Справа № 689/285/24
1-кп/689/72/24
Іменем України
03.04.2024 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці, а також в режимі відеоконференції з Державною установою “Хмельницький слідчий ізолятор”, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2022 за № 62022240010000300, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Кузьмин Хмельницького (раніше - Красилівського) району Хмельницької області, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, проживає по АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше судимого:
- 25.05.2022 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
31 серпня 2022 року ОСОБА_5 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію” був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України, після чого був відправлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (адреса згідно матеріалів кримінального провадження). 02 вересня 2022 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № НОМЕР_2 солдат запасу ОСОБА_5 був зарахований до списків особового складу НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону оперативного командування “ЗАХІД”, поставлений на всі види забезпечення, призначений водієм та приступив до виконання обов'язків військової служби.
Обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України закріплений в положеннях Конституції України (ст. 65), Закону України “Про оборону України” (ст. 17), Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (ст. 1).
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548 - XIV, зобов'язаний непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, відповідати за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551 - XIV, визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
В силу ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних праві свобод людини в громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб з зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24.02.2022 року, який затверджений Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, з 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. Відповідних рішень Президентом України не приймалось, відтак в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан.
Проте, військовослужбовець за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України “Про оборону України”, ст. 1, 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, після завершення лікування в Комунальному некомерційному підприємстві “Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги” Хмельницької обласної ради, що знаходиться у с. Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області, де він лікувався з 26 жовтня 2022 року, без поважних причин та дозволу командування військової частини, 11 листопада 2022 року не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 (адреса згідно матеріалів кримінального провадження), а поїхав до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби до 14 січня 2024 року, коли він був затриманий за місцем проживання працівниками поліції.
Таким чином, враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015), як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Підсудний ОСОБА_5 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, не заперечував факт нез'явлення вчасно на службу за обставин, як про це вказано вище, щиро розкаявся та показав, що в жовтні 2022 року після повернення з Харківської області, де він як і інші солдати військової частини НОМЕР_1 , виконували бойове завдання, він в складі військової частини знаходився в АДРЕСА_2 . В кінці жовтня 2022 року він поїхав на лікування в КНП “ХОЗзНПД” ХОР, де лікувався до 11.11.2022. Після виписки з медичного закладу він усвідомлював, що треба повернутися в військову частину, проте не зробив цього, а поїхав додому в с. Кузьмин. Там він ходив по заробітках, так як треба було допомагати сім'ї, поки його не затримали працівники поліції в січні 2024 року.
Крім визнання підсудним своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Так, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) від 31.08.2022 № 232 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації” ОСОБА_5 був призваний до Збройних Сил України по мобілізації в військову частину НОМЕР_1 (а.к.п. 51).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 161 від 02 вересня 2022 року солдат запасу ОСОБА_5 був призначений водієм, зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення (а.к.п. 16).
Матеріалами службового розслідування, яке було призначено згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.10.2022 № 257 підтверджується, що солдат ОСОБА_5 не з"явився вчасно на службу без поважних причин (а.к.п. 12).
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, суд вважає його щире каяття.
Крім того, в силу ч. 2 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, суд визнає те, що в нього на утриманні є двоє малолітніх дітей.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину особою повторно.
Також суд, згідно з вимогами статей 50 та 65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який в силу ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, зокрема, час впродовж якого підсудний не вважав за необхідне повернутися до військової частини (понад один рік), дані про особу підсудного, зокрема те, що він негативно характеризується за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а інкримінований йому злочин вчинив під час іспитового строку, який йому був визначений судом за вчинення однорідного злочину.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану (збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України) нівелює визначену статтями 50, 65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.
За таких обставин ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за даним вироком слід частково приєднати невідбуту підсудним частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2022 року із урахуванням правил складання покарань, визначених в ст. 72 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був обраний ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін, адже останній засуджується до реального позбавлення волі, що дає підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може ухилятися від суду. Лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений, процесуальних витрат немає, речові докази відсутні.
Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
В силу ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2022 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 03 квітня 2024 року, зарахувавши в цей строк час його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 14 січня 2024 по 02 квітня 2024 року включно, а всього 2 місяці 18 днів із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був обраний ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_6