Справа № 761/10721/24
Провадження № 1-кс/761/7333/2024
22 березня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 241 001 000 012 17 від 21.03.2024, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрований та фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 . клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 21.03.2024 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до якої останній підозрюється у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого за нижченаведених обставин.
ОСОБА_4 20.03.2024, приблизно о 20 год. 50 хв., перебуваючи на пішохідному острівці безпеки, який знаходиться на шляхопроводі, розташованому на перехресті АДРЕСА_2 , вступив у словесний конфлікт із раніше невідомими йому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який переріс у штовханину.
Під час цього конфлікту, з метою захисту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від неправомірних дій ОСОБА_4 у конфлікт вступив ОСОБА_10 , внаслідок чого між останніми виникла обопільна бійка.
У той же час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 дістав з кишені штанів розкладний ніж та діючи умисно, з метою заподіяння на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , тримаючи у лівій руці предмет, що має колюче-ріжучі властивості, наблизився до потерпілого, який у цей момент стояв навпроти нього, та наніс ОСОБА_10 один удар в область тулуба з лівої сторони, тобто у ділянку тіла, де розташовані життєво важливі органи людини.
Згідно з довідки КНП КМКЛ №17 від 21.03.2023 №249 ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва, лівобічний пневмоторакс.
На думку слідчого, існують ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, знищення чи спотворення речей та документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення інкримінованого злочину, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, які у ньому зазначені.
Підозрюваний та захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили застосувати альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що такі дії цілком вірогідні з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Керуючись наведеним, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, сім'ї, утриманців, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування.
Зазначені чинники у сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, приводять до переконання, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
У силу ст. 178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція частини 1 статті 121 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачає позбавлення волі на строк до восьми років.
Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою визначити по 19 травня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України в АДРЕСА_2 , розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу - застава за (ПІБ, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
У разів несення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця перебування;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разів несення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави, однак на строк, що не перевищує строку досудового розслідування.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1