Справа № 761/14599/22
Провадження № 1-кп/761/1589/2024
11 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 220 210 000 000 000 89, у якому
гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, українець, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, перебуває у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 111 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Рішенням суду від 18.05.2023 строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час продовжений до 18.07.2023. У той же час, завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим у зв'язку з складністю кримінального провадження.
Керуючись викладеним, державний обвинувач просив продовжити строк дії зазначеного запобіжного заходу, оскільки вважав, що обвинувачений з огляду на суворість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих дій, може переховуватись від суду. Крім того, з метою уникнення відповідальності за вчинення інкримінованих дій, обвинувачений може здійснити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні. Також, не виключений ризик вчинення ОСОБА_5 іншого суспільно-небезпечного діяння.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначив, що зазначений запобіжний захід застосований до його підзахисного 03.10.2022, тобто ОСОБА_5 упродовж тривалого часу покладені на нього процесуальні обов'язки не порушував, тому наведені державним обвинувачем ризики захисник вважав такими, що втратили свою актуальність, тому наполягав, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 може забезпечити запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши наявні матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час досудового розслідування відповідно до ст. 199 КПК у разі вирішення питанняпро продовження строку тримання особи під домашнім арештом мають бути встановлені обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під домашнім арештом, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена поза розумним сумнівом вина особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті злочинних діях, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії провадження виключається.
Таким чином, суд, розглядаючи питання доцільності подальшого тримання особи під домашнім арештом, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) - є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Статтею 9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд зобов'язаний керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Згідно з попереднім рішенням суду щодо дії застосовного до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу як ризик неправомірної процесуальної поведінки останнього зазначена ймовірність його переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків у цьому провадженні, вчинення інкримінованих злочинів.
Вирішуючи питання про існування на час розгляду клопотання передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд бере до уваги, що ризиком у цьому випадку слід вважати дію, яка може бути вчинена з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, останній бере до уваги, що не виключено, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, може вчинити дії щодо ухилення від суду.
Водночас відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, її моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.
Керуючись наведеним, суд враховує дані про особу ОСОБА_5 , тривале сумлінне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, його соціальний статус, наявність у нього сім'ї, малолітньої дитини на утриманні, міцних соціальних зв'язків, репутацію, постійне місце мешкання.
Сукупність зазначених даних, відсутність у наданих прокурором матеріалах підтвердження ймовірності вчинення з боку обвинуваченого дій, спрямованих на умисне ухилення від суду або реальних намірів вдатися до таких дій приводить до висновку про несуттєву ймовірність існування вказаного вище ризику.
Крім того малоймовірним є ризики того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Однак, суд вважає, що не виключена ймовірність можливого здійснення обвинуваченим незаконного впливу на свідків у цьому провадженні.
Таким чином, за результатами встановлених обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, суд вважає, що прокурором доведене існування одного з ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого.
У силу ч. 3 ст. 199 КПК суд уповноважений відмовити у продовженні застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що наведені у клопотанні про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу обставини є достатніми для переконання, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наведеному вище ризику.
У той же час, державний обвинувач не довів, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеному вище ризику .
Зазначене приводить до висновку, що наведені стороною обвинувачення фактори та обставини не є переконливими та достатніми для задоволення ініційованого прокурором клопотання.
Приймаючи до уваги належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відсутність у нього судимостей, міцність соціальних зв'язків, суд дійшов висновку, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 може забезпечити запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строк якого у силу ст. 195 КПК не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 22, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 334 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати приміщення квартири АДРЕСА_3 з 23 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступного дня.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
-прибувати за першою вимогою до суду;
-не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну місця свого проживання, роботи;
-не спілкуватись зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;
-паспорт (паспорти) для виїзду за кордон залишити на зберіганні у сторони обвинувачення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем мешкання ОСОБА_5 .
Строк дії цієї ухвали встановити по 18 липня 2023 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого мають право з'являтися у його житло, вимагати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1