Справа №:754/1216/21
"03" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі
головуючого судді Арапіної Н.Є.,
з секретарем Цалко Д.М.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на частку майнових прав,
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на частку майнових прав. Свої вимоги мотивувала тим, що з 22 вересня 2012 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року розірвано. 02 листопада 2014 року між відповідачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» укладено договір № КР/6/348 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого відповідач придбав майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025. Відповідачем на виконання договору № КР/6/348 від 02 листопада 2014 року за період 2014-2016 рр. сплачено грошові кошти загальному розмірі 398 520 грн. У зв'язку з чим просить суд: визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача майнові (речові) права на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. від 29 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. від 12 серпня 2021 року справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О. від 28 вересня 2021 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О. від 17 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О. від 26 січня 2022 року постановлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, поданого в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку майнових прав.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О. від 17 травня 2022 року провадження у справі зупинено до припинення проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби у Збройних Силах України.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва № 141 від 23 листопада 2022 року, відповідно до п.п. 19 п. 2.3.3, п. 2.3.49, 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.
23 листопада 2022 року в порядку визначеному ст. 14 ЦПК України цивільну справу передано в провадження судді Винниченко Л.М.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва № 447 від 05 вересня 2023 року, відповідно до п.п. 2.3, 2.3.4, 2.3.23, 2.3.49, 2.3.52 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.
05 вересня 2023 року в порядку визначеному ст. 14 ЦПК України цивільну справу передано в провадження судді Арапіної Н.Є.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 06 вересня 2023 року прийнято справу до свого провадження
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 09 листопада 2023 року поновлено провадження по справі та призначено її судовий розгляд.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 29 листопада 2023 року постановлено: клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 про витребування доказів задовольнити; витребувати у Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168) наступні відомості: Чи проходить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , військову службу? Чи проходить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , військову службу у м. Києві та чим це підтверджується? Чи відряджений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у зону бойових дій та на який строк?
03 квітня 2024 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_4 .
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 22 вересня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року розірвано (а.с. 24, 25-26, 31)
02 листопада 2014 року між відповідачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» укладено договір № КР/6/348 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого відповідач придбав майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025 (а.с. 7-13).
Відповідачем на виконання договору № КР/6/348 від 02 листопада 2014 року за період 2014-2016 рр. сплачено грошові кошти загальному розмірі 398 520 грн (а.с. 15-23).
Позивач просить визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача майнові (речові) права на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на придбання спірного майна під час перебування у шлюбі та сплату вартості майнових прав на об'єкт нерухомості.
Між сторонами виник спір з приводу сімейних правовідносин, предметом доказування є доведення, що грошові кошти на придбання спірного майна є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Спірна квартира не можу бути об'єктом спільної сумісної власності, адже перебування відповідача у шлюбі з позивачем не позбавляє відповідача цивільного права позичати гроші для інвестування у будівництво окремого від батьків та позивачки житла. Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту (а.с. 79-80).
Позивач не скористався процесуальним правом подачі відповіді на відзив.
Третя особа не скористалась процесуальним правом подачі пояснень на позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як передбачено ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
Пунктом 5 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" передбачено, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, майно, нажите подружжям за час шлюбу.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Стаття 57 Сімейного кодексу України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою привальною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Право власності на річ набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.
Згідно статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент розгляду справи, а тому не може існувати й право власності на нього.
Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
За встановлених обставин спірні майнові права на об'єкт незавершеного будівництва є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки не входить до переліку майна, передбаченого ст. 57 СК України - "майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка".
Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).
За змістом п. 4.3.1, п. 4.3.2 договору купівлі-продажу майнових прав сторони визначили, що загальна вартість майнових прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва становить у розмірі 431 670 грн.
Згідно п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором закріпляються за покупцем у момент видачі довідки про оплату 100 % майнових прав.
Судом встановлено, що відповідачем оплачено вартість 92 % майнових прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва (398 520 грн * 100 % / 431 670 грн).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині визнання майнових прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва спільним сумісним майном підлягають частковому задоволенню: визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , майнові (речові) права у розмірі 92 % на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025. В решті вимог відмовити.
Позивач також просить визнати за нею майнові (речові) права майнові (речові) права у розмірі на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтями 63, 65 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Статтею 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Статтею 71 даного Закону передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 вказується, що в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 Сімейного Кодексу України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З урахуванням засад рівності часток сторін при поділі спірного майна подружжя, положень ст. 17 Сімейного кодексу України, часткового задоволення позовних вимог в частині визнання спірних майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва об'єктом спільної сумісної власності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині поділу майна подружжя частково: Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , майнові (речові) права у розмірі 46 % на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025. В решті вимог відмовити.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 158,35 грн (а.с. 6).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 985,98 грн, виходячи з такого розрахунку 198 598,20 грн (431 670 грн * 46 %) (сума задоволених позовних вимог) * 100 % / 215 835,10 грн (ціна позову) * 2 158,35 грн (сплачений судовий збір).
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 57, 60, 63, 68-71 Сімейного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст.ст.190, 328 368, 369 ЦК України, п.5 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.ст. 12, 13, 79, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на частку майнових прав задовольнити частково.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , майнові (речові) права у розмірі 92 % на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , майнові (речові) права у розмірі 46 % на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025.
В решті вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 985 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 98 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна