36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.06.2010 р. Справа №9/64
за позовом Першого заступника прокурора області, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133; Верховної Ради України, вул. Грушевського, 5, м. Київ 01008
до 1. Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя" в особі керуючого санацією Солошенка Ю.Д., вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава,36008
2. Дитячо-юнацького оздоровчого закладу - табору санаторного типу "Волошки", вул. Шевченка, 52, м. Полтава, 36000
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Суддя Тимошенко К.В.
Представники:
від позивачів:
ФДМУ: Миськів В.М.
Верховної Ради України: не з"явився
від відповідачів:
1. ДП "ВО "Знамя": Солошенко Ю.Д., Щербак В.М.
2. Дитячо-юнацького оздоровчого закладу - табору санаторного типу "Волошки: не н"явився
від прокуратури : Батраченко В.В.
В засіданні суду відповідно до ст. 85 ГПК України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглядається позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.10.2004р.
Позивач - Фонд державного майна України - надав пояснення, в якому зазначив, що зміни до плану санації 1-го відповідача - ДП "ВО "Знамя" погоджувалися Фондом державного майна вже після проведення торгів з продажу нерухомого майна, договір купівлі-продажу якого Прокуратура Полтавської області просить визнати недійсним.
Від позивача Верховної Ради України надійшло клопотання № 30/6-184/101693 від 25.05.2010р. про розгляд справи без участі його представника.
У поясненні від 22.04.2010р. Верховна Рада України повідомила, що прокурор помилково вказав Верховну Раду України в якості позивача у даній справі.
Відповідач - державне підприємство виробниче об"єднання "Знамя" (далі - перший відповідач або ДП "ВО "Знамя") - позов не визнав посилаючись на те, що ухвалами Господарського суду Полтавської області від 20.12.2001р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "ВО "Знамя", від 07.03.2002р. відкрито процедуру санації, а від 30.09.-01.10.2004р. продовжено процедуру санації, яка діє і до цього часу. Табір відпочинку школярів, що знаходився у с. Клюсівка Новосанжарського району, був внесений до плану санації ДП "ВО "Знамя", погодженого Фондом державного майна України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, і затвердженого ухвалою Господарського суду Полтавської області 08.12.2003р. Керуючий санацією ВО "Знамя" листом від 12.05.04р. № 88-1250 звертався до голови ФДМУ з проханням дозволити передати табір "Буревісник" до комунальної власності міста, на що отримав відмову (лист ФДМУ від 23.06.04р. № 10-16-8540). Далі на звернення Кукоби А.Т. керуючий санацією підготував зміни до плану санації, де запропонував виключити з таблиці 5.1. плану санації п. 8 - табір відпочинку школярів та надав ці зміни на погодження до ФДМУ, обґрунтувавши необхідність таких дій та безоплатної його передачі міській територіальній громаді м. Полтави. ФДМУ погодив зміни до плану санації за умови виключення зі змін пропозицій щодо виведення з переліку майна таб. 5.1 п. 8 - табору відпочинку "Буревісник" (останній абзац текстової частини змін до плану санації). Лист-погодження ФДМУ від 06.01.05р. № 10-17-97. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.11.2006р. зміни до плану санації були затверджені, а п. 8 таблиці 5.1 залишений без змін.
Відповідач - дитячо-юнацький оздоровчий заклад - табір санаторного типу "Волошки" (далі - другий відповідач) позов не визнав посилаючись на безпідставність позовних вимог оскільки господарський суд Полтавської області ухвалою від 08.12.2003р. у справі № 8/568 затвердив план санації боржника, ця ухвала набрала чинності, не була оскаржена та не була скасована в апеляційному та касаційному порядку. План санації, погоджений у встановленому порядку з органами, уповноваженими управляти державним майном, а саме з Фондом державного майна України в особі Першого заступника Григоренко Є.М., та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України в особі заступника Міністра Першина В.Л. та затверджений ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.12.2003р. у справі №8/568, який передбачав відчуження табору відпочинку школярів (об"єкт соцкультпобуту), що знаходиться у с. Клюсівка, Новосанжарського району Полтавської області по пров. Сонячний, 9, був чинним станом на 12.10.2004р .- на день укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: Полтавська область, Новосанждарський район, с. Клюсівка, пров. Сонячний, 9, між ДП "ВО "Знамя" та Дитячо-юнацьким оздоровчим закладом - табором санаторного типу "Волошки", який зареєстрований на Українській універсальній біржі під реєстровим номером АКН-1.
Справа вирішена у більш тривалий строк в зв"язку з тим, що справа неодноразово надсилалась до апеляційного та касаційного суду, крім того, в зв"язку з невиконанням прокуратурою та позивачем - Фондом державного майна України (далі - ФДМУ) ухвал суду за клопотанням прокурора та сторін розгляд справи неодноразово відкладався, строк вирішення спору за клопотанням сторін та прокуратури був продовжений відповідно до п. 4 ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури, ФДМУ, ДП "ВО "Знамя", а також (в засіданнях суду 28.04.2009р. і 13.06.2010р.) дитячо-юнацького оздоровчого закладу - табору санаторного типу "Волошки", суд встановив:
Прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.10.2004р. нерухомого майна, що розташоване за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Клюсівка, пров. Сонячний, 9, укладений між ДП "ВО "Знамя" та дитячо-юнацьким оздоровчим закладом - табір санаторного типу "Волошки", який зареєстровано на Українській універсальній біржі під реєстровим номером АКН-1.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.11.92. № 2558, до основних завдань Фонду, окрім інших, відноситься: захист майнових прав України, здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності.
Табір відпочинку школярів (об"єкт соцкультпобуту), що знаходиться у с. Клюсівка, Новосанжарського району, Полтавської області по пров. Сонячний, 9 внесений до плану санації ДП "ВО "Знамя", який погоджений Першим заступником Фонду державного майна України Григоренко Є.М. та заступником Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України Першиним В.Л., та затвердженого 08.12.03 Господарським судом Полтавської області.
Відповідно до вказаного плану санації вказаний об"єкт входив до переліку майна ДП ВО "Знамя" (п. 8 таблиці 5.1, яка є додатком до вказаного плану), кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості.
Листом від 29.07.04 № 10.16-10407 Фонд державного майна України повідомив керуючого санацією про необхідність виключення з переліку майна ДП ВО "Знамя", кошти від реалізації якого спрямовуються на погашення заборгованості табору відпочинку школярів (п. 8 таблиці 5.1).
У подальшому до плану санації ДП ВО "Знамя" відповідно до зазначеного листа Фонду державного майна України внесено зміни, відповідно до яких у розділі 5 з таблиці 5.1 виключено п. 8 - табір відпочинку школярів. Розділ 5. п. 8 доповнений наступним: табір відпочинку виведений з переліку майна, кошти від якого направляються на погашення заборгованості перед кредиторами, пропонується безоплатно передати до комунальної власності, як компенсацію за безумовну передачу відомчого житлового фонду підприємства до комунальної власності. Виходячи з цього прокурор вважає, що при укладенні договору були порушені вимоги Господарського кодексу України, Постанови Верховної Ради України № 2558 від 7 липня 1992 року "Про тимчасове положення про Фонд державного майна комунальної власності" оскільки в результаті внесення змін до плану санації табір відпочинку школярів не підлягав продажу. Прокурор посилається також на те, що у переліку майна ДП ВО "Знамя" (додаток до плану санації), яке повинно бути реалізоване для погашення заборгованості перед кредиторами, зазначено, що реалізації підлягає табір відпочинку школярів, який розміщений на 6,8 га в смт. Нові Санжари і що відповідно до протоколу № 16 зборів кредиторів від 30.04.04, на яких було вирішено питання про те, щоб виставити на публічні торги піонерський табір (як зазначено у протоколі) з початковою ціною 150 тис.грн., серед присутніх представника "Правекс Енергія" не було, хоча у тексті протоколу саме цей учасник комітету кредиторів вніс пропозицію про зменшення початкової ціни.
Оцінивши доводи прокурора, сторін та надані документи суд при прийнятті рішення виходить з наступного.
У позовній заяві прокурор в якості одного з позивачів зазначив Верховну Раду України.
Верховна Рада України в своєму поясненні від 22.04.2010р. № 3016-135(80613) звернула увагу суду на те, що у позовній заяві заступником прокурора Полтавської області помилково визначено в якості позивача у даній справі Верховну Раду України. В обґрунтування цього Верховна Рада посилається на те, що у ч. 1 ст. 32 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХІІ, зазначалось, що суб"єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України. Проте, з 20.06.07р. набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв"язку з прийняттям Цивільного кодексу України" відповідно до якого втратив чинність Закон України "Про власність". Крім того, положеннями ст. 75 Конституції України встановлено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, а правовий режим власності в державі, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, визначається виключно законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
Правові основи управління об'єктами державної власності в Україні, було встановлено Законом України "Про управління об'єктами державної власності".
У зазначеному Законі України (стаття 1) вказується, що управління об'єктами державної власності в Україні - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Це відповідає пункту 5 статті 116 Конституції України, в якому Кабінету Міністрів України, як вищому органу у системі органів виконавчої влади, надано право здійснювати управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Отже, беручи до уваги викладене Верховна Рада України вважає, що належне представництво інтересів держави у даній категорії справ, відповідно до чинного законодавства, здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноваженні органи виконавчої влади; що управління об'єктами державної власності не належить до законотворення, а є виконавчо-розпорядчою дією, Верховна Рада України у Конституції України та Законом України "Про управління об'єктами державної власності" закріпила за Урядом (та уповноваженими ним органами) право здійснення повноважень щодо реалізації прав держави як власника зазначених об'єктів, а отже, й представляти інтереси держави в зазначеній сфері, у тому числі представництва інтересів держави в сфері судочинства, беручи до уваги те, що на спірний об'єкт нерухомості не поширюється дія Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України".
Відповідно до положень викладених у ст.ст. 316, 317 та 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може використати на власний розсуд. Проте, Верховна Рада України будучи так званим "власником" десятків тисяч таких об'єктів нерухомості по всій країні, не має права володіння, користування та розпорядження цим майном, так як право власності на нього належить державі Україна.
Суд вважає доводи Верховної Ради щодо помилкового зазначення її позивачем у даній справі обґрунтованими. В зв"язку з цим, позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Верховної Ради задоволенню не підлягає, оскільки Верховна Рада не є належним позивачем за даним позовом.
Лист Фонду ДМУ № 10.16-10407 від 29.07.04р. на який посилається прокурор у позовній заяві, до позовної заяви не доданий. Згідно наданої відповідачем копії листа з таким номером і датою (т. 3 а.с. 18) цей лист не є повідомленням керуючому санацією про необхідність виключення табору з переліку майна, адресований не керуючому санацією, а, народному депутату Кукобі А.Т., отже посилання прокурора на цей лист суперечить наданим доказам.
Посилання прокурора на внесення змін у план санації та виключення п. 8 - табору відпочинку школярів з переліку майна кошти від реалізації якого спрямовуються на погашення заборгованості згідно плану санації, документально не підтверджено.
Як свідчать матеріали справи у перелік майна ВО "Знамя", кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації, був включений табір відпочинку школярів (п. 8 переліку, т. 1, а.с. 40-41). План санації в установленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку був затверджений ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.12.2003р. у справі № 8/568 про визнання банкрутом ДП "ВО "Знамя" (т. 3 а.с. 74, 97).
У змінах до плану санації ДП "ВО "Знамя" (т. 1 а.с. 20) пропонувалось в розділі 5 з таблиці 5.1 виключити п.п. 3 та 4 будівлі та майно медико-санітарної частини та оздоровчого центру по вул. Степового Фронту, 29 та п. 8 - табір відпочинку школярів; п. 8 доповнити слідуючим: табір відпочинку школярів "Буревісник", виведений з переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості перед кредиторами, пропонувалось безоплатно передати до комунальної власності, як компенсацію за безумовну передачу відомчого житлового фонду підприємства до комунальної власності.
Згідно листа ФДМУ №10-17-97 від 06.01.2005р. Фонд державного майна України розглянув проект змін до плану санації ДП ВО "Знамя" та погоджує його за таких умов:
В таблиці 5.1 "Перелік майна ВО "Знамя", кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації" пункт 3 "Будівлі та майно медико-санітарної частини по вул. Степового Фронту, 29, в тому числі: будівлі, обладнання" та пункт 4 "будівля оздоровчого центру по вул. Степового Фронту, 29" виключити. Останній абзац текстової частини змін до плану санації ДП ВО "Знамя" виключити (т. 3 а.с. 13).
Таким чином вказаний лист не містить чітких відомостей про згоду ФДМУ на виключення пункту 8 - табору відпочинку школярів з переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації.
Ухвалою суду від 23.11.2006р. у справі № 8/568 затверджені зміни до плану санації, в описовій частині цієї ухвали зазначено, що зміни до плану санації передбачають виключення п.п. 3 та 4 "будівлі та майно медико-санітарної частини та оздоровчого центру по вул. Степового Фронту, 9 (т. 3 а.с. 30).
Згідно статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, продаж частини майна боржника; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); інші способи відновлення платоспроможності боржника.
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації.
План санації вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
Керуючий санацією зобов"язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п"ятдесят відсотків.
Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Як повідомили представники сторін та прокуратури ухвала про затвердження плану санації не оскаржувалась та є чинною.
Виходячи з матеріалів справи прокурор вступив у справу № 8/568 про банкрутство ДП ВО "Знамя" 03.11.2004р. (т. 3 а.с. 20).
Згідно ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.
Керуючий санацією зобов"язаний: прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов"язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини; звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації; повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов"язків; забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Виходячи з цього, керуючому санацією не надано право одноосібно вносити зміни до плану санації, затвердженого судом. Оскільки законодавством визначений порядок розгляду, погодження та затвердження плану санації будь-які зміни до плану санації мають вноситись в такому ж порядку.
В зв"язку з цим посилання прокурора на запропоновані керуючим санацією зміни до плану санації не можуть бути доказом внесення цих змін до плану санації без їх схвалення комітетом кредиторів, погодження з ФДМУ та затвердження судом.
Як повідомив позивач - ФДМУ - комітет кредиторів не підтримав пропозицію керуючого санацією про виключення оздоровчого табору з переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації (т. 1 а.с. 60), що підтверджується наданою ФДМУ копією протоколу зборів кредиторів від 09.08.2004р. (т. 1 а.с. 61-64).
Договір, який прокурор просить визнати недійсним, укладений 12.10.2004р. Лист ФДМУ № 10-14-97, на який представник прокуратури посилався в засіданнях суду як на доказ погодження з ФДМУ змін до плану санації в частині виключення табору відпочинку з переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації, датований 06.01.2005р., тобто після укладення оспорюваного договору.
Таким чином, на час укладення оспорюваного договору майно табору відпочинку було включене до переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації, затвердженого судом. Зміни до плану санації (в частині табору відпочинку) на час укладення оспорюваного договору (як і на даний час) в установленому порядку не були внесені, отже продаж майна за договором купівлі-продажу від 12.10.2004р. здійснено відповідно до затвердженого судом плану санації боржника - ДП "ВО "Знамя".
Як зазначалось вище, ухвала суду про затвердження плану санації не оскаржувалась, отже є чинною, і господарському суду не надано право при розгляді даного спору оцінювати правомірність як плану санації так і ухвали суду про затвердження плану санації, прийнятої в провадженні по іншій справі.
Виходячи з викладеного, посилання прокурора на реалізацію табору відпочинку в жовтні 2004р. після його виключення з переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації документально не підтверджено та суперечить матеріалам справи.
Посилання прокурора на те, що згідно ст. 7 Закону України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" табір підлягав передачі у комунальну власність не може бути враховане, оскільки, як зазначалось вище, табір був включений до переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації; план санації не передбачав передачу табору до комунальної власності; план санації затверджений ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.12.2003р. і господарському суду Полтавської області при розгляді даної справи (9/64) не надано право оцінювати правомірність плану санації та ухвали суду про затвердження плану санації, прийнятої у справі про банкрутство № 8/568.
Посилання прокурора на невідповідність адреси майна та площі земельної ділянки, на якій розташоване майно, в оспорюваному договорі та в переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації, не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки ні прокурор, ні ФДМУ на неодноразові вимоги суду не навели та не надали доказів реалізації по оспорюваному договору іншого майна, ніж те, що зазначено в переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації.
З врахуванням того, що ні прокурор, ні позивач - ФДМУ не надали вказані вище докази без повідомлення причин невиконання ухвал суду в цій частині, суд ухвалами від 01.06.2010р. та від 17.06.2010р. зобов"язував приватне підприємство міжміське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" надати суду необхідну інформацію щодо майна. Приватне підприємство міжміське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" ухвали суду не виконало, витребувану судом інформацію не надало, про причини невиконання ухвал суду не повідомило.
Представник прокуратури в засіданні суду 29.06.2010р. повідомив, що посилаючись у позовній заяві на вказані розбіжності прокурор мав на увазі саме розбіжності, а не те, що майно, реалізоване за оспорюваним договором є іншим майном, ніж зазначене в переліку майна, кошти від реалізації якого направляються на погашення заборгованості згідно плану санації.
Прокурор у позовній заяві посилається також на те, що відповідно до протоколу № 16 зборів кредиторів від 30.04.04, на яких було вирішено питання те, щоб виставити на публічні торги піонерських табір (як зазначено у протоколі) з початковою ціною 150 тис.грн., серед присутніх представника "Правекс Енергія" не було, хоча у тексті протоколу саме цей учасник комітету кредиторів вніс пропозицію про зменшення початкової ціни. Яким чином вказана обставина свідчить про недійсність договору прокурор ні у позовній заяві, ні в засіданнях суду не вказав, доказів підроблення протоколу не навів та не надав і на підроблення протоколу прокурор не посилався.
Відповідач - ДП "ВО "Знамя" в листі від 21.05.2009р. (т. 1 а.ч. 107) з цього приводу повідомив суду, що на його погляд в протоколі допущена помилка в результаті того, що ухвалою суду від 19.11.2002р. кредитора "Правекс-Енергія" замінено на кредитора ДП УК "Правекс-Естопель". Виходячи з зазначеної ухвали (т. 1 а.с. 57) ДП УК "Правекс-Естопель" придбало боргові зобов"язання ВО "Знамя" і стало правонаступником ДП "Правекс-Енергія" по вимогам щодо ВО "Знамя".
В зв"язку з викладеним, посилання прокурора на описку в протоколі не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Прокурор та позивач - ФДМУ недійсність договору не довели.
В зв"яку з цим позов задоволенню не підлягає.
Прокурор у позовній заяві просить визнати, що термін позовної давності пропущено з поважних причин та поновити його.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.
Від сторін заява про застосування позовної давності не надходила.
Клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності та заперечення другого відповідача проти клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності суд не розцінює як заяву сторін про застосування позовної давності. В зв"язку з цим питання про поновлення терміну позовної давності судом не розглядається.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
Суддя Тимошенко К.В.
Повний текст рішення підписано 05.07.2010р.