Справа № 752/6179/24
Провадження № 2/752/4133/24
Іменем України
04 квітня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, заяву відповідачаОСОБА_1 про надання строку для примирення подружжя у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
у березні 2024 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 08.08.2009, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З часом у сторін почали виникати непорозуміння і сварки, виявилися різними погляди на сімейне життя та побут, втрачені почуття любові та взаємоповаги один до одного, що призвело до фактичного віддалення одне одного та стало причиною розладу у сім'ї. Продовжувати такі шлюбні відносини позивачка не бажає. Вважає, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин з відповідачем, оскільки вказані обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між сторонами в минулому не принесли жодних результатів. Тому це лише погіршить стан відносин подружжя та продовжить їх перебіг у часі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
02 квітня 2024 року до суду надійшла заява відповідача про надання сторонам строку для примирення. Відповідач зазначає, що звернення дружини до суду ввело його в шоковий стан. Як у всіх сім'ях у подружжя виникали суперечки, проте на думку відповідача, даний крок є невиваженим. З дня реєстрації шлюбу і до сьогоднішнього дня вони проживали однією сім'єю, ведуть з дружиною спільне господарство. Відповідач сильно любить та поважає дружину та дітей, бере участь в їхньому житті та активну участь у вихованні дітей. Вважає, що важливим є життя дітей в повноцінній сім'ї. На підставі викладеного, відповідно до положень діючого законодавства, відповідач просить надати подружжю час на примирення, оскільки вважає за можливе зберегти шлюб.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.56 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - передбачене ч. 1 ст.111СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадках відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї із сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та наданням сторонам строку на примирення.
Суд враховує думку іншої сторони, а саме позивача, який не висловив бажання щодо надання строку для примирення.
Відповідно до 51 ч.1 Конституції України, ст. 24 ч. 1 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ст. 24 ч. 1 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
З урахуванням наведеного, враховуючи позицію позивачки, викладену у позовній заяві, яка заперечує щодо надання строку для примирення, суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя та надання строку для примирення, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про надання сторонам строку для примирення подружжя відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідачаОСОБА_1 про надання строку для примирення подружжя у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя А.В.Слободянюк