печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13421/24-ц
пр. № 2-5646/24
02 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого - судді Литвинової І. В.
при секретарі судових засідань Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор плюс» Ковалевського Євгена Володимировича про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
25 березня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 27 березня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
01 квітня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.
02 квітня 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку з викликом сторін.
Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме:
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-091, 2003 року випуску, об'єм (потужність) двигуна, см куб. 4600, дата державної реєстрації 25 грудня 2003 року;
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-092, 2007 року випуску, об'єм (потужність) двигуна. см куб. 4751, дата державної реєстрації 21 червня 2007 року;
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-091, 2003 року випуску, об'єм (потужність) двигуна, см куб. 4751, дата державної реєстрації 25 грудня 2003 року;
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-091, 2003 року випуску, об'єм (потужність) двигуна, см куб. 4600, дата державної реєстрації 29 листопада 2003 року;
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-091, 2004 року випуску, об'єм (потужність) двигуна, см куб. 4590, дата державної реєстрації 13 березня 2004 року;
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-092, 2007 року випуску, об'єм (потужність) двигуна, см куб. 4751, дата державної реєстрації 26 березня 2013 року;
- транспортний засіб марки БОГДАН, модель А-092, 2007 року випуску, об'єм (потужність) двигуна, см куб. 4751, дата державної реєстрації 21 червня 2007 року;
- транспортний засіб марки ВАЗ, модель 2107, 1992 року випуску, об'єм (потужність) двигуна см куб. 1451, дата державної реєстрації 20 квітня 1993 року.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що така необхідність звернення до суду у позивача виникла у зв'язку з тим, що відповідач навмисно протягом тривалого часу не виконує рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року у цивільній справі № 2-2441/12, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по кредитному договору у розмірі 423 332, 60 грн, судовий збір в розмірі 3 129, 00 грн. Відповідач діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» N 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації у майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд критично оцінює подані разом із заявою про забезпечення позову витяги з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів як доказ, оскільки із їхнього змісту не вбачається, який VIN-код (Vehicle Identification Number унікальний номер, що надається кожному автомобілю, сформований з 17 символів і завжди унікальний) мають вказані автомобілі, що не дає можливості абсолютно ідентифікувати майно, у разі накладення на нього арешту.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, докази належності вказаного у заяві про забезпечення позову не відповідають вимогам достатності, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню на даній стадії розгляду справи та за наведеного обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І. В. Литвинова