Справа № 755/5596/24
№ 1-кс/755/1234/24
"30" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Гладковичі, Коростенського р-ну, Житомирської обл., громадянину України, українцю, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , не одруженому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001105 від 28.03.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 .
Клопотання погоджено з прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчими слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100040001105 від 28.03.2023 року за підозрою ОСОБА_5 .
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 13-РС від 29.06.2022 року ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці I Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з використання рослин, включених до таблиці I Переліку, в цілях і на підставах, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють Національна поліція, Служба Безпеки України, Генеральна прокуратура України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах захисту державного кордону, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу та інші органи виконавчої влади в межах наданих їм законом повноважень.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 324 від 07.04.2021 року), «Таблиця ІІ Список № 2 «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», амфетамін є психотропною речовиною обіг якої обмежено.
Всупереч вищевказаним нормам, вході проведення досудового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_5 , керувався бажанням вчинення тяжкого злочину, корисливою метою якого було протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення незаконного придбання та зберігання з метою збуту, а також збуту психотропної речовини обіг якої обмежено - амфетаміну.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2024 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини обіг якої обмежено - амфетаміну,.
Встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2024 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, у порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 481 від 20.08.2008 року та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 634 від 29.07.2010 року «Про внесення змін до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року № 188», маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини в особливо великих розмірах, з метою її подальшого збуту, отримав (придбав) від невстановленої під час досудового розслідування особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою її подальшого збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , 28.03.2024 року, приблизно о 14 годині 47 хвилин, прибув до ТЦ «Мега Сіті» та, підійшов до поштомату Нової Пошти № 3196, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, де отримав посилку ТОВ «Нова пошта» ТТН № НОМЕР_2 , в якій містилася психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, тим самим, незаконно придбав та став зберігати її при собі з метою подальшого збуту, однак, у подальшому, був затриманий працівниками поліції.
Так, 28.03.2024 року, в період часу з 21 години 35 хвилин до 22 години 34 хвилини, за адресою: АДРЕСА_2 , у ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при ньому виявлено посилку ТОВ «Нова пошта» ТТН № НОМЕР_2 , у середині якої містилася кам'яноподібна речовина світлого кольору, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, яку останній незаконно, з корисливих мотивів, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року, «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009 року, придбав та зберігав з метою подальшого збуту.
28 березня 2024 року, о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КК України.
29 березня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, зокрема: показаннями свідків від 28.03.2024 року; протоколом огляду місця події від 28.03.2024 року; протоколом обшуку від 28.03.2024 року та іншими доказами у кримінальному правопорушенні.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема. оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії», не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:переховуватися від органів досудового розслідування та суду;знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину тяжкого злочину, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка, наразі, обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за можливе вчинення тяжкого злочину після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу - підозрюваний, може планувати втечу, з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 року.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду», важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає у тому, що на даний час, у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено всі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі співучасники злочину, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлено осіб, а тому, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що, отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, у тому числі, біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв'язку з чим, останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, з метою зміни або відмови їх від показів.
Також, підозрюваний може вплинути на свідків, використовуючи своє становище, як військовослужбовця, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі, шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні, відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й у подальшому, на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_5 , здійснювалося із невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того. з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він зможе як сам, так і на його вимогу, використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу, впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому, як військовослужбовець ОСОБА_5 , займаючи посаду стрільця-гранатометника НОМЕР_1 , маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього, відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування..
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, може вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема, самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України), тощо, тим самим, створивши умови для переховування його від органів досудового розслідування та суду, унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Крім цього, наявний ризик здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні вказує на можливість вчинення підозрюваним дій, що утворюють інший склад кримінальних правопорушень, зокрема, ст. ст. 405, 406, 426-1 КК України, які пов'язані із застосуванням насильства або погрозою застосування насильства відносно військовослужбовців.
Відтак, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне: зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінального правопорушення; підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяють йому перебувати під вартою під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного, він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки на момент повідомлення йому про підозру, ОСОБА_5 являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та, виконуючи бойові завдання у складі підрозділу військової частини, може змінювати місце проживання та дислокації.
Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням, до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що, поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Держави.
Таким чином, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому, останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням, передбаченого ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження, для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 було подано за підозрою останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, однак, вже після звернення до суду із вказаним клопотанням, кримінальне правопорушення було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки було отримано висновок експерта № СЕ-19/111-24/20196-НЗПРАП від 30.03.2024 року, з якого вбачається, що надана на дослідження експерту грудоподріблена речовина містить психотропну речовину у великих розмірах. До початку судового засідання підозрюваному та стороні захисту було вручено вказаний висновок експерта, зокрема, ОСОБА_5 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, які прохав долучити до матеріалів клопотання та прохав розглядати клопотання відповідно вже до зміненої раніше повідомленої підозри, оскільки будь-які фактичні обставини не змінилися. Щодо зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то вони не змінилися та продовжують існувати, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки проведено не весь комплекс слідчих дій та не встановлено можливих співучасників. Також, підозрюваний ОСОБА_5 , отримавши матеріали, долучені до клопотання про застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може володіти інформацією про анкетні дані свідків, а тому, може на них впливати, зокрема, кримінальне правопорушення було вчинено з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами. Крім того, підозрюваний є військовослужбовцем, а тому, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти нові кримінальні правопорушення, зокрема, залишити самовільно військову частину. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 . Зокрема, прохав визначити підозрюваному максимальний розмір застави.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідна наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак, така підозра відсутня. Зокрема, з даним клопотанням слідчий звернувся за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, однак, до початку судового засідання останньому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 307 КК України. Щодо ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, то вони є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем, а тому, обмежений у пересуванні, зокрема, нічим не підтверджений і ризик впливу на свідків. Таким чином, прохав застосувати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем розташування військової частини.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Судом було встановлено, що 28.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001105 були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
29 березня 202 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
30 березня 2024 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001105 від 28.03.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке погоджене із прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
У судовому засіданні прокурором було надано для долучення до матеріалів клопотання висновок експерта № СЕ-19/111-24/20196-НЗПРАП від 30.03.2024 року, з якого вбачається, що надана на дослідження грудоподріблена речовина білого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежена - амфетамін, маса якого становить 7,448 г., що надійшов з Київського науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру після звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 .
У подальшому, на підставі вищевказаного висновку експерта, 30.03.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке до початку судового засідання вручено підозрюваному та стороні захисту.
Таким чином, у судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, наявними доказами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024100040001105 від 28.03.2024 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.03.2024 року; постановами про визнання речових доказів від 28.03.2024 року; протоколами огляду місця події від 28.03.2024 року; протоколами допиту свідка від 28.03.2024 року; повідомленням про підозру від 29.03.2024 року; висновком експерта № СЕ-19/111-24/20196 від 30.03.2024 року; повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення від 30.03.2024 року.
Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, у судовому засіданні стороною захисту, відповідно до положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри та щодо незадовільного стану здоров'я підозрюваного.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя, також враховує, що за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку його подальшого можливого визнання винним у його вчиненні у встановленому законом порядку судом, можливого вчинення кримінального правопорушення в сфері незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, що на теперішній час є вкрай негативним явищем у суспільстві, особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на свідків.
Таким чином, слідчий суддя при вирішенні клопотання погоджується, що ризики є дійсними і виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою
Так, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 ), строком на 60 днів, тобто до 26 травня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту в якому перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон (закордонний паспорт), інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: