту, якою користувалася ОСОБА_4 та включила до спадкової майна для розподілу.
Відповідно до рішення № 52 Новомиргородської міської ради від 20 лютого 1981 року - ОСОБА_4 узаконила самовільне будівництво сараю на власній присадибній ділянці по АДРЕСА_1 .
У рішенні виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1385 від 25 грудня 2008 року вказано тільки те, що спірний гараж побудований без порушень, а ким саме і в якому році не зазначено, тому він не ввійшов до спадкового майна. Правовстановлюючих документів на гараж, на момент оформлення права власності у ОСОБА_2 не існувало.
Крім того, рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 видане 25 грудня 2008 року, тоді як з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори 01 квітня 2008 року, що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини за № 421 від 01 квітня 2008 року, прийнятою Новомиргородською нотаріальною конторою у спадковій справі № 177/08, тобто заява подана раніше, ніж узаконено виконкомом Новомиргородської міської ради.
ОСОБА_1 зазначила що підставами для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року є :
- заява на узаконення тамбура та гаража, подана до міської ради одноособово, без відома всіх співвласників та після смерті спадкодавців - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , за життя яких проводилися самовільні забудови та перепланування, без будь яких документів, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_2 є забудовником гаражу чи тамбуру;
- рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року прийнято без участі та відома спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року є ненормативним актом одноразового застосування, який виконаний - узаконено самовільне будівництво співвласників як приналежне майно будинку спільної часткової власності;
- зміни в технічному паспорті Новомиргородським БТІ були зроблені як і складений акт дотримання чинного законодавства в галузі будівництва 23 грудня 2008 року, а рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 винесено 25 грудня 2008 року, тобто спочатку були проведені зміни в технічному паспорті БТІ, а потім наданий на це дозвіл у рішенні виконавчого комітету Новомиргородської міської ради;
- на момент заяви до виконкому міської ради та прийняття ним рішення № 1382 від 25 грудня 2008 року ОСОБА_2 не мала свідоцтва про право на спадщину яке було видано їй лише 24 січня 2009 року, тобто не було законних підстав для прийняття заяви та винесення рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, так як ОСОБА_2 на той час не була співвласником майна будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
- у рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року узаконено самовільно збудовані гараж та тамбур, збільшення житлової площі посилаючись на п. 10 б ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» побудуваної на власній земельній ділянці але присадибна земельна ділянка не приватизована і ніколи не встановлювався порядок користування нею, тобто знаходиться в спільному користуванні;
- на самовільно збудований гараж, тамбур відсутні будь-які документи, що посвідчують, що саме ОСОБА_5 є забудовником споруд, а лише факт перевірки дотримання чинного законодавства від 23 грудня 2008 року, що будівництво проведене без порушення технічних норм забудови, а підтвердження ким і коли немає.
З урахуванням вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області № 1382 від 25 грудня 2008 року та стягнути на користь позивача ОСОБА_1 сплачені нею судові витрати з відповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що що права позивача ОСОБА_1 наявністю оспорюваного рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року - не порушуються.
Відтак, суд визнав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Позненко Юрій Володимирович просив скасувати рішення Маловисківскього районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2023 року та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Новомиргородської міської ради на користь ОСОБА_1 всі понесені нею судові витрати.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд не врахував, що позивач повністю довела обгрунтованість своїх позовних вимог належними та допустимими доказами.
Суд не врахував під час розгляду справи, що мати відповідача у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_5 жодного дня не проживала у спірному домоволодінні, а тим більше нічого не будувала за свого життя.
Узаконення самовільного будівництва приналежного майна до будинку по АДРЕСА_1 проводилося через рік після смерті ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а самовільне будівництво узаконювалося за заявою ОСОБА_2 - 25 грудня 2008 року на ім'я померлої ОСОБА_5 ).
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, і вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
ОСОБА_1 вважає, що фактично, спірне рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1385 від 25 грудня 2008 року залишилося не реалізованим, оскільки до делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належало лише прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку встановленому законодавством, а не визнання права власності за особою на об'єкт самочинного будівництва, д даному випадку гараж.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню як незаконне.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзивах на апеляційну скаргу, що надійшли від ОСОБА_2 та Новомиргородської міської ради Кіровоградської області зазначено, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Позненка Ю.В. є необґрунтованими та не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7рп/2009 зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами.
Рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 є акитом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну силу після його реалізації, а саме після одержання документів, що посвідчують право власності та подальшої його державної реєстрації відповідно до встановленого законом порядку. Тому, його скасування не породжує наслідків для власників майна, оскільки у таких осіб виникло право власності на володіння майном і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, після оформлення права власності на майно позивачем та відповідачем - між сторонами виникає спір про право, а відтак, сторона, яка вважає себе власником спірного майна має захищати свої права у спосіб, передбачений статтями, 387, 392, 1212 ЦК України, а не шляхом визнання незаконним та скасування вже виконаного (реалізованого) рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 «Про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд по АДРЕСА_1 ».
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
02 квітня 2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. 03 квітня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Позненка Ю.В. також надійшла заява про відкладення розгляду справи. Обидві заяви мотивовані погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 та необхідністю її лікування.
Дослідивши вказані заяви, суд апеляційної інстанції враховуючи принцип розумності розгляду справ дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача та його представника. При цьому їхня позиція, що викладена в апеляційній скарзі та під час розгляду справи в суді першої інстанції враховуватиметься під час прийняття постанови Черкаського апеляційного суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує й ту обставину, що апеляційна скарга на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2023 року подана стороною позивача 21 серпня 2023 року.
В зв'язку з заявленням самовідводів суддями Кропивницького апеляційного суду та неможливістю утворити склад суду для розгляду справи судом апеляційної інстанції, матеріали справи передано до Черкаського апеляцнйого суду.
Справа № 395/168/21 надійшла до Черкаського апеляційного суду 09 листопада 2023 року. Ухвалою Черкського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року справу прийнято до провадження Черкаським апеляційним судом та розгляд апеляційної скарги призначено на 20 грудня 2023 року.
13 грудня 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Черкаського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, призначної на 20 грудня 2023 року. Аналогічного змісту заяву нею подано повторно 18 грудня 2023 року.
19 грудня 2023 року клопотання про відкладення розгляду справи надійшло від представника ОСОБА_1 - адвоката Позненка Ю.В.
Заяви мотивовано незадовільним станом здоров'я позивача ОСОБА_1
20 грудня 2023 року, враховуючи стан здоров'я позивача та необхідність часу на лікування, розгляд справи було відкладено на 07 лютого 2024 року.
05 лютого 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи через незадовільний тсан її здоров'я. 06 лютого 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Позненка Ю.В. також надійшла заява про відкладення розгляду справи.
07 лютого 2024 року розгляд справи було відкладено на 06 березня 2024 року.
04 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку незадовільним станом її здоров'я.
06 березня 2024 року розгляд справи було відкладено на 03 квітня 2024 року.
02 квтіня 2024 року та 03 квітня 2024 року від позивача та її представника знову надійшли заяви про відкладення розгляду справи, про що зазначено вище в постанові суду. Такі дії сторони позивача свідчать в незацікавленості вирішення спору, тому колегія суддів визнала за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року «Про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд по АДРЕСА_1 », обговоривши заяву ОСОБА_2 про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд померлою ОСОБА_5 на власній присадибній ділянці по АДРЕСА_1 та враховуючи Акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства в галузі будівництва від 23 грудня 2008 року та згідно п. (10) б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет міської ради вирішив:
1. Оформити право власності на самовільно побудовані:
- тамбур розміром 1,40м х 2,88м;
- гараж розміром 8,30 х 4,80м
та збільшення загальної площі на 6,6 кв метрів, збільшення житлової площі на 1,5 кв метрів по АДРЕСА_1 , без порушення технічних норм забудови.
2. Новомиргородському бюро технічної інвентаризації провести відповідні зміни в технічному паспорті даного домоволодіння (а.с. 12 Т.1).
На підставі договорів купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 придбали по одній четвертій частині будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 312,3 кв. м, який складається з одноповерхового дерев'яномазаного жилого будинку, облицьованого цеглою, загальною площею 108,8 кв. м, та надвірних будівель: сарай під літ. «Г», погріб під літ. «В», вбиральня під літ. «У» (а.с. 59, 60 Т.1).
Рішенням сесії Новомиргородської міської ради № 470 від 12 жовтня 2000 року «Про надання земельної ділянки ОСОБА_4 », вирішено: передати у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0753 га по АДРЕСА_2 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 94 Т.1).
Згідно з рішенням сесії Новомиргородської міської ради № 149 від 17 серпня 2006 року «Про постановку на квартирний облік при Новомиргородскій міській раді гр. ОСОБА_4 », виконавчий комітет міської ради вирішив: акт візуального обстеження частини житлового будинку АДРЕСА_2 від 17 липня 2006 року про визнання частини будинку аварійною і непридатною для проживання в зв'язку з безгосподарським утриманням - прийняти до відома. Відмовити ОСОБА_4 в прийняті на квартирний облік при Новомиргородській міській раді для поліпшення житлових умов, так як заявниця практично проживає у своєї доньки по АДРЕСА_3 , житлова площа за даними БТІ складається із трьох житлових кімнат площею 37,9 кв. метрів, на якій проживає три особи (а.с.97 Т.1).
Відповідно до експертного висновку про технічний стан будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , зробленого Проектно-вишукувальним інститутом «Кіровоградагропроект» у 2006 році, по комплексному стану конструктивних елементів будівля під літ. «А» на момент обстеження знаходилася в аварійному стані, подальша експлуатація будівлі житлового будинку неможлива. Обстежена будівля не підлягає ремонту так як затрати на її ремонт перевищують витрати на будівництво нового аналогічного будинку. Будівлі господарського призначення під літ. «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «У» на момент обстеження знаходилися у напівзруйнованому або повністю зруйнованому стані і не підлягають ремонту (а.с. 98-100 Т.1).
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2007 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про скасування рішення про відмову у постановці на квартирний облік та зобов'язання поставити на квартирний облік та надати житло, скасовано рішення виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року № 149 та зобов'язано виконком Новомиргородської міської ради Кіровоградської області вчинити дії щодо постановки на квартирний облік та надання житла ОСОБА_4 (а.с. 102-104 Т.1).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 547 від 24 травня 2007 року «Про постановку гр. ОСОБА_4 на квартирний облік при Новомиргородській міській раді», виконавчий комітет міської ради вирішив: поставити на квартирний облік при Новомиргородській міській раді, за № 147, сім'ю гр. ОСОБА_4 в складі 2-х осіб - заявника ОСОБА_4 та онука ОСОБА_7 для отримання житла позачергово, як така, що потребує житлової площі, відповідно до рішення Новомиргородського районного суду від 04 травня 2007 року, особова справа № 613 (а.с. 105 Т.1).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 884 від 26 грудня 2007 року «Про надання житла гр. ОСОБА_4 » виконавчий комітет вирішив: вивести квартиру АДРЕСА_4 із розряду службових. Надати квартиру АДРЕСА_4 , яка перебуває на обліку на позачергове отримання житла, згідно рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 547 від 24 травня 2007 року, як така, що потребує житлової плоші. Видати ордер на отримання житла на ім'я ОСОБА_4 (а.с.106 Т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 на заяву ОСОБА_2 повідомлено наступне: гараж (8,30 х 4,30 м), було узаконено та визнано право власності рішенням виконкому Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 р. № 1382 за померлою ОСОБА_5 ..
Після узаконення самовільного будівництва змінилися частки. Після проведення перерахунку часток попередні правовстановлюючі документи гасяться та видаються свідоцтва про право власності на нові частки. Заяв на перерахунок часток до БТІ не надходило, перерахунок часток не виконувався, залишилися правовстановлюючі документи, які не відповідають новим часткам. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку (а.с. 110 Т.1).
Позивач ОСОБА_2 є співвласником будинку АДРЕСА_1 , та їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В.О.
24 січня 2009 року у спадковій справі № 177/08 зареєстрованого в реєстрі за № 142, належить частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частина - дерев'яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літ. Аакркр, розміром житлової площі всього будинку 91,6 кв.м, розміром загальної площі всього будинку - 157,2 кв.м, та господарсько-побутові будівлі: сарай - літ.Б, Д, погріб - літ. В, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа - літ. № 1-3, замощення - літ. І-ІІ, яку вона прийняла як спадок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5 , що належав померлій на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Новомиргородською державною нотаріальною конторою, Кіровоградської області 07 травня 2001 року за реєстром № 609 на 11/50 частини домоволодіння і зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим № 292/2 (а.с. 14 Т.1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 303, виданого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В.О., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її дочка - ОСОБА_1 .
Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1
Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка - дерев'яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літ. Аакркр, розміром загальної площі всього будинку 157,2 кв.м, розміром житлової площі всього будинку - 91,6 кв.м, та господарсько-побутові будівлі: сарай - літ. Б, погріб - літ. В, сарай - літ. Д, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа №-№3, вимощення - літ. I II., що належало померлому на одну восьму частку - на підставі Дублікату Договору купівлі - продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстром № 167, оригінал якого посвідчений Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 26 листопада 1980 року за реєстром № 1141 і на одну восьму частку - на підставі Дублікату Договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстром № 168, оригінал якого посвідчений Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 26 листопада 1980 року за реєстром № 1143 та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 номер запису № 292 (а.с. 13 Т.1).
02 серпня 2016 року, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 одну четверту частку житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року за реєстровим номером 301 (а.с. 15-17 Т.1).
Судовим рішеннями, які вступили в законну силу визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що були видані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказала, що рішенням № 1382 від 25 грудня 2008 року Виконком Новомиргородської міської ради оформлено право власності на самовільно побудовані господарські будівлі по АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що вказаним рішенням порушено її права, а тому таке рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися дійсним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та не доведеними, а відтак дійшов висновку, що права позивача ніяким чином не порушені та відмовив в задооленнні позову.
Перевіряючи обгрунтованість мотивів судового рішення, доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 5 ЦК України передбачено, щоакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини 2 статі 19 Коституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі.
Положеннями статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування України» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно чатсини 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Виконавчий комітет ради:
1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;
2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;
3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до чатсини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно до чатсини 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Аналіз наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.
Стаття 3 Конситуції України закріплено прицип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення у 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Колегія суддів враховує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Отже, аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:
а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;
б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.
Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У постановах від 20 вересня 2018 року по справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року по справі №371/957/16-а, від 13 березня 2019 року по справі № 542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року, справа № 208/5023/17, від 02 квітня 2020 року по справі № 335/8641/16-а, від 09 квітня 2020 року по справі № 810/899/17, від 24 липня 2020 року по справі № 819/1154/18, від 24 червня 2022 року по справі № 809/847/18.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну силу після його реалізації, а саме після одержання документів, що посвідчують право власності та подальшої його державної реєстрації відповідно до встановленого законом порядку. Тому, його скасування не погороджує наслідків для власників майна, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння майном і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Таким чином, після оформлення права власності на майно позивачем та відповідачем між сторонами виник спір про право, а відтак сторона, яка вважає себе власником спірного майна має захищати свої права у спосіб, передбачений статтями 387, 391, 1212 ЦК України, а не шляхом визнання незаконним иа скасування вже виконаного (реалізованого) рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 «Про оформлення права влансоті на самовільне будівництво господарських споруд» по АДРЕСА_1 .
Так, оспорювань рішення Виконавчого комітету Ново миргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише легітимізує вже існуюче право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно у встановленому законом порядку.
Отже, вказане рішення виконкому, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпало свою дію внаслідок його виконання ОСОБА_2 , у якої виникло право власності на майно в результаті прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 , яка збудувала об'єкти нерухомого майна за час свого життя та набула на них прав, право на спадкування яких має спадкоємець у випадку прийняття спадщини після померлого спадкодавця.
Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_4 (мати позивача ОСОБА_1 ) відповідно до рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 26 грудня 2007 року № 884 отримала квартиру АДРЕСА_4 . Таким чином ОСОБА_4 реалізувала право передбачене статтею 47 Конституції України та пунктом 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Підставою отримання зазначеної квартири є знаходження її будинку, що розташований по АДРЕСА_1 - в аварійному стані, як непридатний до проживання та такий, що не підлягає ремонту.
Враховуючи вище встановлені обставини справи, судові рішення, які вступили в законну силу про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що були видані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що наявність оспорюваного позивачем рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року не порушуються.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, втснаовленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (чатсина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірні є докази, на підставі яких можна встановивти дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Суд першої інстанції правильно встановив, що доводи позовної заяви є необґрунтовані, відповідачі їх спростували належними та допустимими доказами, а відтак рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог відповідає як нормам процесуального так і нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в його рішенні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Позненка Юрія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2024 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.І. Василенко