Справа № 542/1262/23 Номер провадження 22-ц/814/1693/24Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
04 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2023 року, постановлене суддею Кашуба М.І.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 14.03.2018 ОСОБА_1 уклав із АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630876635. За умов такого кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Проте позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 22.01.2023 заборгованість за кредитним договором становить 35 796,27 грн.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30.11.2022 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.
Із метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, яка залишена ним без належного реагування. Відтак, з метою захисту порушеного права, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 630876635 у розмірі 35 796,27 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.11.2023 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» суму заборгованості за кредитним договором №630876635 у розмірі 35 796,27 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що із підстав неналежного виконання позичальником кредитного зобов'язання, з останнього на користь банку підлягає стягненню заборгованість згідно розрахунку, не спростованого ним.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27.12.2023 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.11.2023 - залишено без задоволення.
Відповідач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що у розрахунку заборгованості не вказано період заборгованості та механізм її обрахунку; банком не зазначено обставини на підтвердження факту отримання ним, відповідачем, кредиту та чи збільшувався кредитний ліміт по картці чи відбувалася пролонгація кредитної лінії; не надано розрахунку сум, що стягуються із посиланням на умови договору. Тоді як виписка по рахунку, на думку відповідача, є неналежним доказом, оскільки надана у нечитабельному вигляді, а її дані не співпадають із розрахунком заборгованості.
Звертає увагу на відсутність у справі договору про комплексне банківське обслуговування, що затверджений розпорядженням Банку зі змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла до 14.03.2018, а також додатків до договору, серед яких Тарифи банку.
Вважає недоведеним у відповідності до підписаної оферти факт видачі саме кредитної картки World Debit Mastercard. Тоді як приєднаний до позову паспорт споживчого кредиту ніяким чином не стосується умов Угоди, яка була укладені між відповідачем та АТ «Альфа-Банк».
Указує на відсутність у справі належних доказів на підтвердження погодження ним істотних умов кредитування, яким не може бути посилання на електронну сторінку банку, який не виконав вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Заперечує проти застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 364 ЦК України, оскільки договір про банківське обслуговування фізичних осіб, наявний на сайті банку, неодноразово змінювався самим банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення в суд із цим позовом, тобто кредитор міг надати суду будь-яку редакцію умов кредитування, найбільш сприятливу для самого банка.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та за правилами частини першої статті 359 ЦПК України призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» із заявою на виконання вимог пункту 69.7 статті 69 ПК України, якою повідомив банку свої паспортні дані, а також те, що він не здійснює підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Підписанням цієї заяви підтверджує ознайомлення з вимогами статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», включаючи випадки, коли Фонд гарантування вкладів не відшкодовує кошти вкладникам та зі змістом пункту 69.7. статті 69 ПК України./а.с.14/
14.03.2018 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду на використання аналогу власноручного підпису клієнта, підписанням цієї угоди сторони досягли письмової згоди на використання в майбутньому аналогу власноручного підпису клієнта відтвореного засобами копіювання, зразок якого міститься в Додатку №1 до цієї Угоди для вчинення на підставі договору правочинів (договорів/угод тощо) та/або підписання будь-яких інших документів, підписання яких відповідно до умов цього договору, можливе із використанням Аналогу власноручного підпису клієнта./а.с.7/
14.03.2018 ОСОБА_1 запропонував ПАТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Угода), яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком (далі - Договір), що підтверджується офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
За умовами такої угоди: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Альфа Connect»; мета - для особистих потреб; умови обслуговування кредитної картки - прошу випустити міжнародну платіжну картку МС DEBIT WORLD строком дії 3 з моменту випуску; умови надання кредитної лінії - ліміт 200 000,00 грн.; процентна ставка - 26%; тип процентної ставки - фіксована.
Підписанням Оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ./а.с.4/
ПАТ «Альфа-Банк» прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Угода), яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом./а.с.5/
14.03.2018 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту/а.с.9-10/ та підписано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк», яка містить персональні дані ОСОБА_1 та підтвердження, що в день підписання цього Акцепту отримав примірник договору та всіх додатків до нього; ознайомлений з положеннями законодавства України, що регулюють порядок використання і закриття рахунків, а також надання та користування іншими послугами Банку згідно із договором, у тому числі, ознайомлений зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах; а також йому відомо про те, що рахунки відкриті на підставі Договору забороняється використовувати для проведення операцій, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності та ін./а.с.10/
Також 14.03.2018 між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір добровільного страхування фізичних ризиків держателів кредитних платіжних карток №248.630876635.111./а.с.6, 9/
18.08.2022 відбулась зміна найменування позивача з АА «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» відповідно до Протоколу №2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК», без зміни організаційно-правової форми./а.с.36-38/
Згідно розрахунку заборгованості, складеного АТ «Сенс Банк» відносно позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №630876635 від 14.03.2018, сума ліміту 20 000,00 грн., звіт станом на 28.02.2023: загальна сума заборгованості - 35 796,27 грн., із яких: 18 565,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 109,06 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 15 825,82 грн. - прострочене тіло кредиту; 1 296,13 грн. - відсотки за прострочену заборгованість./а.с.15/
Згідно виписки по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard за період із 14.03.2018 по 28.02.2023, за якою поточна сума заборгованості склала 35 796,27 грн./а.с.16-30/
09.03.2023 АТ «Сенс Банк» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, за змістом якої вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити усі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 35 796,27 грн./а.с.31-35/
Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та не надано доказів на спростування розміру кредитної заборгованості заявленої до стягнення.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
У цій справі ОСОБА_1 , підписавши 14.03.2018 оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкету-заяву і паспорт споживчого кредиту, був обізнаний про істотні умови кредитного договору, викладені безпосередньо у вказаних його складових.
Як убачається із матеріалів справи та підтверджується випискою по рахунку і розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , отримавши кредитну картку, за період з 14.03.2018 по 28.02.2023 активно користувався коштами, розраховувався за товари та послуги, робив перекази, частково погашав заборгованість за кредитом тощо. Однак, він не виконував належним чином своїх зобов'язань зі сплати обов'язкового щомісячного платежу та не повернув кредитні кошти на досудову вимогу банку.
Відтак, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідача за таким договором у зв'язку з невиконанням ним, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов'язань підтверджується матеріалами справи. Отже, установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку позичальником не повернуті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що банком не зазначено обставини на підтвердження факту отримання ним кредиту та чи збільшувався кредитний ліміт по картці чи відбувалася пролонгація кредитної лінії спростовують наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, а саме випискою по рахунку, яка є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості, постановленої до стягнення.
Підстав вважати, що виписка по рахунку є неналежним доказом, оскільки надана у нечитабельному вигляді, а її дані не співпадають із розрахунком заборгованості, колегія суддів не вбачає. Оскільки такий доказ характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законності отримання інформації про факт, який має значення для справи, а саме, активне використання позичальником кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитом. При цьому, відповідачем не зазначено у чому саме полягає не відповідність відомостей, викладених у виписці по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначено розрахунковий період, тіло кредиту, із урахуванням вчинених позичальником платежів, відсотки за користування кредитом, у тому числі простроченими.
Твердження відповідача, що у розрахунку заборгованості не вказано механізм обрахунку заборгованості колегія суддів визнає неспроможними, а наявні у розрахунку відомості не потребують спеціальних знань для визначення розміру стягнення, який обраховувався наростаючим підсумком з урахуванням вчинених позичальником платежів.
Тоді як кредит надано у вигляді кредитної лінії, розмір заборгованості за якою постійно зменшувався та збільшувався у зв'язку з користуванням позичальником коштами, чим і зумовлено те, що кінцевий розмір боргу перевищує ліміт кредитування.
При цьому спростування підставності стягнення заборгованості є предметом доказування і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.12 ЦПК України). Принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню згідно вимог ст.ст.77-80 ЦПК України, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не спростовано отримання ним банківської картки, погодження умов кредитування в частині визначення кредитного ліміту та базової відсоткової ставки, фактичне використання кредитних коштів, а також неналежне виконання зобов'язання за таким договором.
Доводи апеляційної скарги, що у справі відсутні договір про комплексне банківське обслуговування, затверджений розпорядженням Банку зі змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла до 14.03.2018, а також додатки до нього, зокрема Тарифи банку, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують підставність стягнення заборгованості за тілом кредиту та окремо погодженими процентами. При цьому, як сторона зобов'язання, у будь-який час відповідач мав можливість звернутися до кредитора для їх отримання та надання суду для дослідження.
Твердження відповідача, що приєднаний до позову паспорт споживчого кредиту ніяким чином не стосується умов Угоди, яка була укладені між відповідачем та АТ «Альфа-Банк», зводяться до нерозуміння природи зобов'язання та не спростовує того факту, що, по-перше, позичальник підписав паспорт споживчого кредиту; по-друге, виконання кредитором вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом із цим, за правилами частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Так, апеляційний суд враховує наступне.
За змістом пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
Апеляційним судом при дослідженні наданої банком виписки по рахунку установлено, що із позичальника списано за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно від суми заборгованості на кінець РЦ) 26 977,76 грн., розмір якої зараховано як заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які Банком списано за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно від суми заборгованості на кінець РЦ) 26 977,76 грн., які є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
За встановлений обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність перерахунку загальної заборгованості ОСОБА_1 , постановленої до стягнення, яка підлягає зменшенню із 35 796,27 грн. до 8 818,51 грн. (35 796,27 грн. - 26 97,76 грн.).
Доводів на спростування такого розміру заборгованості перед кредитором, апеляційна скарга відповідача не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду слід змінити, зменшивши розмір стягнення із 35 796,27 грн. до 8 818,51 грн.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позову (25%), шляхом взаємозаліку, із АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 348,50 грн. (3 019,50 грн. (за подачу апеляційної скарги) - 671,00 грн. (за подачу позовної заяви)./а.с.3,124/
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2023 року - змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» за кредитним договором №630876635 із 35 796,27 грн. до 8 818,51 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень п'ятдесят одна копійка).
Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 348,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 04.04.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак