36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.07.2010р. Справа № 14/96
за позовом Закритого акціонерного товариства "Гірник", вул. Київська, 85-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Приватного підприємства "Андора", вул. 50 років Жовтня, 66, кв. 36, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 21399,37 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники сторін:
від позивача: Бакк Є.М., дов. б/н від 16.06.2010 р.
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення боргу, що виник внаслідок неналежного виконання умов договору на поставку гранпродукції № 02/11 від 02.11.2007 р., в сумі 21399,37 гривень, а також витрати на послуги адвоката в сумі 1500,00 гривень.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2010 р. в судове засідання 22.06.2010 року подано додаткові матеріали (вхід. № 06785д від 22.06.2010 р. канцелярії суду), які судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи, але позивач на вимогу суду так і не подав первинної бухгалтерської документації (реєстри господарських операцій, податкові декларації, звіти перед контролюючими органами тощо) відповідно до положень статей 8 - 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. щодо виконання умов договору на поставку гранпродукції № 02/11 від 02.11.2007 р.
22.06.2010 р. за вхід. № 06786д канцелярії суду в судове засідання від позивача поступило доповнення до позовної заяви про збільшення стягуваної суми на 1500,00 гривень (судові витрати по оплаті послуг адвоката). Суд вказане доповнення до позовної заяви прийняв, розглянув по суті та відхилив їх, оскільки в підтвердження факту оплати витрат послуг адвоката позивачем не подано доказів оплати державним митом суми збільшення позовних вимог.
06.07.2010 року представник позивача Бакк Є.М. за вхід. № 07491д канцелярії господарського суду подала наступні документи: копії податкових накладних 36 шт.; копію балансу на 31.03.2010 року; копію відомості про реалізацію готової продукції; копію видаткового ордеру; платіжне доручення про доплату державного мита № 1634 від 30.06.2010 року. Судом дані документи прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.
06.07.2010 року представник позивача Бакк Є.М. за вхід. № 07500д канцелярії господарського суду повторно подано доповнення до позовної заяви щодо тягнення з відповідача витрат на послуги адвоката. Судом доповнення до позовної заяви прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримують з врахуванням доповнень до позовної заяви.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (поштове повідомлення в матеріалах справи), але двічі в засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, поважності причини його неявки в судові засідання не повідомив, вимоги п. 4 ухвали суду від 18.05.2010 року у справі не виконав, відзив на позовну заяву та первинну бухгалтерську документацію (реєстри господарських операцій, податкові декларації тощо) відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. щодо виконання умов договору на поставку гранпродукції № 02/11 від 02.11.2007 р. не подав.
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 02 листопада 2007 року між ЗАТ "Гірник", м. Кременчук /постачальник/ та приватним підприємством "Андора", м. Кременчук /покупець/ було укладено договір на відвантаження гран продукції (пісчано-щебневої суміші) в кількості 15000 м3 по ціні за одиницю з ПДВ та погрузкою 15 грн. за м3 на загальну суму 225000,00 грн.
Розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом передоплати на розрахунковий рахунок постачальника або згідно додатковій угоді на оплату поставленої гран продукції /п.п. 1-3 договору/. В разі невиконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
Відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконав належним чином, поставлену продукцію оплатив частково. Несплаченою залишилась сума 21399,37 гривень, яку і просить стягнути на свою користь Позивач.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Загальні положення про договір визначені приписами статей 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).
Приписами статей 655-658 ЦК України визначено загальні положення про купівлю -продаж. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Предмет ом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу зобов'язанням одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України).
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно із статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач зазначає, що БАКК Євгенія Михайлівна є адвокатом, про що свідчать свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 076 від 3 серпня 1993 року та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності її є адвокатська діяльність.
Відповідно до договору № 16/06 від 12.06.2010 року про надання юридичних послуг адвокат БАКК Євгенія Михайлівна по квитанції № 1288 від 16.08.2010 року прийняла гонорар від ЗАТ "Гірник".
Витрати, які поніс Позивач, сплативши за юридичні послуги в розмірі1500,00 гривень згідно договору № 16/06 від 12.06.2010 року, є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати. Сплата даних адвокатських витрат підтверджується квитанцією № 1288 від 16.08.2010 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (т. 1., а.с. 137-139, т. 2, а.с. 2, 43).
В контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Згідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам -фізичним чи юридичним особам.
Відповідно до п.2.2. Роз'яснень ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-/289 вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 21399,37 гривень та 1500,00 гривень витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 229,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи та керуючись ст. 22, 32-34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471, 49, 75,82-85 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Андора", ідентифікаційний код 25154632, вул. 50 років Жовтня, 66, кв. 36, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 на користь Закритого акціонерного товариства "Гірник", ідентифікаційний код 13928815, вул. Київська, 85-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 суму боргу в розмірі 21399,37 гривень, 1500,00 гривень витрат на послуги адвоката, суму державного мита в розмірі 229,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.