Справа № 309/3249/21
Закарпатський апеляційний суд
28.03.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження:прокурорки ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , та його захисниці, адвокатки ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/302/23, за апеляційними скаргами, які подали захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатка ОСОБА_7 , та прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 ,
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2023 року,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта неповна середня, непрацюючого, не одруженого, попередня судимість погашена,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Визначено початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_6 рахувати з 25.07.2021.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - тримання під вартою, залишити попередній, до набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні, які вказані у постанові слідчого від 26.07.2021, а саме: пачку цигарок «Джін Лінг», одіяло на поверхні якого відмічаються плями темно бурого кольору; кеди; футболку сірого кольору; спортивні штани та спортивну куртку; записну книжку, на поверхні якої відмічаються плями темно бурого кольору; розкладний ніж з дерев'яною вставкою на рукоятці; змив з лівої руки ОСОБА_6 ; змив з правої руки ОСОБА_6 - ухвалено знищити.
Грошові кошти в сумі 613 грн, які упаковано в спеціалізований пакет SUD1129675, - ухвалено повернути засудженому ОСОБА_6 .
Згідно з вироком, ОСОБА_6 , визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, 25 липня 2021 року, о 18 годині 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись неподалік будинку АДРЕСА_2 , маючи намір, на умисне протиправне заподіяння смерті громадянину ОСОБА_9 , який виник на ґрунті ревнощів, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до громадянина ОСОБА_9 , дістав з задньої кишені штанів, заздалегідь приготовлений розкладний ніж, яким наніс один удар в область живота громадянину ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини, однак свої злочинні дії направлені на вбивство ОСОБА_9 , до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_9 , у важкому стані, негайно був доставлений до реанімаційного відділення Хустської районної лікарні, де йому була надана своєчасна кваліфікована медична допомога. Своїми протиправними діями обвинувачений заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини з пораненням порожньої кишки, брижі кишки та евантрацією тонкого кишківника, гемоперитонеум, які згідно з висновком проведеної судово-медичної експертизи №96/х від 04.08.2021, є небезпечними для життя і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
В апеляційній скарзі адвокатка ОСОБА_7 вказує на незаконність та необґрунтованість вироку, просить його змінити. Зазначає, що у кримінальному провадженні жоден речовий доказ не досліджувався, органом досудового розслідування не проведено жодної судової експертизи щодо знаряддя злочину - ножа, не проведено судово-психіатричну експертизу на визначення психічного стану обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення, наявність чи відсутність стану афекту. Вважає, що місцевим судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону - у матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове засіданні у суді першої інстанції. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, за час розгляду справи судом першої інстанції відбулось 18 судових засідань, однак на диску, який наявний у матеріалах кримінального провадження, міститься тільки запис щодо проведення двох. Окрім того, висновки суду про те, що допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 на початку судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_9 визнав повністю за обставин, наведених у обвинуваченні, не відповідають дійсності, оскільки зі звукозапису судового засідання від 13.03.2023 та журналу судового засідання від 22.10.2021 убачається, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину тільки в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та категорично заперечував намір спричинити потерпілому смерть. Апелянтка зазначає, що враховуючи те, що стороною обвинувачення не доведено прямого умислу обвинуваченого саме на заподіяння смерті потерпілого, який він не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, та наявність обставин, які свідчать про самостійне припинення обвинуваченим будь-яких спроб завдавати подальших ударів потерпілому та існування такої можливості, висновки суду про доведеність у діях обвинуваченого ознак замаху на вбивство є необґрунтованими. Звертає увагу на те, що обвинуваченому ОСОБА_6 встановлений діагноз цукровий діабет важкої форми, його стан здоров'я упродовж останніх двох років різко погіршився, наразі обвинувачений потребує лікування у стаціонарних умовах, що є неможливим в умовах ізоляції від суспільства. Просить вирок змінити : перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а також вирішити питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку з хворобою.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 вказує на те, що вирок суду необхідно скасувати через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Апелянт вважає, що при ухваленні вироку судом належним чином не враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, спрямованого на протиправне позбавлення життя іншої особи - потерпілого ОСОБА_9 , за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Апелянт вважає, що місцевим судом не враховано і те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини різного ступеню тяжкості, за насильницькі злочини стосовно інших осіб, хуліганські дії, крадіжки. Окрім того, судом першої інстанції не взято до уваги негативну характеристику особи обвинуваченого за місцем проживання, відповідно до якої ОСОБА_6 ніде не працює, схильний до агресії, зловживає спиртними напоями. Залишено поза увагою поведінку ОСОБА_6 безпосередньо у залі суду, а також те, що ОСОБА_6 не розкаявся, вину визнав лише частково у судових дебатах. Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким обвинуваченому ОСОБА_6 призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності потерпілого ОСОБА_9 , неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: повідомлення про час та місце розгляду кримінального провадження потерпілому направлено відповідно до вимог законодавства і потерпілий вважаються належним чином повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від нього не надходило; апеляційним судом не визнавалась обов'язковість явки потерпілого у судове засідання на розгляд апеляційних скарг; прокурор та сторона захисту не заперечували щодо розгляду апеляційних скарг без участі потерпілого.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці - адвокатки ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили щодо задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечила щодо задоволення апеляційної скарги захисниці, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість вироку підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Відповідно до ст. 349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 27 КПК України, під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин, зокрема, викладені у вироку висновки не підтверджені дослідженими доказами, у зв'язку із чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що звукозапис судового засідання від 15.03.2023 (проголошення вироку) не прослуховується, містить перебої та посторонні звуки, що позбавляє можливості перевірити чи відповідає зміст наявного у матеріалах кримінального провадження вироку звукозапису проголошення вироку, який міститься на технічному носії.
Кваліфікувавши дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, та зазначивши у мотивувальній частині вироку про те, що ОСОБА_6 свої злочинні дії направлені на вбивство ОСОБА_9 , до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_9 , у важкому стані, негайно був доставлений до реанімаційного відділення Хустської районної лікарні, де йому була надана своєчасна кваліфікована медична допомога, суд припустився неповноти та поверховості, не з'ясувавши які саме обставини на місці події перешкодили обвинуваченому довести свій умисел на вбивство ОСОБА_9 до кінця і чи мав обвинувачений об'єктивну можливість виконати всі необхідні дії для доведення умислу до кінця.
Окрім того, у матеріалах кримінального провадження, у томі № 1 міститься клопотання захисника - адвоката ОСОБА_10 , про призначення судово-психіатричної експертизи щодо обвинуваченого ОСОБА_6 (а. к. п. 183-184), проте в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що судом першої інстанції приймались будь-які рішення щодо вказаного клопотання, у тому числі із журналів судових засідань не вбачається, що суд першої інстанції взагалі давав оцінку цьому клопотанню.
Наведені обставини також свідчать і про неповноту та поверховість при дослідженні інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 фактичних обставин кримінального правопорушення, що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 370, 373 КПК України щодо законності та вмотивованості судового рішення, а також про те, що викладені у вироку висновки не підтверджені дослідженими безпосередньо під час судового розгляду доказами.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвалений у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 вирок не може бути визнано законним та обґрунтованим.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке віднесено до істотних порушень вимог КПК України, і яке колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами кримінального провадження доказам у їх сукупності, а також викладеним у апеляційних скаргах сторін обвинувачення та захисту доводам, і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, тобто ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з урахуванням положень ст. ст. 370-374 КПК України.
Тому, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання в частині запобіжного заходу, апеляційний суд враховує положення ст. 419 КПК України, а також ст. ст. 177, 194 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду.
З огляду на тяжкість кримінального правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та покарання, яке йому загрожує, а також дані про особу обвинуваченого (не одружений, не працюючий), існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду.
Тому, на переконання апеляційного суду, наведені вище обставини викликають необхідність тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги, які подали прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 , та адвокатка ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2023 року, щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 - ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_6 , скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Встановити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 27 травня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: