Справа № 758/2883/24
3/758/1895/24
04 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Ікорська Є. С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП,
13.02.2024 о 18:45 год. за адресою: вул. Північно-Сирецька, 57, м. Київ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Cadillac SRX, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування та здійснив наїзд на транспортний засіб Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
13.02.2024 о 18:45 год. за адресою: вул. Північно-Сирецька, 57, м. Київ, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Cadillac SRX, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер (результат огляду - 1,30 проміле), з яким водій не згоден. Від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав та щиро розкаявся. Пояснив, що 13.02.2024 трапилась ДТП, оскільки був вузький проїзд і він зачепив транспортний засіб Toyota. На вимогу працівника поліції він пройшов огляд на стан сп'яніння, результат показав 1,30 проміле. ОСОБА_1 не був згоден з результатами огляду, проте до лікаря нарколога відмовився їхати.
При винесенні постанови стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини.
Так Європейський суд з прав людини 06 жовтня 2022 року (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення, тобто, прокурора, під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
У той же час 16 листопада 2023 року Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Фігурка проти України» констатував, що відсутність прокурора на засіданні в суді може викликати обґрунтовані сумніви щодо об'єктивної неупередженості цього суду чи іншим чином вплинути на справедливість провадження.
З огляду на наведене, для розгляду указаного адміністративного матеріалу про дату, час і місце судового засідання повідомлено прокурора, проте останній у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Неявка у судове засідання прокурора не перешкоджає розгляду справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 860224, схемою з місця ДТП від 13.02.2024, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 860225 від 13.02.2024, результатом тесту, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, витягом з Армор та DVD-диском.
Відповідно до результату тесту від 13.02.2024 - проба позитивна (1,30 проміле).
Відповідно до пункту 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до направлення від 13.02.2024, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, у результаті чого останнього було направлено у КНП КМНКЛ «Соціотерапія» для виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із відеозапису вбачається, що працівники поліції приїхали на виклик, оскільки відбулась ДТП. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, оскільки останній вбачає у водія ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, водій погодився. Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат - 1,30 проміле. Водій повідомив, що не згоден з результатами огляду. Після чого працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога. Водій відмовився. Зафіксовано процедуру складання адміністративного протоколу.
Як убачається із акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів водій ОСОБА_1 з результатом огляду не згоден, що засвідчив власним підписом.
За змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія з результатами огляду такий проводиться в закладах охорони здоров'я.
Оскільки водій висловив незгоду з результатом алкотесту, але до лікаря-нарколога всупереч указаній нормі їхати відмовився, його дії правильно кваліфіковані як порушення вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Аналізуючи докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, відповідно до положень ст. ст. 251, 252 КУпАП, вважаю, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень повністю доведена.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, зокрема, виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до загальних положень ПДР - ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, стимулювання його до правомірної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, вважаю за необхідне застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 36, 38, 40-1, 124,130, 245, 247,251, 247, 280 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя Єлізавета ІКОРСЬКА