Житомирський апеляційний суд
Справа №277/369/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
29 березня 2024 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2024 року, клопотання ст. слідчого СВ ВП №1 Звянельського РВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 задоволено частково, застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, передбачені п.п.1,2,3 ч.5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий обґрунтував тим, що під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та враховуючи, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя прийшов до висновку про доцільність застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який є найбільш м'яким запобіжним заходом, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_6 , шляхом заборони залишати в період з 20 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин житло за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 строком на 60 діб.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_10 не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_11 .
В інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, застосувати до підозрюваного обмежувальні заходи, визначені ч.6 ст.194 КПК України у вигляді: заборони перебувати в місці проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства - ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 та заборони наближатися на відстань ближче 50 м до вказаного місця; заборони листування, телефонних переговорів з потерпілою ОСОБА_11 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення підозрюваного ОСОБА_10 для проходження програми для кривдників.
Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вживання алкогольних напоїв, перебуває на обліку в лікаря нарколога, не має міцних родинних стосунків та стійких соціальних зв'язків за місцем постійного проживання, оскільки фактично проживає лише з дружиною, відносно якої вчинив кримінальне правопорушення, не має на утриманні інших осіб.
Враховуючи стадію досудового розслідування, а також встановлення на даний час можливих очевидців та свідків вчинення кримінального правопорушення (домашнього насильства) та необхідність їх допиту, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків. Потерпіла від кримінального правопорушення (систематичного домашнього насильства) ОСОБА_11 є особою з інвалідністю 2 групи, не може самостійно пересуватися, на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Ємільчинська лікарня», після завершення якого буде проживати у рідної сестри ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 , показання потерпілої є прямим та достатнім в сукупності з іншими доказом вчинення підозрюваним ОСОБА_6 домашнього насильства, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може незаконно (шляхом погроз, умовлянь тощо) впливати на потерпілу та продовжити вчиняти відносно останньої кримінальні правопорушення, пов'язані з домашнім насильством.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення захисника та підозрюваного, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
У відповідності ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як визначено ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
За змістом ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, в суді першої інстанції долученими до клопотання копіями доказів підтверджено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, - домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, у санкції передбачено покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
Також, сукупність відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах дали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином оцінив в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення злочину, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, характеризуючи особу підозрюваного дані, відомі на час розгляду клопотання, про його вік, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, місця роботи, умови праці.
Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення не навела переконливих доводів того, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 буде недостатнім та не забезпечить запобігання відповідним ризикам.
Суд апеляційної інстанції вважає, що за встановлених під час розгляду клопотання слідчого обставин слідчий суддя правильно дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_6 не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
З огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, його обставини, наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, недоведення стороною обвинувачення того, що більш м'яких запобіжних заходів ніж домашній арешт не зможе запобігти цим ризикам, інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України, слідчий суддя мав всі підстави для висновку про необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді особистого зобов'язання.
Під час апеляційного розгляду прокурором не наведено таких обставин, які можуть вказувати на те, що підозрюваний порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а також, що такий запобіжний захід є недостатнім та не забезпечить запобігання відповідним ризикам.
Перевіривши доводи прокурора, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає доводи прокурора про те, що слідчий суддя не дав загальну оцінку клопотанню слідчого та фактично відмовив у задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки слідчий суддя постановив клопотання слідчого задовольнити частково, встановивши підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , однак більш м'якого, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що застосування щодо ОСОБА_6 домашнього арешту за місцем його проживання АДРЕСА_1 де зареєстрована і проживала потерпіла не тільки не сприятиме забезпеченню кримінального провадження, але може і негативно вплинути на встановлення обставин кримінального провадження та права самої потерпілої, оскільки переконливих даних, що потерпіла не бажає та не буде проживати за вказаною адресою, а гарантовано мешкатиме по АДРЕСА_2 сторона обвинувачення не надала.
Застосування до підозрюваного домашнього арешту за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 де також проживає потерпіла, яка після проходження лікування може виявити бажання повернутися додому і при цьому одночасна заборона підозрюваному перебувати в місці проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства унеможливить дотримання підозрюваним умов домашнього арешту та інших обов'язків, порушуватиме права потерпілої на вільне обрання місця проживання, має ознаки примусового виселення потерпілої з її помешкання та ускладнить виконання такого рішення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає на даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за визначеною досудовим розслідуванням адресою, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення, в разі порушення підозрюваним обов'язків, в порядку передбаченому КПК України.
Разом з тим, колегія суддів враховуючи характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про потерпілу, яка є особою з інвалідністю 2 групи, вважає за необхідне покласти на підозрюваного додатково обов'язок, визначений п.4 ч.5 ст. 194 КПК України: утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_11 .
З урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню в частині обов'язків, з постановленням нової ухвали апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - скасувати в частині визначення обов'язків.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_9 погоджене з прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Покласти додатково на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_11 .
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: