Справа №:755/12403/22
Провадження № 2/755/1035
"04" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 114 382,55 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 19 925,27 грн., 3% річних у розмірі 8 215,44 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Мотивує свої вимоги тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 року № 198. 23.07.2014 у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111 (4511)). Позивач зазначає, що до теперішнього часу договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачами не укладено. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі своєчасно з листопада 2015 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення та з серпня 2015 року не вносили плату за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті утворилась заборгованість у розмірі 114 382,55 грн. Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення, серед іншого, підтверджується нарядами на включення та відключення централізованого опалення в будинку де мешкають відповідачі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки, а також за клопотанням позивача витребувані докази.
03.02.2023 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності.
Обґрунтовуючи заперечення на позов відповідач посилається на те, що позивачем долучені письмові докази засвідчені не у встановлений законом спосіб, у зв'язку з чим такі докази не можуть бути прийняті судом. Позивач в обґрунтування позовних вимог надав докази, а саме розрахунок суми боргу за послуги з постачання теплової енергії за період із листопаду 2015 року. З цієї дати розраховано і Інфляційну складову боргу, а також 3% річних. Натомість на дату подачі позову - 23.11.2022 ці розрахунки зроблено виходячи за строк загальної позовної давності у три роки. З урахуванням того, що оплата комунальних послуг здійснюється до 20 числа наступного місяця то найближча дата з якої позивач може обґрунтовано робити розрахунок це 21.12.2019.
Правовідносини між постачальником та споживачем комунальних послуг регулюються Законом України № 2189-VIII від 01.112017 року «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182. Пунктом 13 цих Правил встановлено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом ЗО днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або не веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали договір з виконавцем. Позивач у позові констатує, що таке опублікування він здійснив 13.10.2021. Окрім того в позові вказано, що договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно-правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуального типового договору не надавалася. Позивачем визнано, що між ним та Відповідачами не існувало будь-яких договірних відносин, а строк правовідносин, що встановлено імперативно нормативним документом КМУ № 830 від 21.08.2019 слід рахувати від спливу тридцятиденного строку з дня оприлюднення Типових індивідуальних договорів Позивачем - а саме з 14.10.2021.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав докази, а саме розрахунок суми боргу за послуги з постачання теплової енергії за період із листопаду 2015 року. Розрахунок зроблено на загальну суму 46 253,13 грн. (яка є часткою від Ціни позову). Але, враховуючи довідку з Реєстру територіальної громади м. Києва, що міститься в матеріалах справи, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано три особи. І якщо позов подано до двох з них то слід враховувати лише дві третини від суми боргу. Аналогічні доводи викладені щодо нарахування заборгованості зі сплати за послугу постачання гарячої води. Окрім цього наприкінці таблиці наведено тарифи розрахунків за періоди з підключеною рушникосушаркою та без такого підключення. Натомість у квартирі АДРЕСА_1 рушникосушарка, що підключена до гарячого водопостачання, відсутня взагалі. Отже вказані розрахунки здійснено однобічно із свідомою маніпуляцією.
Щодо застосування строків позовної давності, відповідачем вказано, що оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем. В зв'язку з цим, відповідно до наданої позивачем бухгалтерської довідки за послугу з постачання гарячої води, до сум боргу, нарахованих за період з серпня 2015 року по березень 2022 року, та розрахунку суми боргу за послугу постачання теплової енергії, нарахованих за період з листопада 2015 року по березень 2022 року вбачається сплив строків загальної позовної давності, враховуючи що позов до суду про стягнення цієї заборгованості подано 23.11.2022. Так, за жовтень 2019 року за послугу з постачання гарячої води нараховано до сплати 474,05 грн., а за постачання теплової енергії нараховано до сплати 325,90 грн., то з 21.11.2019 розпочалось прострочення оплати наданих у жовтні місяці послуг та відповідно трирічний строк позовної давності з оплати даних послуг сплив 21.11.2022, тобто перед поданням позову до суду. Відповідно спливли строки загальної позовної давності і до попередніх перед жовтнем 2019 року щомісячних нарахувань сум боргу.
15.02.2023 до суду від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач спростовуючи доводи посилається на підстави викладені у позові. Так, позивач зазначає, що споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Згідно Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва, у період виникнення заборгованості, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання трьох осіб: ОСОБА_1 , 1979 р.н., ОСОБА_2 , 2000 р.н. та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідно вказані особи є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вищевказаною адресою. Позивач звернувся із позовом до суду про солідарне стягнення усієї заборгованості за вищевказаною квартирою із усіх повнолітніх осіб, що проживають у квартирі, відомості про яких наявні у позивача, що не позбавляє в подальшому права відповідачів, які солідарно виконали зобов'язання зі сплати коштів за отримані послуги, стягнути ці кошти із інших мешканців житла, відповідно до частки споживання кожного.
Інших заяв по суті справи не надійшло.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по пр-ту Леоніда Каденюка (колишній пр-т Юрія Гагаріна) в м. Києві здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція.
Відповідачі зареєстровані за адресою кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц)
Пунктом 10 ч. 3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. (Постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц)
Крім того, застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Судом встановлено, що відповідач за період з листопада 2015 року своєчасно не вносили плату з централізованого опалення, а з серпня 2015 року - за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 23.02.2022 становить 114 382,55 грн та складається із заборгованості з централізованого опалення - 46 253,13 грн та заборгованості із слати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 68 129,42 грн.
Крім того, ураховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, а також 3% річних.
В той же час, згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ПК України).
Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом 02.12.2022, а з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин та відповідно строк визначений ст. 257 ЦПК України продовжений на строк дії такого карантину, суд приходить до висновку, що за вимогами про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період до березня 2017 сплинули строки позовної давності, а тому за цей період у задоволенні позову слід відмовити.
Таким чином, з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи, що відповідачами доказів в його спростування надано не було, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з березня 2017 року по лютий 2022 року (включно) з централізованого опалення в сумі 39 324,40 грн, а також інфляційні втрати в сумі 8 406,34 грн та 3% річних в сумі 3 569,90 грн, та заборгованості із слати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 60 689,55 грн, а також інфляційні втрати в сумі 10 156,83 грн та 3% річних в сумі 4 280,96 грн
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог (88,71%) з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 2 200,64 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст.509, 526, 625, 901, 903 ЦК України, ст.1, 13, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.2,4,6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ: 37739041, м. Київ вул. Г.Хоткевича, 20) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (р/р НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві МФО 300346, код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 100 013,95 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (р/р НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві МФО 300346, код ЄДРПОУ 37739041) інфляційну складову боргу в сумі 18 563,17 грн., 3% річних у розмірі 7 850,86 грн та судовий збір в сумі 2 200,64 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: