36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.06.2010 Справа №17/59
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма"Алькон", м.Кременчук
до Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,с.Ялинці, Кременчуцький район
про визнання нікчемними (недійсними) договорів на послуги з перевезення вантажів №15/01/08-А від 15.01.2008р. та №31/05/07-А
Суддя Ю.О.Коршенко
Представники:
від позивача: Жарін М.А. дов. №88 від 13.05.2010р.
від відповідача: ОСОБА_1
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про визнання нікчемними (недійсними) Договорів на перевезення вантажів №31/05/07-А від 31.05.2007 року та №15/01/08-А від 15.01.2008 року укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма"Алькон" та фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає. Свої вимоги обгрунтовує тим, що строк дії договору оренди підлягає поновленню оскільки Орендодавцем заперечення стосовно терміну дії договору протягом місяця подані не були.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та відзиву на позов не надав. Свої заперечення відповідач обгрунтовує неналежним погодженням , оформленням, виконанням договорів на перевезення вантажів №31/05/07-А від 31.05.2007 року та №15/01/08-А від 15.01.2008 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом позов задоволено на таких підставах:
31 травня 2007 року між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ТОВ «НВФ»Алькон»в особі директора ОСОБА_3 було погоджено , укладено та підписано договір №31/05/07-А на перевезення автомобільним транспортом в межах України вантажів. 15 січня 2008 року року між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ТОВ «НВФ»Алькон»в особі директора ОСОБА_3 було погоджено , укладено та підписано договір №15/01/08-А.
Для здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач мав належну реєстрацію , що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію №193390 від 25.07.22006 року , свідоцтво про сплату єдиного податку серія Д №686185 від 19.12.2006 року , ліцензію міністерства транспорту та зв'язку серії АВ №294062 від 15.11.2006 року та ліцензійну картку до ліцензії .Для здійснення розрахункових операцій фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 03.10.2006 року було відкрито рахунок №26053060073193 у відділенні Кременчуцька філія філії Полтавського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401 (копія довідки в справі) та відповідна довідка (наявна в справі) про реєстрацію цього рахунка в Кременчуцькій ОДПІ з призначенням платежу «поповнення карткового рахунку».
Суд дослідивши правовідносини сторін встановив , що за даними Договорами перевізник здійснював перевезення вантажів в інтересах позивача за різними маршрутами.(матеріали, комплектуючі , обладнання тощо) , що стверджують відповідні первинні документи , згідно ст..9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які було надано в суд позивачем. Судом також було досліджено та встановлено , що грошові розрахунки між сторонами за надані послуги перевезення здійснювалися у безготівковий спосіб на рахунок №26053060073193 відповідача з призначенням платежу «поповнення карткового рахунку»як це вказано у реєстрації Кременчуцької ОДПІ та реквізитах господарських договорів №31/05/07-А та №15/01/08-А. Загалом відповідачем було надано позивачеві послуги на перевезення вантажів на загальну суму 142291,00 грн.(копія акту звірки взаєморозрахунків та п/доручень про оплату в матеріалах справи).
Згідно ст.180 ГК україни «…зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства… Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода… При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору…». Відповідно до ст..307 ГК України «…за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату… Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень…».
Таким чином судом встановлено , що фактично між сторонами у передбачених законом порядку та у письмовій формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до вимог законодавства, а також виконали за ними свої зобов'язання (позивач частково по оплаті).
Посилання позивача на нікчемність (недійсність) договорів перевезення вантажів з приводу того , що здійснення розрахунків на рахунок №26053060073193 відповідача з призначенням платежу «поповнення карткового рахунку…»є безпідставними , що спростовується наступним.
Згідно зі ст. 216 ЦКУ вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. До кола таких заінтересованих осіб належать тільки ТОВ «НВФ»Алькон»та відповідач ФО СПД ОСОБА_1 Відповідно до ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством (частиною якого є у тому числі й ст. 216 ЦКУ) регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Нікчемність умови господарського зобов'язання визначено у ст. 207 ГКУ. Проте у даному випадку йдеться про нікчемність не всього господарського зобов'язання, а лише його частини, що не може бути підставою для застосування ст. 208 ГКУ, в якій визначені наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання у цілому. Застосовування статті 207, 208 ГКУ у відповідних спорах можливе лише разом з ст.228 ЦКУ «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок». Тобто правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 і ч.2 ст.215 ЦКУ такий правочин є нікчемним. Відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом перевірки податкового органу, які б факти у цьому акті не були відображені. Доведення нікчемністі правочину стверджує норма права , в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.
Але позивач під час судового розгляду позову такої норми права суду не навів, не довів чим саме відповідач та /або сторони загалом порушили публічний порядок.
Відповідно до ст. 32 ГПКУ доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. За необхідності на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Таким чином позивач відобразивши в позові та посилаючись у судовому засіданні на документи , докази, акт перевірки податкового органу, не зміг довести недійсність (нікчемність) правочинів на перевезення вантажів відповідачем.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали. свідчать про необґрунтованість вимог позивача позовні вимоги не підлягають задоволенню
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 75,82-84 ГПК України, суд,-
У задоволенні позову позивачеві ТОВ «НВФ»Алькон»відмовити в повному обсязі.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Ю.О. Коршенко